розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області

від 03 травня 2018 року у складі судді Головенко О. С. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року у складі суддів Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину з часу подачі позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивовано тим, що з 06 лютого 2000 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя між сторонами не склалося, у зв'язку з чим позивачем також була подана позовна заява про розірвання шлюбу. Шлюбні стосунки припинені, спільне господарство не ведеться, діти залишились проживати з позивачем, яка несе тягар по їх утриманню, матеріальному забезпеченню та вихованню. Крім того, старша дочка навчається в Одеському національному політехнічному університеті на платній основі.

Відповідач фізично здоровий, має у користуванні вантажний автомобіль "КАМАЗ" та ним здійснює перевезення вантажів з південних портів України, відповідно, має великий заробіток. Будь-яких інших матеріальних обтяжень не має.

Посилаючись на наведене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину з часу подачі позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття.

Заочним рішенням Болехівського міського суду від 03 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року, позов задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 щомісячно аліменти в розмірі по 1200 грн на кожну дитину на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнення аліментів розпочати з 08 лютого 2018 року і проводити до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що з урахуванням загального матеріального стану відповідача, що відповідач офіційно не працевлаштований, є власником земельної ділянки площею 0,0588 га, а також, що діти проживають з позивачем, з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дітей у розмірі по 1200 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині розміру присуджених аліментів, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували розмір доходів, які отримує відповідач у зв'язку з використанням у роботі вантажного автомобіля "КАМАЗ". При цьому, наявність даного автомобіля у користуванні документально підтвердити неможливо, однак, відповідач цього не заперечував.

Також судами не враховано витрати на дітей, які несе позивач, зокрема, на оплату навчання старшої доньки в Одеському національному політехнічному університеті, та оплату харчування в 1 класі та у групі продовженого дня молодшої доньки. Судами не враховано необхідні видатки на дітей відповідного віку, а також можливе збільшення мінімального розміру аліментів на утримання дитини.

Низьким розміром присуджених аліментів суди обох інстанцій порушили право неповнолітніх дітей на належне матеріальне забезпечення.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що призначення аліментів в рівних сумах дітям, одна з яких має вік 6 років, а друга - 17 років, не відповідає принципу мінімального забезпечення потреб кожної дитини. Суди застосували спрощений підхід до встановлення розміру аліментів кожній дитині в рівній частці, але при цьому такий підхід суди не обґрунтували.

Посилаючись на те, що судова практика по різному визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дітей, в тому числі і дітей різного віку, з метою правильного і однакового застосування судами норм матеріального та процесуального права, заявник просить передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного суду для вироблення правильного і однакового застосування норм матеріального і процесуального права по даній категорії справ щодо визначення розміру аліментів.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 180 СК Українивизначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини третьої статті 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 184 СК Українипередбачено, що суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.

До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, стаття 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК Українипередбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07 грудня 2017 рокувстановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 грн, з 1 грудня - 2027 грн.

Визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд належним чином перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги, як стан здоров'я та матеріальне становище дітей, так і стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який є працездатною особою, однак офіційно не працює, не має інших утриманців, у зв'язку із чим обґрунтовано визначив розмір аліментів на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Доводи позивача, якими обґрунтовувався позов та на які вона посилається у касаційній скарзі, зокрема щодо наявності у користуванні відповідача вантажного автомобіля, здійснення ним перевезень та отримання великого доходу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та недоведені позивачем.

При цьому, у разі збільшення мінімального розміру аліментів, а також у разі підтвердження вказаних обставин належними доказами, позивач не позбавлена права і можливості звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

Не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і доводи касаційної скарги позивача про необхідність передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі судами правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а підстав, визначених статтею 403 ЦПК України не вбачається, у зв'язку з чим, відповідне клопотання ОСОБА_4, викладене у касаційній скарзі, задоволенню не підлягає.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,