розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 квітня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Фазікош Г. В., Слабослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка для ведення індивідуального садівництва площею 0,0852 га по АДРЕСА_1, користуватись якою у повній мірі він не може, оскільки відповідач самовільно захопив її частину площею 0,025 га, перегородивши металевою огорожею.

За таких обставин просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести металеву огорожу, а також відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою цього є суду від 14 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.

Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести металеву огорожу, розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення прав позивача, який позбавлений права вільного користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, тому вважав, що такі перешкоди мають бути усунуті шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести металеву огорожу, розташовану на земельній ділянці за вказаною адресою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 квітня 2017 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту порушення його прав відповідачем. Спір щодо меж земельних ділянок сторін органом місцевого самоврядування не розглядався, відповідний акт про порушення меж складений не був. Зазначив, що відповідач огородив земельну ділянку до моменту виділення земельної ділянки позивачу, жодних межових знаків відповідач не порушував і така обставина не була встановлена у передбачений законом спосіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 28 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відсутність доказів того, що спір щодо меж земельних ділянок не розглядався органом місцевого самоврядування, оскільки заявник звертався до Мукачівської міської ради Закарпатської області з питанням щодо вирішення земельного спору, за результатами розгляду якого депутатською комісією з розгляду земельних спорів складено відповідний акт від 30 липня 2013 року.

Вказував, що факт захоплення відповідачем частини його земельної ділянки підтверджується планом про винесення в натурі меж земельної ділянки та поясненнями спеціаліста Державного підприємства "Закарпатгедеоцентр" (далі - ДП "Закарпатгедеоцентр").

Заперечення відповідача на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Судами встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 5 лютого 2014 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0852 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2110400000:01:016:0801, цільове призначення для індивідуального садівництва.

З рішення виконавчого комітету Мукачівського міської ради Закарпатської області № 140 від 17 липня 1991 року суди встановили, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 600 кв.м по АДРЕСА_2 для будівництва житлового будинку.

Відповідно до рішення Мукачівської міської ради Закарпатської області № 209 від 26 травня 2011 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 600 кв.м по АДРЕСА_2 .

З акта винесення в натурі земельної ділянки ДП "Закарпатгедеоцентр" від 27 вересня 2016 року, який виконано на замовлення позивача ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що ДП "Закарпатгедеоцентр" перенесено в натурі точки земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2110400000:01:016:0801 та встановлено, що частина земельної ділянки перегороджена металевою огорожею і площа захоплення земельної ділянки становить 0,00129 га.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Частиною першою статті 11 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судових рішень, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 ЦПК України в тій же редакції).

За змістом статті 58 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України в цій же редакції кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 106 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до вимог статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною другою статті 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Спір щодо меж їх земельних ділянок органом місцевого самоврядування не розглядався; комісія не виїжджала на місце розташування земельних ділянок та акт про порушення меж не складала.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

За змістом частини першої статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Судом першої інстанції встановлено, що при винесенні в натурі меж вказаної земельної ділянки ДП "Закарпатгеодезцентр" встановлено її часткове захоплення шляхом встановлення металевої огорожі. Площа захоплення земельної ділянки позивача становить 0,00129 га.

Також судом першої інстанції надано оцінку поясненням спеціаліста ДП "Закарпатгеодезцентр" ОСОБА_3, який підтвердив факт захоплення і зазначив, що відображені на плані контури земельної ділянки та площа її захоплення є абсолютно точними.

Відповідачем не спростовано вказані обставини належними та допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги про безпідставність висновку апеляційного суду щодо відсутності доказів порушення права користування земельною ділянкою дають підстави вважати, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив процесуальне право.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявніть підстав для усунення позивачеві перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести металеву огорожу.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення, правильно встановив обставини справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що акт та план винесення в натурі земельної ділянки не є достатнім доказом порушення прав позивача, у зв`язку з тим, що спір між сторонами органами місцевого самоврядування не розглядався та площа земельної частини ділянки відрізняється від площі, зазначеної позивачем у позовній заяві.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судових рішень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України в цій же редакції суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статей 141, 416 ЦПК України у зв`язку із задоволенням касаційної скарги касаційний суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у суді касаційної інстанції в розмірі 704 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 квітня 2017 року скасувати і залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 704 грн.

Головуючий	В. А. Стрільчук
Судді:	С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний