Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 727/1133/17-ц
провадження № 61-28654св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 липня 2017 року в складі судді Смотрицького В. Г та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 14 грудня 2005 року уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козловою Н. В., зареєстрований в реєстрі за номером 16962.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за три дні до укладення спірного договору, отже, ОСОБА_4 не мав права вчиняти цей правочин від імені ОСОБА_5
Позивач у судовому засіданні позов підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені в позовній заяві. Також уточнила, що вона оскаржує саме договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 14 грудня 2005 року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_6
Позивачу було роз'яснено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухому майно квартира АДРЕСА_1 на цей час належить ОСОБА_8 й вона має право заявити клопотання про залучення цієї особи до участі в розгляді справи як співвідповідача, а також збільшити позовні вимоги шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 23 грудня 2005 року, але позивач від цього відмовилась.
Позивач підставою звернення до суду зазначала те, що вона протягом більше 5 років проживала однією сім'єю з ОСОБА_9 і як спадкоємець має право на отримання спадщини у виді спірної квартири.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договором купівлі-продажу квартири, укладеним між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, права та інтереси ОСОБА_3 не порушено, оскільки вона не має права на спадкування після смерті ОСОБА_5
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 пов'язувала захист своїх прав та інтересів із правовідносинами з договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Однак, правонаступники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не залучені до участі у справі як співвідповідачі.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі рішення скасувати, визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають обставинам справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд першої інстанції установив, що 14 грудня 2005 року ОСОБА_4 на підставі довіреності уклав від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за три дні до укладення цього договору.
Позивач підставою свого звернення до суду зазначала те, що вона протягом більше 5 років проживала однією сім'єю з ОСОБА_9 (дядько ОСОБА_5) і як спадкоємець має право на отримання спадщини у виді спірної квартири.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" (v0005700-09) , роз'яснено, що уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.
Предметом позову ОСОБА_10, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої вона просила ухвалити судове рішення, є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_6
При цьому підставами позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначала порушення прав та інтересів на спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як відомо з матеріалів справи, ОСОБА_3 пов'язувала захист своїх прав та інтересів із правовідносинами з договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_6
За змістом пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, зазначав, що ОСОБА_3 пов'язувала захист своїх прав та інтересів із правовідносинами з договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_6, проте правонаступники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не залучені до участі у справі як співвідповідачі, суд апеляційної інстанції такої можливості позбавлений.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, підстав для скасування ухваленого ним рішення немає.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
І.М. Фаловська
С.П. Штелик