Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Богодухівська міська рада Харківської області, Комунальне підприємство "Богодухівжитло", ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Юридична компанія "Право груп" в інтересах ОСОБА_4 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року в складі судді Харченка С. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року в складі колегії суддів: Шаповал Н. М., Кіпенка І. С., Кокоші В. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, Комунального підприємства "Богодухівжитло" (далі - КП "Богодухівжитло"), ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право власності, визнання права власності на Ѕ частини будинку, визнання особи спадкоємцем та такою, що фактично прийняла спадщину.

Позовна заява мотивована тим, що підставі рішення Виконавчого комітету Богодухівської міської ради народних депутатів від 18 квітня 1990 року № 259 та ордера на жиле приміщення від 07 травня 1990 року № 139 ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8, які є дідом та бабою позивача, на праві користування був наданий житловий будинок (1/2 частина) з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Зазначена 1/2 частина житлового будинку була придбана районним відділом внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ СРСР приблизно у 1990 році та передана на баланс ПУЖКГ, правонаступником якого є КП "Богодухівжитло".

Підстави та точна дата придбання спірної 1/2 частини будинку позивачу невідомі. З цього приводу був зроблено запит до Богодухівської міської ради, на який отримана відповідь про відсутність запитуваної інформації.

З 1991 року до дня смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були зареєстровані та фактично проживали у цьому будинку.

У січні 2007 року ОСОБА_7 як основний наймач житлового будинку звернувся до КП "Богодухівське бюро технічної інвентаризації" (органу приватизації) із заявою про передачу йому та його дружині на безоплатній основі у власність в рівних частинах відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) 1/2 частини одноквартирного будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Письмова згода ОСОБА_8 на приватизацію була виражена у заяві.

Факт належного оформлення заяви та факт прийняття її органом приватизації підтверджується: підписом керівника та відбитком печатки Богодухівського районного управління житлово-комунального господарства Богодухівської міської ради, наявними на заяві; виданим 25 січня 2007 року органом приватизації на підставі заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та оплаченим ОСОБА_7 повідомленням за приватизацію 1/2 частини будинку в сумі 50,00 грн.

Орган приватизації відповідь на заяву ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про приватизацію у встановлений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) строк не надав.

Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважали себе власниками спірної 1/2 частини будинку, оскільки подали заяву про її приватизацію, сплатили кошти за приватизацію, відмову у приватизації не отримували, відкрито користувалися та утримували надану їм 1/2 частину будинку протягом 19 років, сплачували комунальні послуги.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла. ОСОБА_7 вважав себе таким, що фактично прийняв після смерті ОСОБА_8 у спадщину 1/2 частину спірного будинку та вважав себе власником цієї частини будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7

Згідно з позовною заявою, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є його онук - позивач в справі, інші спадкоємці відсутні.

На день смерті ОСОБА_7 позивач проживав разом з ним у будинку та фактично проживає там до сьогодні, тому вважав себе таким, що прийняв спадщину після смерті діда, отже, є власником частини будинку. Після смерті діда позивач продовжував відкрито проживати та користуватися спадковим майном, сплачував комунальні послуги.

01 квітня 2016 року позивач звернувся до Богодухівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідно до відомостей КП "Богодухівське БТІ" право власності на будинок зареєстроване за ОСОБА_6 (1/2 частина) та за ОСОБА_5 (1/2 частина).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право власності на 1/2 частину будинку, визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності на 1/2 частини будинку, визнати ОСОБА_7 таким, що фактично прийняв спадщину у виді 1/4 частини будинку після смерті ОСОБА_8, визнати його спадкоємцем та таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 на 1/2 частину будинку.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки був зареєстрований за іншою адресою, ніж спадкодавець та не звертався у встановлений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори. Крім того, ОСОБА_7, хоча і звертався до відповідного органу приватизації із заявою про приватизацію спірного жилого приміщення, однак у наданій до суду ксерокопії заяви не зазначена дата звернення. ОСОБА_7 сплатив кошти у розмірі 50,00 грн у 2007 році, що не свідчить про передання квартири у власність ОСОБА_7

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Юридична компанія "Право груп" в інтересах ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали на умовах найму до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджено рішенням Виконавчого комітету Богодухівської міської ради народних депутатів від 18 квітня 1990 року № 259 та ордером на жиле приміщення від 07 травня 1990 року № 139.

ОСОБА_7, ОСОБА_8 мали право на приватизацію спірного приміщення і скористувались своїм правом, подавши заяву до відповідного органу приватизації. ОСОБА_4 на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 проживав за цією ж адресою, тому фактично прийняв спадщину.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_4 є онуком ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ОСОБА_9 (мати ОСОБА_10) померла ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до акта приймання-передачі житловий будинок на АДРЕСА_3, що належить РВВС МВС СРСР, передано на баланс ПУЖКХ.

Рішенням Богодухівської районної ради народних депутатів від 18 квітня 1990 року № 259 затверджено рішення житлової комісії про передачу площі, придбаної за рахунок Богодухівського РВВС, працівнику РВВС ОСОБА_7, що перебуває на квартирному обліку при Богодухівському виконкомі.

Згідно з ордером на житлове приміщення від 07 травня 1990 року № 139 ОСОБА_7 на сім'ю з двох осіб надано право на зайняття житлового приміщення площею 38,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Богодухівської районної ради народних депутатів від 18 квітня 1990 року № 259.

Відповідно до довідки про склад сім'ї наймача ізольованої квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_2, у 1991 році були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до листа КП "Богодухівжитло" від 08 червня 2015 року № 316 житловий будинок на АДРЕСА_3 обліковується в переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Богодухова. Будинок на АДРЕСА_3 включений до статутного фонду КП "Богодухівжитло". Житлові будинки передані Богодухівською міською радою в оперативне управління КП "Богодухівжитло" за договором від 11 січня 2010 року на закріплення майна, що перебуває у власності територіальної громади м. Богодухова на праві оперативного управління.

Відповідно до копії наданої позивачем заяви, ОСОБА_7, що проживав за адресою: АДРЕСА_4, й просив оформити передачу в особисту власність одноквартирного будинку, який займав з членами сім'ї на умовах найму з належними будівлями та спорудами, оскільки згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) його сім'ї встановлена пільга з безоплатної передачі житла. При оформленні будинку у власність просив передбачити поділ частки власності між членами сім'ї порівну. Заява підписана ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Дата звернення на копії заяви відсутня, ксерокопія цієї заяви не завірена належним чином.

Згідно з повідомленням КП "Богодухівське БТІ" від 05 січня 2007 року № 179 ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_5, сплачено 50,00 грн авансу для приватизації. Оплата проведена у 2007 році. ОСОБА_7 помер у 2009 році.

Доказів того, що ОСОБА_7 приватизував квартиру або йому було безпідставно відмовлено у проведенні приватизації матеріали справи не містять.

Крім того, заява ОСОБА_7 не була розглянута у місячний строк, як передбачено статтями 1, 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Вимоги позивача про прийняття спадщини є похідними від вимог про передання квартири у власність наймачеві, тому задоволенню не підлягають.

Крім того, на момент смерті спадкодавця зареєстроване місце проживання позивача значиться за іншою адресою, ніж спадкодавця, що не свідчить про фактичне прийняття спадщини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 13 грудня 1989 року ОСОБА_6 продала 1/2 частину будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_3 колгоспу імені ОСОБА_9.

Згідно з листом КП "Богодухівське БТІ" від 05 липня 2016 року № 307 власниками цього будинку є: ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом. З моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_6 перестала бути власником 1/2 частини будинку.

25 січня 2007 року ОСОБА_7 сплатив аванс у розмірі 50,00 грн за підготовку документації для приватизації 1/2 частини будинку.

При цьому непроведення технічної перереєстрації в БТІ ніяк не свідчить про те, що власником будинку не став покупець за договором купівлі-продажу від 13 грудня 1989 року, оскільки момент виникнення права власності на нерухоме майно відповідно до ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року не був пов'язаний з реєстрацією в БТІ.

Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юридична компанія "Право груп" в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.