Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 199/306/17-ц
провадження № 61-1195св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у складі суддів: Пономарь З. М. Баранніна О. П., Посунся Н. Є.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 вересня 2011 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 50002080, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 217 221 грн 88 коп., що еквівалентно на дату укладення договору 27 125 доларів 61 центу США, на придбання автомобіля марки VW, моделі Tiguan, 2011 року випуску, на строк 60 місяців. 29 серпня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої, зокрема, позичальнику надано додаткову суму кредиту 5 370 доларів 87 центів США в еквіваленті до гривні для сплати страхових внесків з наведенням нового графіку погашення кредиту та додаткового кредиту. 20 вересня 2011 року між сторонами укладено договір застави автомобіля VW, моделі Tiguan, 2011 року випуску, № НОМЕР_1.
За відомостями ТОВ "Порше Мобіліті" боржником станом на 03 липня 2015 року сплачено на погашення кредиту 306 848 грн 57 коп. із залишком суми кредиту у розмірі 7 572 долари 89 центів США.
03 липня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" направило йому вимогу щодо дострокового повернення кредиту протягом 30 днів з дати одержання вимоги у сумі 228 085 грн 10 коп. Вимога направлена поштою, вручена йому не була та повернута ТОВ "Порше Мобіліті" за спливом строку зберігання.
09 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з достроковим погашенням заборгованості за період з 19 вересня 2011 року по 03 липня 2015 року у розмірі 259 431 грн 11 коп. Предмет застави реалізовано за 259 431 грн 11 коп., які перераховано на рахунок товариства 27 жовтня 2016 року. Разом з тим, коштів, отриманих від реалізації предмета застави, не вистачило для повного погашення заборгованості відповідача, станом на 22 грудня 2016 року борг становить 3 352 долари 25 центів США, що еквівалентно 88 030 грн 09 коп. Розмір процентів за користування вказаними коштами за період із 28 жовтня 2016 року по 22 грудня 2016 року становить 1 355 грн 66 коп. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання стягненню підлягають суми за статтею 625 ЦК України.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та необхідністю ведення претензійної роботи ТОВ "Порше Мобіліті" понесено витрати на оплату послуг юридичної компанії у розмірі 59 765 грн 52 коп., які підлягають стягненню із відповідача на підставі статті 22 ЦК України. Також позивач просив стягнути із боржника витрати на правову допомогу, понесені при зверненні до суду із позовом, у розмірі 6 тис. грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 89 385 грн 75 коп. заборгованості за кредитним договором та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 405 грн 18 коп. У задоволенні позову про стягнення збитків та правової допомоги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що коштів, отриманих в результаті звернення стягнення на предмет застави, не вистачило для повного погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Загальна сума заборгованості становить89 385 грн 75 коп. та 3 % річних у розмірі 405грн 18 коп. Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми збитків та витрат на правову допомогу, необхідно зазначити, що згідно наданих позивачем документів 15 жовтня 2010 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ТОВ "Юридична фірма Вернер" було укладено договір про надання юридичних послуг та додаткова угода № 224 від 10 серпня 2015 року до вказаного договору, з яких не вбачається, що предметом цього договору є надання ТОВ "Порше Мобіліті" правової допомоги у цій справі, а тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 6 тис. грн слід відмовити. За правилами цивільного судочинства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті. Вказане свідчить про те, що витрати ТОВ "Порше Мобіліті" на юридичну допомогу ТОВ "Юридична компанія "Тріпл СІ" не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підставі статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача 59 765грн 52 коп. як збитків.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині присудження до стягнення з ОСОБА_4 сум заборгованості, 3 % річних та судових витрат. Відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_4 про стягнення сум заборгованості та 3 % річних. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ "Порше Мобіліті" своєчасно інформувало ОСОБА_4 про недостатність виручених від реалізації предмета застави коштів для задоволення його вимог як заставодержателя та про необхідність оплати недостатньої суми. За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому з нього не підлягають стягненню 3 % річних. Заявлена ТОВ "Порше Мобіліті" сума до стягнення станом на грудень 2016 року складала 88 030 грн 09 коп. (еквівалентно3 352 доларам 25 центам США). З наведених ТОВ "Порше Мобіліті" розрахунків вбачається, що, незважаючи на дострокове стягнення усієї заборгованості станом на 03 липня 2015 року, товариство безпідставно продовжувало нараховувати ОСОБА_4 у якості заборгованості поточні платежі та інші невизначені витрати товариства. Крім того, внаслідок реалізації предмета застави не лише була погашена достроково стягнута сума, а й фактично утворилась переплата за тілом кредиту, процентами та іншими невизначенимиконкретно витратами товариства, а залишок грошової суми, отриманої від реалізації предмета застави, повернуто позичальнику у жовтні 2016 року. Судом також врахована безпідставність нарахування віднесеної у виконавчому написі до загальної суми заборгованості та стягнутої за рахунок предмета застави суми у розмірі 43 448 грн 38 коп. у якості штрафу за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії. Вимога ТОВ "Порше Мобіліті" про дострокове повернення кредиту ОСОБА_4 фактично не була отримана, що виключає як його вину у несвоєчасному її виконанні, так і підстави для накладення на нього штрафу.
У грудні 2017 року представник ТОВ "Порше Мобіліті" подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровької області від 23 листопада 2017 року і залишити в силі судове рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропитровська від 16 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції залишені поза увагою окремі положення кредитного договору, які передбачають порядок сплати коштів ОСОБА_4 у повернення кредиту з врахуванням обмінного діючого курсу, та порядок їх зарахування. Відповідно до положень пункту 1.3.1 загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем на повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на день укладення договору у графіку погашення кредиту. В подальшому відповідач зобов'язався сплачувати платежі на повернення кредиту відповідно до виставлених кредитором рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в договорі. Таким чином, відповідач зобов'язався повернути кошти у гривні у розмірі, еквівалентному 27 125 доларам 61 центу США, на дату сплати таких коштів. 27 жовтня 2016 року на рахунок товариства перераховано виручені від реалізації предмета застави кошти у розмірі 259 431 грн 11 коп. Враховуючи те, що з моменту направлення вимоги відповідачу та моменту сплати відповідачем грошових коштів минуло більше року, а згідно кредитного договору кошти на погашення кредиту зараховуються за обмінним курсом валют, який діє на момент такого зарахування, у відповідача існує заборгованість щодо погашення кредиту. Штраф за порушення терміну дострокового повернення кредиту обумовлений сторонами у пункті 3.3 кредитного договору. Визначена цим пунктом договору відповідальність настає у випадку невиконання позичальником письмової дострокової вимоги у вказаний у ній строк на 5-й календарний день з дня направлення вимоги, а не її отримання. Таким чином, штраф у розмірі 43 448 грн 38 коп. включено до загальної суми боргу за виконавчим написом нотаріуса правомірно.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справа є Верховний Суд.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 19 вересня 2011 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 50002080, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 217 221 грн 88 коп., що еквівалентно на дату укладення договору 27 125 доларів 61 центу США, на придбання автомобіля марки VW, моделі Tiguan, 2011 року випуску, на строк 60 місяців.
29 серпня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої, зокрема, позичальнику надано додаткову суму кредиту 5 370 доларів 87 центів США в еквіваленті до гривні для сплати страхових внесків з наведенням нового графіку погашення кредиту та додаткового кредиту. 20 вересня 2011 року між сторонами укладено договір застави автомобіля VW, моделі Tiguan, 2011 року випуску, № НОМЕР_1.
За відомостями ТОВ "Порше Мобіліті" станом на 03 липня 2015 року боржник сплатив на погашення кредиту 306 848 грн 57 коп. із залишком суми кредиту у розмірі 7 572 долари 89 центів США.
03 липня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" направило відповідачу вимогу щодо дострокового повернення кредиту протягом 30 днів з дати одержання вимоги у сумі 228 085 грн 10 коп. Вимога направлена поштою, вручена йому не була та повернута ТОВ "Порше Мобіліті" за спливом строку зберігання.
09 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з достроковим погашенням заборгованості за період з 19 вересня 2011 року по 03 липня 2015 року у розмірі 259 431 грн 11 коп.
Згідно вхідного платежу від 27 жовтня 2016 року Соломянським районного відділу ДВС міста Київ на адресу ТОВ "Порше Мобіліті" надійшла грошова сума 259 431 грн 11 коп. на погашення заборгованості ОСОБА_4
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до вимог статтей 19, 24 Закону України "Про заставу" (2654-12)
за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника.
Відповідно до відомостей ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором ОСОБА_4 станом на 01 грудня 2015 року сплачено 665 678 грн 50 коп. Залишок суми кредиту, який розраховано на 16 квітня 2016 року (після зарахування 27 жовтня 2016 року сум від реалізації предмета застави), складав розмір 2 804 долари 90 центи США. 27 жовтня 2016 року зараховано платежі на погашення кредиту та процентів на суму 216 222 грн 85 коп., штрафу на суму 2 642 грн 45 коп. та інших витрат банку на суму 61 800 грн 07 коп. Тобто, фактично після зарахування отриманих у результаті виконання виконавчого напису та звернення стягнення на предмет застави грошових сум зазначені у виконавчому написі у якості дострокового стягнення суми погашені повністю.
Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем у повному обсязі сплачена заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави та його продажу з прилюдних торгів.
Посилання касаційної скарги на необхідність стягнення курсової різниці, так як заборгованість відповідача у виконавчому написі нотаріуса розрахована за обмінним курсом валюти станом на 09 вересня 2015 року, а виконано його 27 жовтня 2016 року, безпідставні, оскільки позивач добровільно визначив заборгованість за кредитним договором для видачі виконавчого напису у гривні (а не в доларах США), що було повним розрахунком кредитної заборгованості, включаючи заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за процентами. Виконання виконавчого напису нотаріуса в національній валюті позивач прийняв. Отже, підстави для стягнення "курсової різниці" відсутні, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 травня 2018 року справа № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).
Враховуючи достатність сум, виручених від реалізації предмета застави, на погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі, відсутні підстави для стягнення із відповідача сум за статтею 625 ЦК України.
Що стосується позовної вимоги про нарахування процентів після дострокового стягнення боргу за кредитом у повному обсязі на підставі виконавчого напису нотаріуса, необхідно зазначити, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, чи вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави, незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час вчинення таких дій вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості, звернення стягнення, чи вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється зі спливом строку виконання зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, зі спливом строку виконання зобов'язанняприпинилося право кредитора нараховувати проценти за кредитом, а тому нарахування процентів після дострокового стягнення боргу за кредитом у повному обсязі на підставі виконавчого напису нотаріуса є безпідставним.
Щодо доводів касаційної скарги щодо штрафу за порушення терміну дострокового повернення кредиту, необхідно зазначити, що правильність нарахування цих сум не є предметом позову у справі. Крім того, штраф у розмірі 43 448 грн38 коп. включено до загальної суми боргу за виконавчим написом нотаріуса, виконання якого у повному обсязі встановлено апеляційним судом.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовується сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, на законність рішення апеляційного суду не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2017 року в незміненій при апеляційному розгляді частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
В. С. Висоцька
С. Ю. Мартєв