Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 708/1384/16-ц

провадження № 61-13059св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року у складі судді: Ткаченко С. Є. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, яка була зареєстрована та проживала в кімнатах 314-315 гуртожитку ДНЗ "Черкаський професійний ліцей", розташованого по вул. Я. Галана, 15 в м. Черкаси.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.

Позивач вказував, що він як спадкоємець четвертої черги за законом подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття, але отримати свідоцтво про право на спадщину він не може, оскільки заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 подав також її син ОСОБА_2

Проте ОСОБА_2 не має права на спадкування відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України, оскільки умисно позбавив життя спадкодавця, що підтверджується ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року.

ОСОБА_1 просив усунути ОСОБА_2 від спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2017 року, позов задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4

Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_2 своїми умисними діями заподіяв ОСОБА_4 смерть, а тому згідно частини першої статті 1224 ЦК України він повинен бути усунений від права на спадкування.

Аргументи учасників справи

У травні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, тоді як ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом і не має права на спадкування, оскільки відповідач прийняв спадщину. ОСОБА_2 вказує, що згідно частини першої статті 18 КК України він не є суб'єктом злочину. Нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, що спричинило її смерть, не було умисним, оскільки ОСОБА_2 завдав шкоду, знаходячись у хворобливому стані, бо страждає на хронічне психічне захворювання. За вчинене діяння відповідача не було визнано обвинуваченим та не було притягнуто до кримінальної відповідальності, оскільки він є неосудним.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2016 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, яке видане 22 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чигиринського РУЮ у Черкаській області.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2016 року встановлено факт проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_4 з 25 грудня 2005 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 року за адресою: АДРЕСА_1.

30 серпня 2016 року ОСОБА_1 було подано до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4

10 червня 2016 року ОСОБА_2, який є сином померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01 вересня 1987 року, в свою чергу також подав до державного нотаріуса Чигиринської державної нотаріальної контори заяву про вступ у спадщину після смерті померлої матері ОСОБА_4

У статті 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

В ухвалі Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року у справі № 708/664/16-к встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 19 год. 00 хв. перебуваючи в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, дочекавшись доки остання засне, умисно з метою вбивства вчиненого з особливою жорстокістю, протиправно, шляхом підпалу ковдри, якою була вкрита остання, заподіяв ОСОБА_4 смерть. При цьому, обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 115 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі досліджених судом доказів, зокрема: допитом свідка ОСОБА_7, яка підтвердила наявність обставини вчинення злочину ОСОБА_2, який йому інкримінують, та його психічний розлад, що також підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_8, відомостей, що містяться у протоколах огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 року з фототаблицею, висновків експертів № 03-01/222 від. 20 березня 2016 року, № 03-01/222/11 від 05 травня 2016 року, № 228 від 05 травня 2016 року, № 05-5-06/56 від 14 квітня 2016 року, №с05-5-06/55 від 15 квітня 2016 року, № 05-1-09/142 від 01 квітня 2016 року, які в своїй сукупності в повній мірі підтверджують обставини визначені статтею 91 КПК України, як-то дату, час, місце та спосіб вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 115 КК України. Суд зробив висновок про повну доведеність вини ОСОБА_2 В у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 115 КК України, у зв'язку з чим кваліфікував дії останнього, як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

Разом із тим у справі № 708/664/16-к, встановивши неосудність ОСОБА_2, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, оскільки він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованого діяння і на даний час також не може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними ОСОБА_2 захворів на психічну хворобу, що виключає можливість застосування покарання, судом було застосовано до останнього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

При задоволенні позову суди зробили висновок, що ОСОБА_2 своїми умисними діями заподіяв ОСОБА_4 смерть, а тому згідно частини першої статті 1224 ЦК України він повинен бути усунений від права на спадкування.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 (v015p710-04) ).

Згідно частини першої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Тлумачення частини першої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування на підставі цієї норми права не пов'язується із обов'язковим притягненням особи до кримінальної відповідальності.

Встановивши, що ОСОБА_4 своїми діями умисно заподіяв своїй матері смерть, що підтверджується ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат