Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 361/2071/17
провадження № 61-32583св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача -ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., від 17 жовтня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ "ПриватБанк" мотивована тим, що 09 січня 2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3 700, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_3 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, однак не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 42 811, 91 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 030, 22 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 34 216, 84 грн, заборгованість за пенею та комісією - 4 050, 00 грн, штраф (фіксована частина) - 500, 00 грн, штраф (процентна складова) - 2 014, 85 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ "ПриватБанк" просило суд стягнути із ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 42 811, 91 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Василишина В. О., від 09 серпня 2017 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк". Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПриватБанк" кредитну заборгованість у розмірі 42 811, 91 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконувала належним чином взяті за кредитним договором зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , відповідач має нести цивільно-правову відповідальність.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким ПАТ "ПриватБанк" відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачу було видано платіжну картку та на неї було перераховано кредитні кошти у розмірі 3 700, 00 грн. ОСОБА_3 заперечила факт укладення між нею та позивачем кредитного договору, а банк не надав належних доказів на підтвердження отримання позичальником платіжної картки та досягнення згоди щодо істотних умов кредитного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ПАТ "ПриватБанк" подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій банк просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи, при вирішенні спору по суті не враховано, що відповідач не довела факту відсутності правовідносин з банком. Доводи про те, що вона не підписувала кредитний договір нічим не підтверджено, почеркознавчої експертизи у справі не проводилось. Відповідач користувалась карткою, знімала грошові кошти та погашала заборгованість по кредиту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 09 січня 2013 року до ПАТ КБ "Приватбанк" звернулася ОСОБА_3 із заявою анкетою про видачу кредиту (а.с. 6).
09 січня 2013 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір про надання останній кредиту у розмірі 3 700, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 09 січня 2013 року, станом на 28 лютого 2017 року заборгованість ОСОБА_3 перед банком становить - 42 811, 91 грн, яка складається з: тіло кредиту - 2 030, 22 грн, відсотки за користування кредитом - 34 216, 84 грн, заборгованість за пенею та комісією - 4 050, 00 грн, штраф (фіксована частина) - 500, 00 грн, штраф (процентна складова) - 2 014, 85 грн (а.с.3-5).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України (1618-15) .
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог банку, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошовими коштами належним чином не виконав. Розглядаючи спір, місцевий суд надав оцінку поданим сторонам доказам на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За правилами статті 10 ЦПК України, 2004 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 вказувала про те, що вона не укладала кредитного договору, а підпис на наданих банком документах відрізняється від її підпису. Разом з цим, доказів на підтвердження своїх доводів заявником апеляційному суду надано не було і під час апеляційного перегляду справи їх здобуто не було. При цьому апеляційний суд не надав належної оцінки письмовим доказам, які підтверджують рух коштів по рахунку відповідача.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, а є таким, що суперечить вимогам положенням статей 10, 60 ЦПК України, 2004 року.
За правилами частини другої статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Отже, апеляційним судом не повно досліджені зібрані у справі докази.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, оскільки апеляційним судом неправильно проведено оцінку доказів у справі, ухвалено рішення, яке не можна вважати обгрунтованим, суд касаційної інстанції вважає, що рішення апеляційного суду в силу вимог статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк