розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у встановлений законом строк вона як спадкоємець першої черги звернулась у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_6, але свідоцтво про право на спадщину видане не було через відсутність правовстановлюючих документів на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1

Посилаючись на викладене позивач просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її матері ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на належне їй на час смерті будинковолодіння АДРЕСА_2.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 липня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_4, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_4 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із відсутності можливості реалізувати своє право на спадкування вказаного домоволодіння після смерті своєї матері у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно. При цьому суд вказав, що ніхто із спадкоємців померлої ОСОБА_6, крім позивача, на спадщину не претендує.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу, оскільки оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції порушуються її права.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що суд першої інстанції, всупереч вимогам закону, не встановив коло спадкоємців померлої ОСОБА_6, не перевірив наявності чи відсутності заповіту, не врахував, що територіальна громада, на території якої розташоване спадкове майно, спадщина на яке відкрилась до 01 липня 2003 року, не мала законних підстав набуття права на таке майно, а отже, прийшов до помилкового висновку, що Тростянецька сільська рада Ямпільського району Вінницької області є відповідачем за цим позовом.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що Тростянецька сільська рада Ямпільського району Вінницької області знала про наявність заповіту на ОСОБА_5 та не заперечувала проти задоволення її позову. Крім того, спадщина відкрилася, але фактично була прийнята не до 01 січня 2004 року, а вже у 2008 році, а тому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6

Згідно із заповітом, посвідченим 14 травня 1991 року секретарем Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, зареєстрованим у реєстрі за № 49, ОСОБА_6 заповіла усе своє майно ОСОБА_5

Спадщину, яка складається із права на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства "Рідний край" відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай серії НОМЕР_2, виданого 12 червня 2008 року Тростянецькою сільською радою Ямпільського району Вінницької області, вартістю 882,00 грн, права на земельну частку (пай) у землях колективного сільськогосподарського підприємства "Перемога" с. Вітрівка Ямпільського району Вінницької області в розмірі 2,22 в умовних кадастрових гектарах згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданим Ямпільською районною державною адміністрацією Вінницької області 21 липня 2001 року, та грошових вкладів, що зберігались у Вітрівській філії Ощадбанку 2915/37 на рахунку № НОМЕР_3 та в Ямпільському відділенні № 2915 на рахунку № НОМЕР_4, прийняла дочка померлої ОСОБА_4, про що 30 червня 2008 року державним нотаріусом Ямпільської державної нотаріальної контори Бешинською Г. А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України рішеннями від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року.

Також як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) року "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР (1540-06) ), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_6 склала заповіт, згідно з яким усе своє майно заповіла ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки Тростянецька сільська рада Ямпільського району Вінницької області не є належним відповідачем у справі, так як вказаний орган місцевого самоврядування не претендує на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, Ямпільського району Вінницької області та не є таким, що оспорює будь-чиє право на спадщину у цій справі, з огляду також і на те, що відсутні підстави для прийняття сільською радою спадщини після смерті ОСОБА_6, що передбачені частиною першою статті 555 ЦК УРСР, згідно з якою спадщина переходить до держави: якщо спадкодавець все майно або частину його заповів державі; якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом або якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини.

Отже, з урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув справу про визнання за ОСОБА_4 права власності на майно без залучення до участі у справі спадкоємця за заповітом на вказане майно - ОСОБА_5 та фактично встановивши відсутність будь-яких претендентів на вказане майно, суд апеляційної інстанції дійшов аргументованого висновку про незаконність судового рішення суду першої інстанції та про порушення прав спадкоємиці за заповітом після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.