розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2017 року у складі судді Киреєва О. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт") про поновлення на посаді.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що в грудні 2016 року йому стало відомо, що 23 листопада 2016 року на електронну адресу Косарського місце провадження діяльності (далі - МПД) та зберігання спирту ДП "Укрспирт" о 16 год 41 хв надійшов наказ від 23 листопада 2016 року № 372-к "Про звільнення ОСОБА_4." та через 10 хвилин на електронну адресу надійшов другий наказ від 01 листопада 2016 року № 619 "Про звільнення ОСОБА_4." від відділу кадрів ДП "Укрспирт". Вважає, накази про звільнення незаконними, оскільки наказ № 619 не містить чіткої дати його звільнення, містить формулювання звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у разі перебування на лікарняному днем звільнення вважати день фактичного виходу на роботу, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку; у період із 24 жовтня 2016 року по 18 листопада 2016 року він перебував на лікарняному. 21 листопада 2016 року він вийшов на роботу, де його, як діючого керівника Косарського МПД ДП "Укрспирт", на підставі розпорядження ДП "Укрспирт" від 21 листопада 2016 року № 13-р підпорядкували начальнику виробничого управління ДП "Укрспирт" ОСОБА_5 по 30 листопада 2016 року, включно, у зв'язку з виробничою необхідністю. Розпорядження порушує його трудові права, оскільки факт переведення працівника згідно зі статтею 32 КЗпП України, можливий в межах спеціальності, посади та кваліфікації і при наявності згоди працівника. Він не надавав згоди, щодо переведення його на другорядну роботу та посаду. Крім того, 23 листопада 2016 року він знаходився на лікарняному. Незаконне звільнення призвело до його моральних страждань, зниження авторитету в очах підлеглих, втрат нормальних життєвих зв'язків, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив поновити його на посаді керівника Косарського МПД та зберігання спирту ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", стягнути з відповідача грошові кошти за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 на посаді керівника Косарського МПД та зберігання спирту ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" із 24 листопада 2016 року. Стягнуто з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2016 року по 29 травня 2017 року в сумі 106 064,30 грн з відрахуванням податків та обов'язкових платежів. Стягнуто з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_4 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідачем порушена процедура накладення дисциплінарних стягнень, а звільнення позивача проведено у період його тимчасової непрацездатності, особою, не уповноваженою на звільнення.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_4 є незаконним, таким, що проведене з порушенням норм трудового законодавства.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що сам по собі факт не надання пояснень власнику, не може свідчити про незаконність застосування дисциплінарного стягнення до порушника трудової дисципліни та бути підставою для визнання рішення незаконним. Матеріалами справи, а саме актом перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Косарського МПД ДП "Укрспирт" від 07 жовтня 2016 року встановлено факт неналежного виконання позивачем трудових обов'язків. Крім того, протягом 2016 року ОСОБА_4 неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується наказами від 14 липня 2016 року № 327, від 04 жовтня 2016 року № 540 та від 07 жовтня 2016 року № 557. Стягнення моральної шкоди відбулося за відсутності належних доказів, що підтверджують розмір моральних страждань, втрату життєвих зв'язків. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального права, зокрема статтю 35 ЦПК України та незаконно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі уповноваженого органу управління ДП "Укрспирт" (Міністерства аграрної політики та продовольства України) та керівника Косарського МПД ДП "Укрспирт" ОСОБА_6 Здійснений судом розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу є неправильним.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК (1618-15) України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що згідно з наказом ДП "Укрспирт" від 07 квітня 2014 року № 115-к ОСОБА_4 призначено керівником Косарського МПД ДП "Укрспирт" із 08 квітня 2014 року із посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом ДП "Укрспирт" від 01 листопада 2016 року № 619 на підставі доповідної записки заступника директора з питань безпеки ДП "Укрспирт" ОСОБА_7 від 10 жовтня 2016 року, акта перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Косарського МПД від 07 жовтня 2016 року, копії наказів ДП "Укрспирт" від 04 жовтня 2016 року № 540 та від 07 жовтня 2016 № 557, звільнено ОСОБА_4, керівника Косарського МПД та зберігання спирту ДП "Укрспирт" за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 частиною першою статті 40 КЗпП України. У разі перебування ОСОБА_4 на лікарняному, днем звільнення вважати день фактичного виходу на роботу.

Із 24 жовтня по 18 листопада 2016 року, з 23 листопада по 16 грудня 2016 року та з 19 грудня 2016 року по 13 січня 2017 року включно позивач перебував на лікарняному.

Наказом ДП "Укрспирт" від 23 листопада 2016 року № 372-к у зв'язку з виходом ОСОБА_4, керівника Косарського МПД та зберігання спирту ДП "Укрспирт" із лікарняного, 23 листопада 2016 року звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Рішенням Носівського районного суду від 15 грудня 2016 року у справі № 741/1364/16, що набрало законної сили 10 березня 2017 року, визнано незаконними накази від 04 жовтня 2016 року № 540 та від 07 жовтня 2016 року № 557 у частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді доган до керівника Косарського МПД ДП "Укрспирт" ОСОБА_4

Нормативно-правове обґрунтування

Частина шоста статті 43 Конституції Українигарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП Україниза кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України- є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно з пунктом 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189 (z0589-08) , непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

Тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що дисциплінарне стягнення у вигляді доган, застосовані до позивача наказами від 04 жовтня 2016 року № 540 та від 07 жовтня 2016 року № 557, які рішенням Носівського районного суду Чернігівської області рішенням від 15 грудня 2016 року визнані незаконними, а доказів про вчинення ОСОБА_4 іншого дисциплінарного проступку, який передував безпосередньо звільненню, за який застосовувались інші заходи дисциплінарного стягнення, відповідач не надав, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що при звільненні позивача допущено порушення вимог чинного трудового законодавства, зокрема, звільнення позивача з роботи відбулося у період тимчасової непрацездатності, та враховуючи відсутність системності невиконання ОСОБА_4 своїх трудових обов'язків у зв'язку із скасуванням судовим рішенням наказів про винесення позивачу доган, які стали підставою для його звільнення, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про поновлення ОСОБА_4 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України та моральної шкоди.

Твердження заявника про те, що стягнення моральної шкоди відбулося за відсутності належних доказів, що підтверджують розмір моральних страждань, втрату життєвих зв'язків, є безпідставними, оскільки підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Безпідставними є посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального права, зокрема статтю 35 ЦПК України 2004 року та незаконно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі уповноваженого органу управління ДП "Укрспирт" (Міністерства аграрної політики та продовольства України) та керівника Косарського МПД ДП "Укрспирт" ОСОБА_6, оскільки треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, тобто у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження для залучення до участі у справі третіх осіб, оскільки судом першої інстанції вже ухвалено рішення.

Доводи заявника про те, що суд неправильно здійснив розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції застосований механізм здійснення розрахунку середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , а тому відсутні підстави вважати вказаний розрахунок неправильним.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.