Постанова

Іменем України

04 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 583/2283/16-ц

провадження № 61-28057св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: Охтирська міська рада Сумської області;

треті особи - ОСОБА_6, Охтирська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2016 року у складі судді Сидоренка Р. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Бойка В. Б., Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Охтирської міської ради Сумської області; треті особи - ОСОБА_6, Охтирська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачів та рідна сестра їхньої матері ОСОБА_8 - ОСОБА_9 Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину після смерті сестри, оскільки здійснила її поховання та вступила в управління спірним будинком. Однак, за життя ОСОБА_8 спадкові права не оформила, так як вона помилково вважала, що саме син сестри має право на спадщину.

Посилаючись на викладене, позивачі просили поновити строк для звернення до суду з цим позовом; встановити факт своєчасного прийняття ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за її життя, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі на домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково. Встановлено факт своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за її життя, як спадкоємця другої черги, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі на житловий будинок із господарськими спорудами, житловою площею 12,2 кв. м, загальною - 23,8 кв. м по АДРЕСА_1, що за життя належали на праві приватної власності ОСОБА_9 У задоволенні іншої частин позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності обставин щодо прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, оскільки вона, як єдиний спадкоємець другої черги за законом після смерті рідної сестри, своєчасно фактично отримала ключі та документи від будинку по АДРЕСА_1, певний період часу наглядала за ним та розпорядилась, передавши будинок разом із документами у фактичне користування для проживання разом із сім'ю та з метою його подальшого утримання родичу ОСОБА_11

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8, яка є спадкоємицею другої черги за законом, протягом шести місяців вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_9, зокрема здійснювала її поховання, розпорядилась спадковим майном.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У березні 2017 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ухвала Апеляційного суду Сумської області на 70% складається з цитування чинного законодавства України. Судом проігноровано волевиявлення ОСОБА_9, а саме наявність розписки про одержання нею від ОСОБА_6 3 000,00 грн за придбаний будинок по АДРЕСА_1. Документи на газопостачання, датовані 2003 роком, не мають ніякого відношення до поселення ОСОБА_8 у будинок нібито у 1999 році, проте суд не вказує, яким чином узгоджується вселення у 1999 році та документи 2003 року. Суд упереджено описує детальні покази ОСОБА_13 однією фразою про те, що ОСОБА_9 жила ще два роки після того, як її син ОСОБА_14 опинився в місцях позбавлення волі.

У червні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК (1618-15) України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра ОСОБА_8 - ОСОБА_9 Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась із домоволодіння АДРЕСА_1. Заповіту ОСОБА_9 за життя не склала, спадкова справа не заводилась.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в установлений законом строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом після своєї матері - ОСОБА_8 25 березня 2005 року державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Сумської області Кобзар Н. П. видане ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом.

Син ОСОБА_9 - ОСОБА_14, у силу частини першої статті 528 ЦК УРСР усунутий від права на спадщину, оскільки умисно позбавив життя спадкодавця, що підтверджується вироком Охтирського районного суду Сумської області від 04 червня 1999 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР (1540-06) ), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно із статтями 548, 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 530 ЦК УРСР встановлено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що на день смерті ОСОБА_9 заповіту щодо належного їй майна складено не було, а її син ОСОБА_14, як спадкоємець першої черги, усунутий від права на спадщину на підставі частини першої статті 528 ЦК УРСР, оскільки він навмисно позбавив життя спадкодавця, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_8 є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9, шляхом вступу та управління майном.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшли обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для встановлення факту прийняття ОСОБА_8 спадщини, як спадкоємця другої черги, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9, оскільки позивачі надали суду належні та допустимі докази того, щоОСОБА_8, протягом шести місяців вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_9, зокрема здійснювала її поховання, розпорядилась спадковим майном.

Безпідставними є доводи заявника про неправильну оцінку судами показань свідків, письмових документів, оскільки суд касаційної інстанції є судом права а не факта, а тому з огляду на вимоги процесуального закону, суд касаційної інстанції не здійснює переоцінку доказів, у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2017року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик