ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 490/14557/14-ц
провадження № 61-14132св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", подану його представником Бичковським Олексієм Геннадійовичем, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року, ухвалене у складі судді Гуденко О. А., та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Довжук Т. С., Шолох З. Л., Коломієць В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 9 січня 2007 року Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен банк Аваль", та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) укладено кредитний договір № 010/01-04/07-01LIC (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 9 335 890 грн строком до 9 січня 2012 року, а позичальник зобов`язалася щомісячно сплачувати банку платіж відповідно до додатку № 1 до кредитного договору у сумі 35 087,72 грн, процент за користування кредитом складав 15% річних.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 9 січня 2007 року укладено договір поруки. 23 квітня 2007 року укладені окремі договори поруки між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2, ОСОБА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4
Вказувало, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором між банком та ФОП ОСОБА_2. укладено мирову угоду, затверджену Постійно діючим третейським судом при Миколаївській асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" 1 квітня 2011 року, відповідно до умов якої сторони визнали суму кредитної заборгованості у розмірі 9 190 083,69 грн, яка є незмінною, та встановили графік її погашення: протягом 6 місяців по 75 000 грн, починаючи з квітня 2011 року, а у подальшому рівними частинами пропорційно сумі заборгованості протягом 114 місяців. Проте у зв`язку з неналежним виконанням умов мирової угоди, утворилася заборгованість станом на 24 листопада 2014 року в сумі 6 955 07,88 грн.
За таких обставин просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 010/01-04/07-01/LIC від 9 січня 2007 року у сумі 6 955 074,88 грн та відшкодувати сплачені судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів доведення банком до поручителів інформації щодо зміни умов кредитного договору, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителів (неодноразове збільшення процентної ставки, продовження строку дії кредитного договору). Вважав, що зміна умов кредитного договору щодо збільшення обсягу та підстав відповідальності позичальника відбулась без згоди поручителів, що є підставою для припинення поруки відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ФОП ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано і провадження у цій частині закрито.
У іншій частині рішення Центрального районного суду м Миколаєва від 19 листопада 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про припинення поруки відповідачів у зв`язку зі зміною умов кредитного договору щодо збільшення обсягу та підстав відповідальності позичальника без згоди поручителів.
Разом з тим, апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції щодо можливості розгляду за правилами цивільного судочинства вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ФОП ОСОБА_4, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, вважав за неможливе об`єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різного судочинства, у зв`язку з чим закрив провадження у частині вирішення вказаних позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2016 року представник Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Бичковський О. Г. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 30 лютого 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 5 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 22 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про припинення між сторонами зобов`язань за кредитним договором у зв`язку із затвердженням рішенням третейського суду мирової угоди, оскільки винесення рішення третейським судом не свідчить про припинення зобов`язання, а лише про зміну умов виконання зобов`язання.
Вказував, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що внаслідок укладення між кредитором та позичальником мирової угоди, затвердженої рішенням третейського суду, збільшився обсяг відповідальності поручителів, оскільки цією мировою угодою визначено, що позичальник зобов`язаний повернути лише тіло кредиту і взагалі не сплачує проценти за користування кредитом та штрафні санкції. На думку заявника, обсяг відповідальності поручителів фактично зменшився і підстави вважати припиненою поруку відповідачів відсутні.
Зазначив, що суди помилково вважали припиненою поруку ОСОБА_2 з підстав відсутності згоди на збільшення обсягу її відповідальності, оскільки підписання нею, як фізичною особою-підприємцем додаткового договору до кредитного договору про підвищення процентної ставки свідчить про згоду на її підвищення як фізичної особи.
Заперечення відповідача на касаційну скаргу
У квітні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заперечення на касаційну скаргу, у яких посилались на безпідставність її доводів. Зазначили, що згідно з укладеною ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП ОСОБА_2 . мировою угодою фактично припинені правовідносини сторін кредитного договору, на забезпечення виконання зобов`язань за яким вони уклали договори поруки. За виконання ФОП ОСОБА_2. зобов`язань за вказаною мировою угодою вони не поручались, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з них заборгованості за цією мировою угодою.
Просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Судами встановлено, що 9 січня 2007 року ВАТ "Райффазен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 9 335 890 грн на строк до 9 січня 2012 року, а остання зобов`язалась щомісячно сплачувати банку платіж відповідно до додатку № 1 до кредитного договору в сумі 35 087,72 грн з виплатою 15% річних.
Також суди встановили, що 23 квітня 2007 року між ВАТ "Райффазен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 укладені окремі договори поруки
№ 010/01-04/07-01LIC/4 та № 010/01-04/07-01LIC/5 відповідно. Цього ж дня ВАТ "Райффазен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 010/01-04/07-01LIC/1; ОСОБА_2 як фізичною особою - договір поруки № 010/01-04/07-01LIC/2; ОСОБА_1 - договір поруки № 010/01-04/07-01LIC/3.
Відповідно до вказаних договорів поруки відповідачі виступили поручителями ФОП ОСОБА_2 за виконання нею зобов`язань за кредитним договором № 010/01-04/07-01LIC.
Суди встановили, що 4 липня 2008 року банк та позичальник без згоди поручителів додатковим договором № 010/01-04/07-01LIC/023 внесли зміни до кредитного договору, а саме до пункту 1.1, яким передбачили, що кредит надається зі сплатою 18% річних, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителів.
Крім того, суди встановили, що 1 грудня 2008 року банк та позичальник без згоди поручителів уклали додатковий договір № 010/01-04/07-01LIC/024, яким внесли зміни до кредитного договору, збільшивши процентну ставку за користування кредитними коштами з 18% річних до 23% річних, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителів.
Судами встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Миколаївській асоціації "Третейське управління правовими конфліктами" від 1 квітня 2011 року затверджено укладену ФОП ОСОБА_2 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" мирову угоду, якою сторони змінили права та обов`язки, визначені кредитним договором, відмовились від них та визначили нові права та обов`язки, а саме - позичальник визнала, що її заборгованість перед банком складає 9 190 083,68 грн, які зобов`язується протягом 120 місяців з дня затвердження мирової угоди погашати відповідно до встановленого сторонами графіку.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною другою цієї статті передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Тлумачення частини першої статті 559 ЦК України дозволяє стверджувати, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності).
Збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.
Згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Таким чином, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.
Встановивши, що відповідачі не надавали згоди на укладення додаткових договорів № 010/01-04/07-01LIC/023 від 4 липня 2008 року, № 010/01-04/07-01LIC/024 від 1 грудня 2008 року до кредитного договору, внаслідок яких обсяг їх відповідальності як поручителів збільшився, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про припинення поруки відповідачів за вказаними договорами поруки.
Доводи касаційної скарги про те, що укладення мирової угоди сторонами кредитного договору не потягло припинення зобов`язання за ним, а лише змінило його умови, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанції про наявність підстав вважати поруку припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки встановлення додатковою угодою до кредитного договору нових умов щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв`язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, за відсутності згоди поручителів на укладення такої додаткової угоди, призводить до збільшення обсягу відповідальності останніх, і, як наслідок, припинення поруки.
Посилання заявника у касаційній скарзі на фактичну обізнаність ОСОБА_2 про зміну умов договору з підстав укладення нею, як фізичною особою-підприємцем, додаткових угод із банком, що вказує на чинність поруки останньої, відхиляються касаційним судом, оскільки ці доводи були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги містять посилання на незаконність судових рішень виключно в частині припинення поруки відповідачів, то відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України законність судових рішень, ухвалених у іншій частині, касаційний суд не перевіряє.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, касаційний суд не встановив.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосування норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення судів попередні інстанцій без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", подану його представником Бичковським Олексієм Геннадійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року у частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний