Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Агрофірма "Славутич",

третя особа - відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Агрофірми "Славутич" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2017 року у складі судді Левицької Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Хіля Л. М., Мартєва С. Ю.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Агрофірми "Славутич", третя особа - відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, про розірвання договорів оренди, стягнення боргу та повернення земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником трьох земельних ділянок площею по 3,07 га кожна, на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Вищевказані земельні ділянки позивач, згідно договорів оренди землі, укладених 01 березня 2010 року, передав в оренду строком на 49 років Агрофірмі "Славутич" (село Горби).

Відповідно умов договорів оренди землі відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3% від нормативної грошової (що становить 1343,14 грн), не пізніше 1 грудня поточного року, з урахуванням індексації.

Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує. Станом на дату звернення з позовом, агрофірмою "Славутич" позивачу не сплачено жодних грошових коштів в рахунок орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість по орендній платі в загальній сумі 44 702,46 грн. На його неодноразові звернення про здійснення повного розрахунку за договором відповідач ніяк не відреагував.

На підставі вищевикладеного, зменшивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив розірвати договори оренди трьох земельних ділянок від 01 березня 2010 року, укладені між ОСОБА_4 та Агрофірмою "Славутич" та зареєстровані у відділі Держеокадастру Глобинського району у Полтавській області; стягнути на користь ОСОБА_4 із Агрофірми "Славутич" заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 44 702,46 грн, пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 10 839,44 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 334,61 грн; зобов'язати відповідача негайно повернути позивачу земельні ділянки площею 3,07 гектара кожна, які посвідчені державними актами на право власності на земельні ділянки, видані Глобинською державною адміністрацією Полтавської області 18 серпня 2009 року.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Розірвано договори оренди земельних ділянок від 01 березня 2010 року, укладені між ОСОБА_4 та Агрофірмою "Славутич" село Горби Глобинського району Полтавської області на три земельні ділянки кожна площею 3,07 гектара, зареєстровані у відділі Держгеокадастру Глобинського району у Полтавській області від 13 липня 2010 року.

Стягнуто із Агрофірми "Славутич" село Горби Глобинського району Полтавської області на користь позивача заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 26 518,02 грн.

Зобов'язано відповідача передати ОСОБА_4 три земельні ділянки кожна площею 3,07 гектара, посвідчені державними актами на право власності на земельні ділянки.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Агрофірма "Славутич" не виконала взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, систематично порушуючи їх, не сплатила орендодавцю орендну плату за 2010-2016 роки у встановлені договорами строки, що в силу вимог пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" є підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок і стягнення заборгованості по орендній платі та повернення земельних ділянок власнику.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем доведено істотне порушення його прав Агрофірмою "Славутич", оскільки у порушення умов укладених договорів відповідач з 2010 року систематично не сплачує ОСОБА_4 орендну плату, що є підставою для розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі в межах строку давності з поверненням земельних ділянок власнику.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Агрофірма "Славутич", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, залишено поза увагою, що сплата відповідачем орендної плати за договорами оренди землі ОСОБА_4, свідчить про дострокове виконання відповідачем своїх обов'язків з виплати орендної плати, що не заборонено вказаними договорами.При цьому, отримання авансових платежів за договорами оренди відбувалося на підставі заяви ОСОБА_4, було проведено в строках дії чинних договорів оренди земельних ділянок, зі сплатою податків, та покращувало становище позивача, який до жовтня 2016 тобто впродовж більше 6 років, жодних претензій до Агрофірми "Славутич" не висував.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником трьох земельних ділянок площею 3,07 га, розташованих на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, виданими Глобинською РДА 18 серпня 2009 року.

01 березня 2010 року між ОСОБА_4 та Агрофірмою "Славутич", село Горби Глобинського району Полтавської області, укладено договори оренди вказаних земельних ділянок площею 3,07 га кожна, зі строком дії на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом.

13 липня 2010 року вказані договори зареєстровано у Глобинському районному відділенні Полтавської регіональної філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.

Згідно з актами приймання передачі від 01 березня 2010 року ОСОБА_4 передав, а Агрофірма "Славутич" прийняла у користування зазначені земельні ділянки.

12 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до директора Агрофірми "Славутич" з вимогою про розірвання договорів оренди земельних ділянок в зв'язку з несплатою орендної плати і відповіді позивачу не було надано.

Як вбачається з бухгалтерської довідки Агрофірми "Славутич" від 17 листопада 2016 року у 2010 році ОСОБА_4 отримав орендну плату за три земельні ділянки, грошові кошти були видані ОСОБА_4 з каси підприємства згідно з касового ордера від 08 липня 2010 року у сумі 69 000 грн.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Суди встановили, що до звернення позивача до суду з цим позовом відповідач не виплачував ОСОБА_4 орендну плату за 2010-2016 роки.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

Позивачем додано розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати за спірний період. При цьому, представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв'язку із порушенням агрофірмою свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2010-2016 років та стягнення заборгованості по орендній платі в межах строку давності з поверненням земельних ділянок власнику.

Верховний Суд погоджується з висновками судів, що сам факт систематичного порушення договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання таких договорів.

Доводи касаційної скарги, що у 2010 році ОСОБА_4 отримав орендну плату за три земельні ділянки, згідно з касовим ордером від 08 липня 2010 року у сумі 69 000 грн, не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 43 договору оренди землі, укладеного Агрофірмою "Славутич" з позивачем, передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникло після проведення державної реєстрації договорів оренди землі. Як вказано вище,

Доводи касаційної скарги Агрофірмою "Славутич" щодо наявності видаткового ордеру, який підтверджує оплату оренди земельних ділянок, також не беруться до уваги, оскільки грошову суму, що отримав позивач, не можна вважати орендною платою за землю, оскільки її було сплачено до державної реєстрації вказаних договорів, тобто за нечинними договорами оренди землі, за відсутності обов'язку відповідача сплачувати орендну плату та права позивача на її отримання. При цьому спірними договорами оренди землі авансова орендна плата не була передбачена, а додаткові угоди до цих договорів оренди щодо внесення змін в частині строків та порядку виплати орендної плати сторони не укладали.

Доводи касаційної скарги про те, що сплата відповідачем орендної плати за договорами оренди землі, свідчить про дострокове виконання відповідачем своїх обов'язків з виплати орендної плати, що не заборонено вказаними договорами не заслуговують на увагу, оскільки спірними договорами оренди землі орендна плата передбачена, щорічно в грошовій чи натуральній формі та обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації, орендна плата вноситься до 1 грудня поточного року (пункти 10-12 договорів).

Доводи касаційної скарги про те, що позивач протягом 6 років не пред'являв товариству претензій щодо сплати орендної плати за 2010-2016 роки, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень, оскільки судом встановлено факт її систематичної несплати зокрема і останніх трьох років, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цих договорів.

Інші доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу агрофірми "Славутич" залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.