Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 583/796/17

провадження № 61-18072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, Охтирська районна державна нотаріальна контора,

треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017року у складі судді Ярошенко Т. О. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, Охтирської районної державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним оформлення спадщини.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що від спільного життя ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мають дітей ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 За життя батьки придбали для сина ОСОБА_17 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_17 помер. Після його смерті спадщину прийняв батько ОСОБА_10, яка складається з житлового будинку площею 16,7 кв. м із надвірними будівлями, сараю "Б", прибудови "б", погребу "пг", огорожі № 1-3 за адресою: АДРЕСА_1, земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,71 га та земельної ділянки (пай) площею 3,51 га. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер. Після смерті ОСОБА_10 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, заповіт не складався, спадкова справа не відкривалася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року ОСОБА_11 після смерті ОСОБА_10 успадкувала майно, яке складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 16,7 кв. м; приватної земельної ділянки площею 0,71 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та земельної частки (паю) площею 3,51 га на території Лантратівської сільської ради, проте право власності на спадкове майно в установленому законом порядку не зареєстроване. 21 лютого 2001 року ОСОБА_11 складений заповіт на онука ОСОБА_9 на все майно, на яке заповідач мала право на момент смерті. 07 квітня 2015 року ОСОБА_11 склала новий заповіт, яким будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1, заповіла внуку ОСОБА_9; будинковолодіння по АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_7 Земельна частка (пай) площею 3,51 га, розташована на території Лантратівської сільської ради до заповіту від 07 квітня 2015 року не включена. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 померла. Вказували, що в інвентаризаційній справі на будинковолодіння по АДРЕСА_2 знаходиться свідоцтво про право власності на житловий будинок від 28 вересня 1994 року за реєстром № 281, оформлене на власника ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а також свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 1994 року, видане після смерті ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкоємця ОСОБА_10 на майно спадкодавця у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28 вересня 1994 року за реєстром № 281 на власника ОСОБА_17 Крім того, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2002 року ОСОБА_10 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,71 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку. Вважають, що зазначені правовстановлюючі документи оформлені та видані на вказаних осіб після їхньої смерті, що є неприпустимим, зазначені свідоцтва є нікчемними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року, видані Охтирською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_11 на спадкове майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 площею 16,7 кв. м із господарськими спорудами та надвірними спорудами за реєстровим № 501, на приватну земельну ділянку площею 0,71 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку за реєстровим № 503 та право на земельну частку (пай) площею 3,51 на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області на підставі сертифікату серії НОМЕР_2 від 23 серпня 1996 року за реєстровим № 504.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності порушених прав позивачів, оскільки після смерті ОСОБА_18, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, вони спадщину не прийняли її прийняла лише ОСОБА_11, а державна реєстрація успадкованого нею нерухомого майна жодним чином не впливає на обсяг прав і обов'язків спадкодавця.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_11 (дружина померлого) є такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_10 відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР. Інші спадкоємці на той час, діти померлого: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та онук ОСОБА_9 (після смерті ОСОБА_9.) спадщину не прийняли у розумінні статті 549 ЦК УРСР, до нотаріуса з відповідною заявою не зверталися, не проживали зі спадкодавцем на момент смерті, не були зареєстровані разом із ним. Позивачами не надано суду належних та допустимих доказів порушення державним нотаріусом вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства при видачі ОСОБА_11 свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У квітні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказують на те, що суди незаконно відмовили у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо справжності підпису ОСОБА_11 у заяві про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину від 28 грудня 1994 року оформлене після смерті ОСОБА_9, а тому не може вважатися законним. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за датою виготовлення виданий і оформлений 14 лютого 2002 року на померлу особу ОСОБА_10, який помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2. Суд безпідставно проігнорував, що на банківський вклад померлого батька був заповіт на ОСОБА_5, про що замовчують відповідачі, і що проігноровано судом.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, відстрочено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сплату судового збору по 1 280,00 грн кожній до закінчення касаційного провадження, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судового збору до закінчення касаційного провадження.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11, перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали у будинку АДРЕСА_2, що раніше належав батькам ОСОБА_11, який після смерті матері ОСОБА_20 успадкувала ОСОБА_11

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Із матеріалів справи вбачається, що у документах прізвище російською мовою "ОСОБА_9" записано як "ОСОБА_9" та "ОСОБА_9".

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Охтирської районної ради народних депутатів від 27 жовтня 1988 року № 198 "Про оформлення прав власності на жилі будинки в сільській місцевості", ОСОБА_9 належав будинок по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

На підставі рішення Виконавчого комітету Охтирської районної ради народних депутатів від 27 жовтня 1988 року № 198, 28 вересня 1994 року Лантратівською сільською радою видане свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок,яким посвідчено, що ОСОБА_9 належить цілий будинок АДРЕСА_1, про що було внесено запис 28 вересня 1994 року в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 281.

Відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 1994 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 2502, ОСОБА_18 після смерті ОСОБА_9 успадкував жилий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_18 помер. Після смерті ОСОБА_18 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_11

13 березня 2002 року ОСОБА_11 видані три свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 504, на спадкове майно, що складається із земельної частки (пай), яка становить 3,51 в умовних кадастрових гектарах без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в САТЗТ ім. Щорса Лантратівської сільської ради, яка належала померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 23 серпня 1996 року на підставі рішення Охтирської районної державної адміністрації від 25 липня 1996 року № 306 і зареєстрованого 26 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_4, виданого Охтирською районною державною адміністрацією; свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 503, на спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 0,71 га, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,12 га, ведення особистого підсобного господарства 0,59 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, належного померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення Лантратівської сільської ради від 25 березня 1998 року, про що зроблений запис у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 438; свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 501 на спадкове майно, що складається з жилого будинку з надвірними побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташованого на приватизованій земельній ділянці, належного померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Охтирською державною нотаріальною конторою 26 грудня 1994 року реєстр № 2501 та зареєстрованого в Охтирському БТІ № 281.

07 квітня 2015 року ОСОБА_11 склала заповіт, який посвідчений Лантратівською сільською радою Охтирського району Сумської області за реєстровим № 18, на випадок смерті вона розпорядилася належним їй майном, а саме внуку ОСОБА_9 заповіла домогосподарство та земельну ділянку площею 0,71 га по АДРЕСА_1, а дочці ОСОБА_7 - домогосподарство по АДРЕСА_2 та земельну ділянку (пай) площею 3,56 га.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 померла.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР (1540-06) ), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно із статтями 548, 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_11 є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10 відповідно до статті 549 ЦК УРСР, а діти померлого: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та онук ОСОБА_9 (після смерті ОСОБА_9.) спадщину не прийняли, до нотаріуса із відповідною заявою не зверталися, не проживали зі спадкодавцем на момент смерті та не були зареєстровані разом із ним, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушених прав ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_11 прийнявши спадщину після смерті чоловіка шляхом свого волевиявлення розпорядилася належним їй майном та склала заповіт. При цьому позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів того, що державним нотаріусом порушені вимоги, чинного на час виникнення спірних правовідносин, законодавства при видачі ОСОБА_11 свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року.

Твердження заявників про те, що суди незаконно відмовили у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо справжності підпису ОСОБА_11 у заяві про прийняття спадщини, є безпідставними, оскільки справжність цього підпису немає жодного значення для цієї справи, оскільки ОСОБА_11 є такою, що відповідно до статті 549 ЦК УРСР прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, оскільки на день його смерті проживала разом із ним та фактично вступила в управління спадковим майном.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Крім того, оскільки ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відстрочено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сплату судового збору по 1 280,00 грн кожній до закінчення касаційного провадження, суд ухвалюючи рішення стягує із заявників по 1 280,00 грн судового збору, який має бути перерахований або внесений за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 31219207026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку - 207.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2018року у розмірі по 1 280,00 грн із кожної.

На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик