розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2016 року у складі судді Коверзнева В. О. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (далі - ПАТ "КБ "Глобус", банк) про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2013 року вона уклала з ПАТ "КБ "Глобус" депозитний договір № 113953 на вклад у сумі 466 000,00 грн з процентною ставкою 23,5 % на строк до 27 листопада 2014 року. На її вимогу від 25 листопада 2014 року повернути вклад банк запропонував замовити платіжну картку "Gold", за яку вона сплатила 150,00 грн, 27 листопада та 05 грудня 2014 року вся сума депозиту не була повернута та отримувалась нею частинами через банкомати, починаючи з 27 листопада до 25 грудня 2014 року. Також ПАТ "КБ "Глобус" прийняло від неї, проте не виконало платіжне доручення від 05 грудня 2014 року № 1 про перерахування коштів на рахунок в іншому банку. Уважала, що зазначене порушення термінів повернення депозиту та невиконання розрахункового документа дає підстави для відшкодування процентів за користування вкладом понад строк, який визначений депозитним договором, нарахування сум, передбачених статтею 625 ЦК України, та пені.

За викладених обставин позивач просила стягнути з відповідача 6 693,58 грн процентів на користування вкладом за період з 27 листопада до 25 грудня 2014 року, 856,98 грн як 3% річних та 6 268,90 грн пені за цей же період, та 150,00 грн на відшкодування збитків, завданих замовленням платіжної картки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "КБ "Глобус" на користь ОСОБА_3 13 969,46 грн.

Стягнуто з ПАТ "КБ "Глобус" на користь держави 1 378,00 грн на відшкодування судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в депозитному договорі не зазначено поточний рахунок, на який банк мав право переказати кошти після закінчення строку дії договору, тому видача позивачу вкладу мала здійснюватись готівкою через касу відділення банку. Проте відповідач перерахував вклад на поточний рахунок ОСОБА_3, чим змінив режим користування грошовими коштами, та встановив для неї обмеження зняття готівки, тому банк повинен сплатити проценти за користування коштами з 27 листопада до 25 грудня 2014 року. Також суд дійшов висновку, що порушення відповідачем грошового зобов'язання дає підстави для стягнення 3 % річних та пені за невиконання доручення клієнта на переказ коштів з 06 до 25 грудня 2014 року відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставина незвернення ОСОБА_3 до банку за три дні до закінчення строку зберігання коштів не давала підстав відповідачу для перерахування цих коштів на поточний рахунок позивача. Суд вважав правильним висновок суду першої інстанції щодо стягнення процентів за користування коштами, 3 % річних, пені та 150,00 грн як відшкодування збитків за випуск додаткової картки.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "КБ "Глобус", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк виконав свої зобов'язання за депозитним договором, перерахувавши кошти з депозитного на поточний рахунок позивача. ПАТ "КБ "Глобус" зазначає, що ОСОБА_3 протягом дії депозитного договору отримувала проценти на поточний рахунок, тому вважає таким, що не відповідає дійсності, твердження позивача щодо безпідставного визначення банком рахунка для перерахування вкладу. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину другу статті 625 ЦК України, оскільки банк виплачував проценти за користування коштами позивача на підставі карткового договору, тому немає підстав для нарахування 3 % річних. Крім того, картковим договором не передбачено перерахування коштів згідно з платіжним дорученням, а операції за поточним рахунком можливі лише за допомогою платіжної картки. На думку ПАТ "КБ "Глобус", сплата 150,00 грн за випуск платіжної картки не є збитками, оскільки 25 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулась до банку з письмовою заявою про випуск цієї картки.

У запереченнях, поданих у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить касаційну скаргу ПАТ "КБ "Глобус" залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року - без змін.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовані тим, що банк не мав підстав для переказу коштів на рахунок, не передбачений умовами депозитного договору, чим порушив свої зобов'язання та має сплатити 3 % річних. Посилаючись на частини першу та третю статті 1068 ЦК України та пункт 3.24 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операції з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 (z0543-05) , ОСОБА_3 вважає безпідставним твердження банку, що переказ коштів на підставі розрахункового договору не передбачений умовами депозитного договору. Також зазначає, що банк порушив статтю 1066 ЦК України, встановивши обмеження в отриманні коштів з депозитного рахунка.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 27 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "Глобус" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Класичний" № 113953 (далі - договір банківського вкладу) та додаткові договори до нього на розміщення 466 000,00 грн, та договір на відкриття поточного рахунка та обслуговування платіжної картки (для фізичних осіб) (далі - договір поточного рахунка).

05 грудня 2014 року позивач звернулась до ПАТ "КБ "Глобус" із заявою про підвищення ліміту з 2 000,00 грн до 150 000,00 грн та проведення виплати коштів протягом 3-4 робочих днів, або виконання безготівкового переказу коштів на підставі наданого нею платіжного доручення.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (частина перша статті 1060 ЦК України).

Суди встановили, що строк розміщення вкладу відповідно до пункту 1.4. договору банківського вкладу становить 610 календарних днів, дата повернення вкладу - 27 листопада 2014 року.

У пункті 3.3 договору банківського вкладу передбачено, що вклад виплачується вкладнику по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в пункті 1.4 даного договору, шляхом безготівкового перерахування на поточний (картковий) рахунок вкладника №_ (номер не зазначено), що відкритий в ПАТ "КБ "Глобус", МФО 380526 або шляхом видачі готівки з каси банку за умови подання вкладником відповідної заяви не пізніше ніж за 3 (три) банківські дні до дати закінчення строку зберігання коштів.

27 листопада 2014 року ПАТ "КБ "Глобус" перерахувало 466 000,00 грн на поточний рахунок вкладника, на якому встановлено ліміт на виплату коштів у 2 000,00 грн на добу.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у договорі банківського вкладу не зазначено номера поточного рахунка, на який мало здійснюватись безготівкове перерахування вкладу після закінчення строку зберігання коштів, то кошти мали виплачуватись вкладнику лише готівкою в касі банку, суперечить умовамдоговору банківського вкладу та встановленим у справі обставинам, що договір поточного рахунка укладався в один день з договором банківського вкладу, на поточний рахунок протягом строку розміщення банківського вкладу (депозиту) перераховувались проценти за вкладом (пункт 3.2 договору банківського вкладу).

Зазначене, безумовно, свідчить про те, що ОСОБА_3 було відомо про існування поточного рахунка, відкритого на її ім'я в цьому ж банку.

ОСОБА_3 за три банківські дні до закінчення строку зберігання коштів (27 листопада 2014 року) з відповідною заявою до ПАТ "КБ "Глобус" не зверталась.

Перераховуючи кошти з депозитного рахунка на поточний рахунок позивача, банк діяв відповідно до пункту 3.3. договору банківського вкладу.

Отже, зобов'язання ПАТ "КБ "Глобус" щодо повернення вкладу у строк до 27 листопада 2014 року припинено виконанням, проведеним належним чином відповідно до статті 599 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу (частина друга статті 1070 ЦК України).

Отже, суди попередніх інстанцій безпідставно провели нарахування процентів за вкладом з 27 листопада 2014 до 31 грудня 2014 року, тобто після закінчення строку дії депозитного договору.

Також суди дійшли суперечливого висновку, що з банку на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних та пеня після 27 листопада 2014 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які виникли з 27 березня 2013 року щодо користування ПАТ "КБ "Глобус" коштами, які знаходяться на поточному рахунку ОСОБА_3, регулюються договором поточного рахунка.

У пункті 2.1.14 договору поточного рахунка передбачено, що банк використовує наступні ліміти: по сумі отриманої готівки в банкоматах, по кількості спроб здійснення операцій з платіжною карткою в банкоматах, по сумі операцій в касах банку, по сумі операцій в торгово-сервісній мережі, по кількості спроб здійснення операцій в торгово-сервісній мережі та касах банків, по сумі спроб здійснення операцій поповнення рахунка та/або операцій "повернення товару" в торгово-сервісній мережі та загальний сумарний ліміт за добу.

При цьому згідно з пунктом 3.1.12 цього ж договору банк має право самостійно встановлювати/змінювати ліміти, перелічені в пунктах 2.1.14 цього договору (щоденні карткові ліміти), повідомляючи клієнта про їх розміри/кількість спроб в усній формі, на дошках об'яв або на офіційному сайті банку. Банк на свій розсуд вправі змінювати або не змінювати ліміти, перелічені в пункті 2.1.14 цього договору, за зверненням клієнта та/або держателя у відповідності до пункту 3.2.9 та пункту 3.2.10 цього договору.

У пункті 3.3.1 розділу 8 договору поточного рахунка (Тарифи на послуги, що надаються держателям платіжної картки ПАТ "КБ "Глобус") передбачено нарахування процентів на залишок коштів на поточному рахунку в розмірі 1 % річних.

Отже, договір поточного рахунка передбачає нарахування процентів на залишок коштів на цьому рахунку, вимог щодо стягнення яких у цій справі не заявлялось.

У пункті 1.27 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (пункт 1.30 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до пункту 2.5.2 договору поточного рахунка кошти на рахунку використовуються лише для здійснення операцій та розрахунків за допомогою платіжної картки.

Тобто умовами договору поточного рахунка не передбачено здійснення операцій щодо перерахунку коштів з поточного рахунка згідно з платіжним дорученням, тому у ПАТ "КБ "Глобус" не було правових підстав для його виконання.

Доказів того, що ОСОБА_3 надавала до банку розрахунковий документ на переказ коштів з використанням платіжної картки у справі немає.

Позовні вимоги щодо відшкодування вартості випуску платіжної картки у сумі 150,00 грн суперечать статті 627 ЦК України, оскільки ОСОБА_3, замовляючи випуск платіжної картки, могла вирішувати для себе, погоджуватись чи не погоджуватись на умови внесення оплати за випуск картки.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.


Головуючий	В. С. Висоцька

Судді:	А. О. Лесько

	С. Ю. Мартєв

	І. М. Фаловська

	С. П. Штелик