Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2017 року в складі судді Бондаренко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2017 року в складі судді Бондаренко Н. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" ( далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року в складі судді Кучини Н. Г. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 13 липня 2005 року № ROH0GF00000485 у розмірі 18 787,46 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 11 жовтня 2016 року становить 485 092,22 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року.

У задоволенні клопотань ОСОБА_4 про відстрочення сплати судового збору та звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року залишено без руху.

Надано ОСОБА_4 строк не пізніше п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків, шляхом подання до Апеляційного суду Рівненської області оригіналу платіжного документа про сплату судового збору.

Роз'яснено ОСОБА_4, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи скарги про скрутне матеріальне становище заявника та відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про його скрутне матеріальне становище, але й надати суду відповідні докази.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто заявникові.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у визначений судом строк ОСОБА_4 недоліки апеляційної скарги не усунув.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить ухвали суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував його майновий стан, не взяв до уваги надані ним довідки, порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини, статтю 129 Конституції України, статтю 8 Закону України "Про судовий збір" та не взяв до уваги роз'яснення, які містяться у пункті 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) .

У листопаді 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

03 лютого 2017 року Рівненський міський суд Рівненської області ухвалив рішення про задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

У березні 2017 року ОСОБА_4 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто, оскільки вимоги ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 13 березня 2017 року ОСОБА_4 не виконав.

У травні 2017 рокуОСОБА_4 повторно подав апеляційну скаргу на рішенняРівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року.

До апеляційної скарги ОСОБА_4 додав дві заяви, в яких просить відстрочити сплату судового збору та звільнити його від сплати судового збору в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

На підтвердження свого матеріального стану ОСОБА_4 надав довідку Державної податкової інспекції у м. Рівному від 21 березня 2017 року № 271/17-16-13-01-34, згідно з якою з 01 січня до 28 лютого 2017 року дохід у ФОП ОСОБА_4 відсутній; копію посвідчення НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради, відповідно до якого він має трьох дітей та користується пільгами, передбаченими законодавством для багатодітних сімей; копію довідки від 26 жовтня 2016 року № 477 про навчання його дочки ОСОБА_5 за державним замовленням у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року залишено без руху з тих підстав, що надані ним документи не свідчать про те, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Оскаржуючи ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2017 року в цій частині в касаційному порядку, ОСОБА_4 посилався на ті ж самі документи, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки копію зазначеної ухвали ОСОБА_4 отримав 26 травня 2017 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, недоліки апеляційної скарги не усунув.

Посилання в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини, статтю 129 Конституції України, статтю 8 Закону України "Про судовий збір" та не взяв до уваги роз'яснення, які містяться у пункті 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2017 року у частині відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_4 про відстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2017 року залишити без змін.