відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмет-Трейд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти",

треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпостач", відділ примусового виконання рішень Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року в складі судді Маймур Ф. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2016 року в складі колегії суддів: Повєткіна В. В., Рудь В. В., Ткаченко І. Ю.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - ТОВ "КБ "Південкомбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет-Трейд" (далі - ТОВ "Трансмет-Трейд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти"), за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпостач" (далі - ТОВ "Дніпрометпостач"), відділу примусового виконання рішень Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2011 року між ТОВ "Дніпрометпостач" та ПАТ "КБ "Південкомбанк" укладено договір про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 120К-13Ю.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Південкомбанк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки від 14 березня 2011 року № 1203_13Ю, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1500.

У подальшому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. на підставі договору іпотеки вчинено виконавчий напис від 21 червня 2012 року № 3185, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

На підставі цього виконавчого напису відкрито виконавче провадження.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначав, що виконавчий напис вчинений нотаріусом без наявності достатніх на його вчинення правових підстав, з порушенням норм законодавства, а саме за наявності спірної заборгованості та без направлення письмової вимоги позивачеві про усунення порушень за договором іпотеки, оскільки позивач жодних повідомлень про усунення порушень не отримував.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, укладеного між позивачем та банком на забезпечення зобов'язання позичальника ТОВ "Дніпрометпостач" за кредитним договором, вчинено нотаріусом з дотриманням вимог законодавства, за наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, та після спливу тридцяти днів з моменту вручення банком позивачу як іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріус не перевірив безспірність кредитної заборгованості, що призвело до ухвалення незаконного рішення, ОСОБА_4 не отримував письмову вимогу про усунення порушень за договором іпотеки.

У серпні 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, ухвалені в справі судові рішення залишити без змін.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд установив, що 14 березня 2011 року між ПАТ "КБ "Південкомбанк" та ТОВ "Дніпрометпостач" укладено договір про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 120К-13Ю.

21 червня 2012 року ПАТ "КБ "Південкомбанк" звернулося до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. з заявою про вчинення виконавчого напису.

21 червня 2012 рокувідповідно до заяви банку нотаріус вчинила виконавчий напис за реєстровим № 3185, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - "комплекс" загальною площею 3289,70 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 3 499 788,48 грн, який належить ОСОБА_4, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю станом на 19 вересня 2011 року в сумі 8 785 012,37 грн.

За договором від 30 червня 2013 року про відступлення права вимоги за договором від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю та договором від 02 вересня 2013 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14 березня 2011 року № 1203_13Ю ПАТ "КБ "Південкомбанк" передало свої права кредитора та іпотекодержателя ТОВ "Трансмет-Трейд".

За договором від 20 березня 2015 року про відступлення права вимоги за договором від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю та договором від 02 вересня 2013 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14 березня 2011 року № 1203_13Ю ТОВ "Трансмет-Трейд" передало свої права кредитора та іпотекодержателя ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти".

Відповідно до частин першої, другої статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (1172-99-п) .

Відповідно до пункту 1 цього Переліку для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як відомо зі справи, до заяви від 21 червня 2012 року про вчинення виконавчого напису банком нотаріусу надано виписки з рахунків бухгалтерського обліку поточної та простроченої заборгованості за кредитом, поточної та простроченої заборгованості за процентами, поточної та простроченої заборгованості за комісією, заборгованості зі сплати пені та штрафів, тобто документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

До заяви банку від 21 червня 2012 року про вчинення виконавчого напису додано вимогу на адресу ОСОБА_4 від 19 вересня 2011 року з його підписом від 19 вересня 2011 року про отримання цієї вимоги.

Доводи касаційної скарги про те, що нотаріус не перевірив розмір заборгованості, який є відмінним від розміру позовних вимог у справі за позовом банку, яка знаходилась у провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на час вчинення виконавчого напису є безпідставними, оскільки безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Виконавчий напис від 21 червня 2012 року вчинено на погашення заборгованості в розмірі 8 785 012,37 грн станом на 19 вересня 2011 року. Така ж сума заборгованості зазначена банком в письмовій вимозі на адресу ОСОБА_4

У матеріалах справи наявна копія позовної заяви банку від 17 жовтня 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з усіх боржників, включаючи ОСОБА_4, в розмірі 10 235 722,06 грн станом на 12 жовтня 2012 року.

Таким чином, на час вчинення нотаріусом виконавчого напису спору в суді з приводу стягнення заборгованості не було.

Такий правовий висновок щодо необхідності врахування наявності спору в суді щодо розміру заборгованості за кредитним договором на час вчинення виконавчого напису викладений у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 та від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 не отримував вимог про усунення порушень основного зобов'язання, а підпис на вимозі від 19 вересня 2011 року здійснений не ОСОБА_4, не можуть бути прийняті до уваги.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні досліджений оригінал вимоги на адресу ОСОБА_4 від 19 вересня 2011 року за вих. № 1485 з його підписом від 19 вересня 2011 року про отримання цієї вимоги, копії якої наявні у справі.

З оглянутого оригінала вимоги вбачається, що наявний на ній підпис ОСОБА_4 візуально відповідає підпису ОСОБА_4 в договорі іпотеки, копія якого наявна у справі.

Перевірку нотаріусом справжності підпису іпотекодержателя про отримання ним письмової вимоги чинним законодавством, що регламентує вчинення виконавчих написів, не передбачено.

Відповідно до пункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , вчинення виконавчого напису здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання іпотекодержателем письмової вимоги іпотекодавцю, а не з моменту його отримання, як це було передбачено чинною до цього Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) .

Виконавчий напис вчинений нотаріусом відповідно до пункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України після спливу тридцяти днів з моменту отримання іпотекодержателем письмової вимоги банку про усунення порушень.

У суді апеляційної інстанції на стадії клопотань представник позивача заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо підпису ОСОБА_4 про отримання вимоги банку від 19 вересня 2011 року № 1485.

У задоволенні клопотання на цій стадії розгляду справи відмовлено з тих підстав, що воно є передчасним до з'ясування обставин у справі.

У подальшому після дослідження матеріалів справи таке клопотання представник позивача в суді апеляційної інстанції не заявляв.

У суді першої інстанції з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач з цього питання не звертався.

Установивши, що банк надав нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та наявність доказів отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2016 року залишити без змін.