розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска, третя особа - ОСОБА_5, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Березія Ю. А. від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Чельник О. І., від 22 травня 2018 року,

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска (далі - ПТУ № 16), третя особа - ОСОБА_5, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що в період з 04 вересня 2002 року до 02 жовтня 2017 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 27 червня 2017 року її попереджено про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату, а наказом директора ПТУ № 16 від 02 жовтня 2017 року № 59-к року- звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважала звільнення її з роботи незаконним, тому що вона є одинокою матір'ю і самостійно виховує сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає одна з дитиною, у сім'ї відсутні інші працівники з самостійним заробітком, внаслідок звільнення вони з дитиною залишились без засобів до існування.

Зазначала, що в установі працювала понад 15 років, за час роботи не мала жодного дисциплінарного стягнення, має вищу освіту та більш високу кваліфікацію, ніж інші працівники, які залишились працювати. Відповідач при її звільненні не взяв до уваги рекомендації профспілкового комітету щодо можливості залишити її на роботі з наданням іншого навантаження у вигляді гурткової роботи та класного керівництва.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, збільшивши позовні вимоги, просила суд скасувати наказ директора ПТУ № 16 від 02 жовтня 2017 року № 59-к, поновити її на роботі на посаді майстра виробничого навчання з 02 жовтня 2017 року, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день постановлення судом рішення.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано наказ директора ПТУ № 16 від 02 жовтня 2017 року № 59-к про звільнення ОСОБА_4 з посади майстра виробничого навчання за скороченням штату працівників.

ОСОБА_4 поновлено на роботі майстра виробничого навчання ПТУ № 16 з 02 жовтня 2017 року.

Стягнуто з ПТУ № 16 на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10 754,30 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненої ОСОБА_4

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що її звільнено з порушенням вимог частини третьої статті 184 КЗпП України, згідно з якою звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише у разі повної ліквідації підприємства з обов'язковим працевлаштуванням, тому суд визнав звільнення незаконним і зобов'язав відповідача поновити її на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ПТУ № 16 задоволено частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року змінено в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.

Стягнуто з ПТУ № 16 на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10 954,42 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, змінивши в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, суд не врахував, що ПТУ №16 при звільненні виплатило ОСОБА_4 вихідну допомогу у розмірі двохмісячного середнього заробітку - 10 555,21 грн, що не заперечувалось позивачем.

У червні 2018 року ПТУ № 16 подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що підставою звільнення ОСОБА_4 є фактично припинення трудового договору внаслідок відмови працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому суд, як орган, який розглядає трудовий спір, має право зі своєї ініціативи змінити формулювання причин звільнення, а не скасовувати наказ про звільнення, як про це просить позивач, у разі дотримання процедури звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

При цьому суд не надав належну оцінку доказам відповідача, які свідчать про повідомлення ОСОБА_4 про перелік вакантних посад, що відповідають її спеціальності і кваліфікації, від яких вона відмовилась і/чи проігнорувала.

Крім того, фактично профспілка надала згоду на звільнення позивачки і при цьому не надала обґрунтованої відмови у наданні згоди на звільнення.

Також суди залишили поза увагою те, що позивач не заявляла вимог про виконання зобов'язання по працевлаштуванню, а отже її вимоги про поновлення на посаді не підлягають задоволенню. Через помилку у визначенні позовних вимог, суд не досліджував по суті цих обставин, тому звільнення ОСОБА_4 відбулось з дотриманням норм КЗпП України (322-08) .

Разом з тим суд належним чином не перевірив тверджень позивача про те, що вона є одинокою матір'ю, оскільки вона фактично проживає із чоловіком і на час звільнення вони разом виховують та утримують сина. Ця обставина ніколи не приховувалась ОСОБА_4, а проживаючи в маленькому містечку, є відомим фактом, тому вона не підпадає під категорію жінок, які не можуть бути звільнені з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без обов'язкового працевлаштування.

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

11 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 04 вересня 2002 року ОСОБА_4 прийнята на роботу в ПТУ № 16 викладачем по бухгалтерському обліку, 01 вересня 2005 року наказом від 01 вересня 2005 року № 20-к переведена майстром виробничого навчання.

ПТУ № 16 має статус юридичної особи, у навчальному закладі діє незалежна профспілка, членом якої є позивач.

Наказом директора ПТУ № 16 від 27 червня 2017 року № 20-к у зв'язку із зменшенням чисельності учнів у 2017-2018 навчальному році та з необхідністю приведення у відповідність чисельності працівників училища згідно з затвердженими нормами Міністерства освіти і науки України ОСОБА_4 та інших працівників училища попереджено про майбутнє звільнення.

Наказом директора ПТУ № 16 від 27 червня 2017 року № 15-к у зв'язку з відсутністю регіонального замовлення на професійну підготовку робітничих кадрів на 2017 рік з професії "Оператор комп'ютерного набору", внесено зміни до штатного розпису ПТУ № 16 та виведено із штатного розпису одиницю майстра виробничого навчання по групі операторів комп'ютерного набору.

28 серпня 2017 року майстру виробничого навчання, ОСОБА_4, яка попереджена про майбутнє вивільнення штату, запропоновані посади заступника директора з навчальної роботи відокремленого структурного підрозділу ПТУ № 16 смт. Олександрівка, лаборанта відокремленого структурного підрозділу ПТУ № 16 смт. Олександрівка та прибиральниці службових приміщень ПТУ № 16 м. Мала Виска (а.с. 215 т. 1).

31 серпня 2017 року профспілковий комітет постановив: по можливості врахувати рішення, у разі, якщо в рішенні немає обґрунтованої відмови у наданні згоди на скорочення ОСОБА_4, директор ПТУ № 16 м. Мала Виска ОСОБА_5 має право звільнити працівника без згоди профкому профспілкової організації. Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету члени профкому внесли пропозицію щодо навантаження по можливості ОСОБА_4 годинами гурткової роботи та классного керівництва, якщо є такі вакансії у переліку педпрацівників ПТУ № 16, обов'язково врахувавши її фах і спеціальність (а.с. 5, 217 т. 1).

Наказом директора ПТУ № 16 від 02 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звільнена з роботи майстра виробничого навчання по скороченню штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 3, 218 т. 1).

ОСОБА_4 є одинокою матір'ю, має дитину віком до чотирнадцяти років (а.с. 8-10, 133 т. 1).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація підприємства, установи, організації, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

За змістом частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

Так, 31 серпня 2017 року профспілковий комітет постановив: по можливості врахувати рішення, у разі, якщо в рішенні немає обґрунтованої відмови у наданні згоди на скорочення ОСОБА_4, директор ПТУ № 16 м. Мала Виска ОСОБА_5 має право звільнити працівника без згоди профкому профспілкової організації. Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету члени профкому внесли пропозицію щодо навантаження по можливості ОСОБА_4 годинами гурткової роботи та класного керівництва, якщо є такі вакансії у переліку педпрацівників ПТУ № 16, обов'язково врахувавши її фах і спеціальність (а.с. 5, 217 т. 1).

Відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статей 184, 235 КЗпП України, зробив правильний висновок про те, що при звільненні ОСОБА_4 не було дотримано вимог частини третьої статті 184 КЗпП

України, у зв'язку з чим настають наслідки, передбачені статтею 235 КЗпП України, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу вірно визначено за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Зменшуючи розмір стягнутого судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд правильно врахував виплачену ОСОБА_4 при звільненні вихідну допомогу у розмірі двохмісячного середнього заробітку - 10 555,21 грн.

Таким чином, вирішуючи спір, суди повно та всебічно з'ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_4

Отже, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що звільнення позивача фактично відбулося з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, тому суд у порядку частини третьої статті 235 КЗпП України має право зі своєї ініціативи змінити формулювання причини звільнення є безпідставними, оскільки суперечать наказам відповідача, якими вирішувалось питання підстав і порядку звільнення ОСОБА_4

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Висказалишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 рокузалишити без змін.