Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 520/3008/14-ц
провадження № 61-25554св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Калараш А. А., Заїкіна А. П., Гайворонського С. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
За життя, 20 грудня 2005 року ОСОБА_6, який є його дідом та окремо ОСОБА_7, яка є його бабою, склали заповіти, відповідно до яких заповіли належні їм частини квартири (по 1/3) ОСОБА_9, який є його братом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частини зазначеної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла, після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частини цієї квартири. За життя ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не встиг отримати та ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 2/3 частини зазначеної квартири. Він, як єдиний спадкоємець за законом, 08 квітня 2015 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено.
Посилаючись на викладене позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ним право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1
У червні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання права власності в порядку спадкування.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 20 грудня 2005 року ОСОБА_6, який є її дідом та окремо ОСОБА_7, яка є її бабою, склали заповіти, відповідно до яких заповідали належні їм частини квартири (по 1/3) ОСОБА_9, який є її двоюрідним братом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частини зазначеної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла, після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частини цієї квартири. Після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спадщину прийняв їхній син ОСОБА_8, який проживав постійно з батьками та є її рідним батьком. ОСОБА_9 спадщину за заповітом не прийняв та ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Відповідно до вимог статті 1270 ЦК України вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірну квартиру нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім того, при написанні її прізвища та прізвища її померлого батька була допущена помилка, що впливає на встановлення родинних відносин її та померлого батька ОСОБА_8 з померлими ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Посилаючись на викладене, позивач просила становити факт родинних відносин, а саме встановити що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 є сином ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, а також визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв. м, житловою - 28,0 кв. м, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, якому 1/3 частини квартири належала на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 09 січня 1997 року за НОМЕР_5, виданого органом приватизації державного житлового фонду Приморського району м. Одеси та на підставі розпорядження органу приватизації від 09 січня 1997 року № 20, 1/6 частини квартири після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, спадщину після смерті якого прийняв ОСОБА_8, 1/4 частини квартири після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, спадщину після смерті якого прийняв ОСОБА_8
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2016 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 є сином ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_8 У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на 2/3 частини спірної квартири, яку за законом успадкував брат померлого ОСОБА_4, а решта - 1/3 частини квартири успадкувала ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_8
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 та в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частини квартири у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_8 скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовлено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв. м, житловою - 28,0 кв. м, у порядку спадкування за законом, після смертіОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що ОСОБА_5 є спадкоємицею 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, оскількивідповідно до статей 1223, 1261, 1268 ЦК України, ОСОБА_8, який є батьком ОСОБА_5, прийняв спадщину за законом, як спадкоємець першої черги, який постійно проживав разом із померлими ОСОБА_10, ОСОБА_7 на час відкриття спадщини.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У березні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд законно визначив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_6, зазначаючи що, ОСОБА_9 не прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10 у порядку частини першої статті 1269 ЦК України. На момент смерті ОСОБА_10 існував заповіт на ім'я брата ОСОБА_9, який не був скасований, і не була відмова від спадщини. Відповідно до норм частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Та обставина, що його брат ОСОБА_9 не отримав свідоцтва про право на спадщину, не повинна означати, що спадкове майно йому не належало, так як згідно з вимогами частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відмітка у паспорті про місце реєстрації не є перешкодою у отриманні спадщини. Крім того, дії приватного нотаріуса ОСОБА_11 фактично позбавили його брата ОСОБА_9 можливості оформити свої спадкові права на спадкове майно.
У червні 2018 року на адресу суду від ОСОБА_5 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, згідно з якими оскільки матеріали справи не містять докази прийняття ОСОБА_9 за життя спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що до ОСОБА_4 не перейшло право спадкування на 2/3 частини спірної квартири.
Рух справи у суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 березня 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на майно, виданого органом приватизації державного житлового фонду Приморського району від 09 січня 1997 року за НОМЕР_5, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12 у рівних частках.
20 грудня 2005 року ОСОБА_6 склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Куценко В. Д. та зареєстрований у реєстрі за № 3054, відповідно до якого ОСОБА_6 заповів належну йому частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_9
Того ж дня ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 також ОСОБА_9, заповіт посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Куценко В. Д. та зареєстрований у реєстрі за № 3053.
Відповідно до довідки про склад сім'ї у спірній квартирі постійно проживали подружжя ОСОБА_10, ОСОБА_7 та їхній син ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 21 липня 2009 року. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/3 частини спірної квартири .
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 14 вересня 2013 року. Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй 1/3 частини спірної квартири та 1/6 частини успадкованої нею за законом після смерті ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер син ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 15 жовтня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер син ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 06 вересня 1996 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Умовами частини першої статті 1269 ЦК України визначено, що cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Установивши, що ОСОБА_9 у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та за відсутності доказів прийняття ним спадщини у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки до нього не перейшло право спадкування на 2/3 частини спірної квартири після померлого ОСОБА_9 При цьому, з урахуванням того, що належними та допустимими доказами доведено, що син ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8, на момент їхньої смерті проживав разом із ними, він у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, є таким, що прийняв спадщину після смерті своїх батьків як спадкоємець першої черги, а отже, його дочці ОСОБА_5 належить успадковане її батьком майно після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Твердження заявника про те, що заповіти є дійсними та ніким не скасованими, а та обставина, що ОСОБА_9 не отримав свідоцтво про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні його позову, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ці обставини не мають значення для цієї справи з огляду на те, що законом передбачено, що для прийняття спадщини повинні існувати підстави, які визначені або частиною третьою статті 1268 ЦК України або частиною першою статті 1269 ЦК України. З урахуванням того, що ОСОБА_9 не прийняв спадщину, що також підтверджується його позовною заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у якій він вказав на те, що пропуск строку на прийняття ним спадщини пов'язаний із тривалим проживанням за місцем реєстрації - вул. Нєдєліна у м. Одесі, ОСОБА_4 не має права на спадкування 2/3 частини квартири.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2017року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
С.О. Погрібний
Г. І.Усик