У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Косенка В.Й., Костенка А.В.,
Луспеника Д.Д., Пшонки М.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси (далі - Відділення) про відшкодування моральної шкоди та одноразової матеріальної допомоги за касаційною скаргою Відділення на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, зазначивши, що 9 жовтня 2002 року під час виконання своїх трудових обов'язків електромонтера 5 розряду тягової підстанції станції Чубівка Котовської дистанції енергопостачання Одеської залізниці з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого висновком МСЕК від 6 лютого 2007 року його було визнано інвалідом другої групи безстроково та встановлено 70 % втрати професійної працездатності.
Посилаючись на те, що він зазнав моральних та душевних страждань, погіршився стан здоров'я, що обмежило його життєдіяльність, позивач, уточнивши позов, на підставі ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України просив відшкодувати завдану йому ушкодженням здоров'я моральну шкоду, стягнувши з Відділення 100 тис. грн. Також просив стягнути 24 619,50 грн. недоплаченої одноразової допомоги, вважаючи, що йому виплатили одноразову допомогу в заниженому розмірі.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1 68 740 грн. моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2008 року рішення місцевого суду змінено. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1 35 000 грн. моральної шкоди. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської залізниці про відшкодування моральної шкоди та одноразової допомоги відмовлено. Розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі Відділення просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) позивач має право на відшкодування з Відділення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Проте до таких висновків суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 237-1 КЗпП України надає право працівникові на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року (v0005700-01) ), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .
Проте суди не звернули уваги на те, що пунктом 27 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та пунктом 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України та 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд.
Зупинення дії закону не дає суду право застосовувати його до спірних правовідносин.
Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (717-16) , який набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключена ч. 3 ст. 34 цього Закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновком МСЕК від 6 лютого 2007 року ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи зі втратою 70 % професійної працездатності. За захистом своїх прав на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, він звернувся у травні 2007 року.
Оскільки на час установлення групи інвалідності (висновок МСЕК) і час звернення позивача до суду положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду втратили чинність, таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, за правилами статті 237-1 КЗпП України повинен відшкодовувати роботодавець при встановленні судом тих юридично важливих обставин, які визначені законом.
Так як судові рішення ухвалені з порушенням вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України і враховуючи, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України, якщо порушення закону було допущено судом першої інстанції і не було усунено судом апеляційної інстанції або одночасно порушено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2008 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.В. Гнатенко
Судді:
В.Й. Косенко А.В. Костенко Д.Д. Луспеник М.П. Пшонка