ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 752/10364/14-ц
провадження № 61-13820св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року, постановлене колегією у складі суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Слободянюк С. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулось із позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 7 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 12 000 грн, зі сплатою 2,4 процентів на місяць і строком повернення до 5 листопада 2010 року.
На забезпечення належного виконання зобов`язання за цим кредитним договором ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ Надра", та ОСОБА_2 7 листопада 2007 року укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалась відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань у тому ж обсязі, що й позичальник.
Вказувало, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору станом на 31 березня 2014 року утворилася заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 640,76 грн, заборгованості за процентами - 13 277,48 грн, пені за прострочення виконання зобов`язань - 2 805,23 грн та штрафу - 1 560 грн, а всього 26 283,47 грн. За таких обставин позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість та відшкодувати суму сплаченого судового збору.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року, ухваленим у складі судді Чередніченко Н. П., позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 283,47 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за цим договором, у зв`язку із чим на підставі статей 526, 527, 553, 554, 625, 1050, 1054 ЦК України боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов`язання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнено з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551,21 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 з підстав неналежного виконання останнім умов цього договору.
Разом з тим, апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 з підстав припинення поруки у зв`язку із непред`явленням банком вимоги до поручителя в межах шести місяців по кожному черговому платежу за кредитним договором.
Надходження касаційної скарги, короткий зміст її вимог та доводів, заперечення інших учасників
У грудні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкова І. О. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року та залишити в силі заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 22 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги зазначила, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину четверту статті 559 ЦК України, оскільки умовами кредитного договору та договору поруки передбачено чинність договорів до повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором. Банком не вчинялись дії, направлені на зміну строку виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, на думку заявника, порука ОСОБА_2 не припинена. Фактично доводи касаційної скарги зведені до незаконності судового рішення апеляційного суду в частині вирішення позову про солідарне стягнення заборгованості з поручителя.
Заперечення відповідача на касаційну скаргу
Відзиву на касаційну скаргу від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Судами встановлено, що 7 листопада 2007 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 289/П/05/2007-980, за умовами якого ОСОБА_1, отримав кредит в сумі 12 000 грн зі сплатою 2,4 процентів на місяць строком з 7 листопада 2007 року по 5 листопада 2010 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору цього ж дня між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого ж ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно якого остання зобов`язалась відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за кредитним договором.
Суди встановили, що банк виконав зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі шляхом надання грошових коштів ОСОБА_1, а останній зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2014 pоку утворилась заборгованість у сумі 26 283,47 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8 640,76 грн, заборгованість за процентами - 13 277,48 грн, пеня за прострочення виконання зобов`язання - 2 805,23 грн та 1 560 грн штрафу.
Апеляційним судом встановлено, що останній платіж за кредитом внесений 29 грудня 2009 року, черговий платіж за графіком мав бути внесений 17 січня 2010 року, а право на вимогу до поручителя у банка виникло з 8 січня 2010 року, строк дії кредитного договору - до 5 листопада 2010 року, з позовом до поручителя ПАТ "КБ "Надра" звернулось 1 липня 2014 року, тому здійснено поза межами строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертоїстатті 559 ЦК України (435-15) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Так, під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов`язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.
Встановивши, що право пред`явити вимогу до поручителя у позивача виникло з 8 січня 2010 року, а кінцевим строком виконання зобов`язання є 5 листопада 2010 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про припинення поруки станом на час звернення позивача з дійсним позовом, що є підставою для відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_2
Касаційний суд погоджується із висновком апеляційного суду про припинення поруки ОСОБА_2 з огляду на те, що у договорі поруки не встановлено строк її дії, а лише зазначено, що порука діє до повного погашення заборгованості за кредитним договором, отже у такому разі застосуванню підлягає частина четверта статті 559 ЦК України.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав вважати припиненою поруку ОСОБА_2, так як договір поруки її чинність визначив до повного виконання зобов`язань, відхиляються касаційним судом. Цим договором не встановлено конкретного строку дії поруки, тому з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України вона діє протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання. Враховуючи, що строк виконання забезпеченого порукою кредитного договору встановлений до 5 листопада 2010 року, шестимісячний строк пред`явлення відповідної вимоги станом на час подання цього позову сплив.
За таких обставин рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному цивільним процесуальним законодавством, ухвалене відповідно до норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права, що є свідченням його законності та обґрунтованості.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний