розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року у складі судді: Єрмоленко В. Б. та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2016 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Малінської С. М., Тичкової О. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ НАСК "Оранта" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 травня 2014 року, з вини водія ОСОБА_4, мала місце ДТП, в якій пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_1. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована ВАТ НАСК "Оранта", водії звернулися до відповідача із відповідними заявами про виплату страхового відшкодування, а 11 листопада 2014 року ОСОБА_1 надані всі необхідні документи та узгоджена сума відшкодування, яка становить 22 583,24 грн.

Всупереч вимогам пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", незважаючи на письмове підтвердження відповідача від 15 квітня 2015 року про виплату належних сум найближчим часом, ВАТ НАСК "Оранта" здійснило перерахування тільки 04 червня 2015 року, прострочив виплату на 116 днів. Пеня за прострочення виплат дотепер не виплачена.

У зв'язку з несвоєчасною виплатою суми страхового відшкодування позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати у розмірі 8 114,76 грн, пеню у розмір 3 978,98 грн, 3% річних - 215,31 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 12 309,05 грн. вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ НАСК "Оранта" прострочило виконання грошового зобов'язання, а тому стягненню на користь позивача підлягають інфляційні втрати, пеня та 3% річних.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ НАСК "Оранта" задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року змінено. Зменшено суму стягнуту з ПАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов'язання з 12 309,05 грн до 11 548,61 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, тому таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Оскільки ПАТ НАСК "Оранта" сплатила на користь позивача страхове відшкодування 29 травня 2015 року, тому кількість днів прострочення складає не 116, а 110 днів, у зв'язку із цим сума інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, які підлягають стягненню, має бути зменшена з 12 309,05 грн до 11 548,61 грн.

Аргументи учасників справи

У червні 2016 року ПАТ НАСК "Оранта" через представника ОСОБА_2 подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржені рішення у частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що частина друга статті 625 ЦК України на поширюється на спірні відносини, оскільки вони регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ПАТ НАСК "Оранта" оскаржує у касаційному порядку лише в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. У частині стягнення пені рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, тому у касаційному порядку не переглядаються.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить оскаржені рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки частина друга статті 625 ЦК України поширюється на спірні відносини і це відповідає висновку Верховного Суду України, який викладено у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2016 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 06 травня 2014 року, сталася ДТП за участю автомобіля ГАЗ АС-6 332 АХХ-1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 Постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 24 липня 2014 року водія ОСОБА_4 визнано винним за статтею 124 КУпАП у скоєнні цієї ДТП. В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобіль ОСОБА_4 ГАЗ АС-6 332 АХХ-1 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС 7801314 від 04 березня 2014 року у ВАТ "НАСК "Оранта".

Власник автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування. 11 листопада 2014 року надіслав відповідачу всі необхідні для виплати документи. Призначена сума страхового відшкодування складає 22 583,24 грн.

ПАТ НАСК "Оранта" сплатила на користь позивача страхове відшкодування 29 травня 2015 року.

При задоволенні позову суди зробили висновок, що зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, тому таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Оскільки ПАТ НАСК "Оранта" прострочило виконання грошового зобов'язання, то стягненню на користь позивача підлягають інфляційні втрати, пеня та 3% річних.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що "стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України (435-15) . Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України (435-15) поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України (435-15) ), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України (435-15) ). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення".

Встановивши, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, суди зробили правильний висновок, що дія частини другої статті 625 ЦК України поширюється на ці відносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2016 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2016 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки судові рішення в оскарженій частині залишено без змін, а скаргу без задоволення, то на підставі статті 436 ЦПК України виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2016 року слід поновити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", яка підписана представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2016 року в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2016 року.