треті особи: ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бистрицька Алла Петрівна, ОСОБА_10, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_11, орган опіки та піклування - Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" ЄрмакаВалерія Олександровича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2017 року у складі судді Погасій О. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БанкЗолоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Золоті Ворота") звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Харківської філії (далі - ПП "СП Юстиція"), Московського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Московського ВДВС ГТУЮ у Харківській області), треті особи: ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бистрицька А. П. (далі - приватний нотаріус Харківського МНО Бистрицька А. П.), ОСОБА_10, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_11, орган опіки та піклування - Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 травня 2008 року між ПАТ "Банк Золоті ворота" та ОСОБА_7 укладений договір про іпотечний кредит № 261 та в забезпечення виконання умов цього договору 12 травня 2008 року між ПАТ "Банк Золоті ворота" та ОСОБА_7 укладений іпотечний договір № 08-135, відповідно до умов якого ОСОБА_7 із метою забезпечення виконання умов кредитного договору передала в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв. м, житловою - 44,8 кв. м. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 умов договору про іпотечний кредит приватним нотаріусом Харківського МНО Бистрицькою А. П. 17 квітня 2009 року вчинений виконавчий напис, зареєстрований за № 544, який 30 квітня 2009 року пред'явлений банком для виконання. 27 квітня 2015 року при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження виявлено, що 06 грудня 2013 року під час проведення прилюдних торгів порушені вимоги доручення Державної виконавчої служби України від 28 листопада 2013 року № 4.1-08/4.1/1397 та доручення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 29 листопада 2013 року за вих. № 1852/08-32, оскільки станом на 06 грудня 2013 року ПП "СП Юстиція" втратило право здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна. Крім того, державний виконавець у порушення вимог статті 49 Закону України "Про іпотеку" та статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" не запропонував банку придбати предмет іпотеки за початковою ціною, чим порушив права та законні інтереси банку.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсними прилюдні торги проведені 06 грудня 2013 року ПП "СП "Юстиція" із реалізації арештованого нерухомого майна - предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв. м, житловою - 44,8 кв. м; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що видане переможцю прилюдних торгів ОСОБА_8

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Банк Золоті Ворота" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Золоті Ворота" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що стягувач та інші сторони виконавчого провадження були належним чином обізнані про проведені виконавчі дії щодо реалізації арештованого майна на прилюдних торгах. ПАТ "Банк "Золоті ворота" отримав кошти, виручені від реалізації арештованого нерухомого майна, проте у встановлений законом строк до суду за захистом своїх прав позивач не звернувся.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що проведення торгів ПП "СП Юстиція" вплинуло на їх результат та як наслідок порушило права і законні інтереси банку.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У серпні 2017 року Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Золоті Ворота" Єрмак В. О. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що судом не враховано про поважні причини пропуску строку для звернення до суду із позовом, оскільки втрата ПП "СП Юстиція" права здійснювати реалізацію арештованого майна не була загальновідома.

У січні 2018 року представник ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_12 подав заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими прилюдні торги проведені відповідно до вимог законодавства, а позивачем не надано доказів порушення його прав оскаржуваними прилюдними торгами. Крім того, позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду із цим позовом.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК (1618-15) України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 умов договору про іпотечний кредит приватним нотаріусом Харківського МНО Бистрицькою А. П. 17 квітня 2009 року вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 у рахунок погашення заборгованості перед АКБ "Золоті ворота" у сумі 379 606,41 грн, зареєстрований за реєстровим № 544, який був пред'явлений банком для виконання.

Під час виконання виконавчого напису на підставі письмової заяви стягувача ПАТ "Банк "Золоті Ворота" 07 травня 2009 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову № 12677747 про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана стягувачу та боржнику ОСОБА_7 Державним виконавцем складений акт опису та арешту майна, за яким накладений арешт та звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця від 07 лютого 2013 року призначено суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Решетняк Р. О. Початкова вартість арештованого нерухомого майна відповідно до звіту експерта суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП Решетняк Р. О. від 05 липня 2013 року № 821/13 становить 313 400,00 грн без ПДВ.

14 серпня 2013 року державним виконавцем на адресу сторін направлене повідомлення щодо результатів оцінки зазначеного майна.

07 жовтня 2013 року між Московським ВДВС ХМУЮ та ПП "СП Юстиція" укладений договір № 02/366/13і/94 про надання послуг із організації і проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна.

10 жовтня 2013 року розміщена інформація про проведення прилюдних торгів із реалізації квартири ОСОБА_7 в електронному вигляді на сайті "Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна", а на адресу банку направлене повідомлення про призначення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна на 06 листопада 2013 року зі стартовою ціною 313 400,00 грн.

06 листопада 2013 року листом № 3153/1 організатором торгів повідомлено про те, що прилюдні торги не відбулися у зв'язку з відсутністю заявок покупців і запропоновано Московському ВДВС Харківського МУЮ провести переоцінку нерухомого майна.

12 листопада 2013 року проведена переоцінка нерухомого майна, вартість якого склала 235 050,00 грн.

20 листопада 2013 року ПП "СП "Юстиція" на адресу банку направлено повідомлення про повторні прилюдні торги, які призначені на 28 квітня 2014 року за стартовою ціню 235 050,00 грн. Відповідні відомості також були розміщені в електронному вигляді на сайті "Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна".

06 грудня 2013 року організатором прилюдних торгів ПП "СП Юстиція" проведені прилюдні торги зазначеної квартири, яку придбав ОСОБА_8 Ціна продажу предмета іпотеки становила 235 050,00 грн, із яких: 202 143,00 грн 06 грудня 2013 року перераховані на депозитний рахунок Московського ВДВС ХМУЮ; 11 752,50 грн 05 грудня 2013 року перераховані як гарантійний внесок на рахунок ПП "СП Юстиція"; 21 154,50 грн 06 грудня 2013 року перераховані як додаткова сума винагороди на рахунок ПП "СП Юстиція", про що складений протокол від 06 грудня 2013 року № 244-02/366/13і.

06 грудня 2013 року ПП "СП Юстиція" повідомило сторін виконавчого провадження, у тому числі і АКБ "Золоті ворота", про те, що повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна відбулися.

09 грудня 2013 року державним виконавцем виданий акт про реалізацію предмета іпотеки на підставі протоколу від 06 грудня 2013 року № 244-02/366/13і з проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_7, виданого ПП "СП "Юстиція".

Відповідно до розпорядження державного виконавця від 16 грудня 2013 року із суми 202 1430,00 грн на користь ПАТ "Банк Золоті Ворота" перераховано 183 615,10 грн; на користь держави перераховано 18 361,51 грн виконавчого збору та 166,39 грн витрат на проведення виконавчих дій.

30 квітня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 грудня 2014 року № 142 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Золоті Ворота".

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані абооспорені права; свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна відбулися з дотриманням процедури їх проведення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки проведення прилюдних торгів спеціалізованою організацією, у якої повноваження щодо такої діяльності були припинені, не вплинули на результати торгів; при цьому суди встановили, що права і законні інтереси особи, яка оспорювала ці прилюдні торги та яка є стягувачем у зобов'язанні, порушені не були, з огляду також і на те, що грошові кошти від реалізації іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1, перераховані ПАТ "Банк Золоті Ворота", що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих підстав вважати проведені 06 грудня 2013 року ПП "СП "Юстиція" прилюдні торги із реалізації арештованого нерухомого майна недійсними, оскільки позивач не надав жодного належного та допустимого доказу порушення своїх прав проведеними торгами.

Твердження заявника про поважні причини пропуску позивачем строку для звернення до суду із цим позовом, є безпідставними, оскільки суди відмовили у задоволенні позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості, а отже, строк позовної давності не застосовувався.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").