Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року у складі судді Макарова С. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси розглядалася цивільна справа за її позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, укладеного між ними 15 листопада 2013 року.

Представницькі та юридичні послуги їй надавали адвокати Євстюнін В. В. та Клєва А. А., які мали генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марчук М. С. за реєстровим № 1325.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 було відмовлено.

29 січня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір дарування 1/2 частки вказаної квартири від 15 листопада 2013 року.

15 червня 2015 року представники позивача: Євстюнін В .В. та Клєва А. А., діючи від її імені на підставі довіреності здійснили відчуження належної їй на праві власності вищевказаної квартири відповідачам у справі за договорами купівлі продажу, реєстрові номери 527, 525.

Позивач стверджувала, що спірні правочини були вчинені без наміру створення правових наслідків, обумовленими такими правочинами, плата за майно нею не отримувалася.

Як підставу позову, змінивши її в процесі розгляду справи, позивач вказала на статтю 234 ЦК України, стверджуючи, що правочини, укладені від її імені представниками за довіреністю є фіктивними, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами.

Метою їх укладення за процесуальною схемою представників було документальне переоформлення права власності на належну позивачці квартиру на інших осіб у разі прийняття негативного для неї рішення судом касаційної інстанції у справі № 521/10210/14-ц, розгляд якої мав відбутися 17 червня 2015 року.

Враховуючи викладене, позивач просила визнати оспорювані договори недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 31 травня 2018 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 15 червня 2015 року, укладений між Клевою А. А. від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. 15 червня 2015 року, реєстровий № 527, за яким ОСОБА_4 придбав 1/4 та 1/4 частини (що складає загалом 1/2) квартири АДРЕСА_1 . Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 15 червня 2015 року, укладений Євстюніним В. В. від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. 15 червня 2015 року, реєстровий № 525, за яким ОСОБА_3 придбав 1/4 та 1/4 частини (що складає загалом 1/2) квартири АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оспорювані договори купівлі - продажу належної на праві власності позивачу квартири не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки фактично майно у власність відповідачів не перейшло, ОСОБА_1 продовжувала проживати у спірній квартирі, та утримувати її.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Одеський апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2019 року залучив ОСОБА_2 до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Одеський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та вірно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 09 листопада 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваних судових

рішень суди допустили чисельні порушення норм процесуального та матеріального права.

За оскаржуваним договором купівлі-продажу ним придбано 1/2 частку спірної квартири. Цей правочин ним вчинено з додержанням всіх істотних умов договору купівлі-продажу а саме: щодо предмету договору (частина перша статті 638 ЦК України); ціни договору ( ст. 691 ЦК України) та терміну виконання зобов`язань за договором відповідно (статей 530, 663 ЦК України).

Ніяких інших намірів крім придбання цієї частки квартири, як вкладення коштів, в нього не було. Частка була придбана за умови, що позивач, яка була власником квартири на той час, залишається проживати довічно в квартирі. Ця умова була погоджена всіма сторонами правочину, в підтвердження чого позивачка залишилася зареєстрованою в спірній квартирі, і як гарантію своїх намірів він додатково передав позивачу копію його нотаріально посвідченої заяви від 14 серпня 2015 року. Проживати у спірній квартирі у нього намірів немає і не було, у нього є альтернативне особисте житло.

Суди безпідставно послалися на те, що позивач залишилася без житла, оскільки вона фактично користувалася цим майном з моменту його продажу та до своєї смерті.

Майно ним було придбано в уповноваженого представника, що було нотаріусом перевірено до здійснення правочину. З боку нотаріуса ніяких зауважень не виникло тому у мене не було причин сумніватися в намірах продавця.

Міркування позивача які були взяті судом за основу як належний доказ доведеного умислу всіх сторін для вчинення фіктивного правочину, стосовно того що продаж спірної квартири було вчинено з метою якоїсь "процесуальної схеми" - це нічим не підтверджена абсурдна вигадка "легенда" позивача.

Позивач не довела належним чином, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення договору купівлі-продажу. Прийнята судом за основу вигадка позивачки про якусь "процесуальну схему" грубо порушує його громадянські права закріплені у Конституції і законах України.

Посилання суду у рішенні на правовий висновок у справі № 6-1873цс16 є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним подіям, в наслідок чого зачіпаються його законні права і інтереси.

Потрапити в квартиру йому як власнику не уявляється можливим з огляду на те, що невідомі озброєні вогнепальною і холодною зброєю особи, періодично знаходяться в квартирі без дозволу власників, вони не допустили його до квартири погрожуючи фізичною розправою, про що він та мешканці будинку, сусіди в якому знаходиться квартира ставили до відома правоохоронні органи, про те їх звернення залишилися проігноровані.

ОСОБА_1 повинна була довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року у справі № 642/4737/16-ц, провадження № 61-36403св18.

Суди попередніх інстанцій не встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вчинили необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором.

09 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивований тим, що, на його думку, саме позивач є ініціатором вигадки різних "процесуальних схем" з метою маніпулювання та заробітку на спірній квартирі. Доказом чого є поява ОСОБА_2, якій вона пообіцяла цю квартиру і яка так ініціативно розпочала оскарження договорів купівлі-продажу, та на користь якої незадовго до смерті склала заповіт.

Він віддав кошти за спірну частку, а позивач їх отримала і далі вирішила продовжити свій заробіток, користуючись своєю ж "необізнаністю".

Позивач не довела, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення договору купівлі-продажу.

ОСОБА_3 просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_4

29 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Бережного О. В. як представника ОСОБА_2 мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Правові підстави передбачені статтею 411 ЦПК України для скасування судових рішень відсутні, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Представники позивачки ОСОБА_1 в іншій справі адвокати Євстюнін В. В. та Клєва А. А., які здійснювали згодом відчуження квартири, є представниками відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в цьому судовому процесі, що підтверджує наявність певних домовленостей та були добре знайомі з відповідачами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.

25 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Євстюнін В. В. та Клєва А. А. представляли інтереси та надавали правову допомогу ОСОБА_1 в межах розгляду Малиновським районним судом м. Одеси цивільної справи за її позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 відмовлено.

29 січня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір дарування 1/2 частки спірної квартири, укладений 15 листопада 2013 року.

Розгляд справи касаційною інстанцію мав відбутися 17 червня 2015 року (в подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду від 29 січня 2015 року залишено без змін).

На випадок прийняття негативного для позивача рішення судом касаційної інстанції представниками ОСОБА_1 була запропонована процесуальна схема, за якою необхідно було здійснити документальне переоформлення права власності на належну позивачці квартиру на інших осіб.

Маючи генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марчук М. С. за реєстровим № 1325 останні відчужили спірне майно відповідачам за договорами купівлі-продажу, які оспорюються.

Так, 15 червня 2015 року було укладено два договори купівлі-продажу спірної квартири, а саме:

1) між Клевою А. А., який діяв від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. 15 червня 2015 року реєстровий номер 527, за умовами якого ОСОБА_4 придбав 1/4 та 1/4 частини (що складає загалом Ѕ) квартири АДРЕСА_1 ;

2) між Євстюніним В. В., який діяв від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. 15 червня 2015 року, реєстровий номер 525, за умовами якого ОСОБА_3 придбав 1/4 та 1/4 частини (що складає загалом Ѕ) квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1, 1928 року народження, будучи особою похилого віку, юридично не грамотною на такі дії погодилася, після чого звернулась до правоохоронних органів із заявою щодо незаконного відчуження спірної квартири.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу недійсними з підстав фіктивності підтверджується матеріалами справи та фактичними обставини, встановленими судами обох інстанцій. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність відсутності в обох сторін наміру щодо реального переходу права власності на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного аргументи касаційної скарги про помилковість висновків судів про наявність підстав для задоволення позову, спростовуються викладеними мотивами та не свідчать про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.