розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Маіної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Московського ВДВС м. Харків ГУ ТУЮ у Харківській області, орган державної виконавчої служби) Довгаля Д. О., в якій просив скасувати прийняту останнім від 24 жовтня 2017 року постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 643/9269/13-ц, виданим 19 жовтня 2017 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини від усіх його доходів, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Скаргу мотивовано тим, що постанова державного виконавця Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ в Харківській області Довгаля Д. О. від 24 жовтня 2017 року про відкриття вищевказаного виконавчого провадження є незаконною та безпідставною, оскільки з травня 2012 року заявник перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців УПФУ в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності та за його заявою з 14 червня 2013 року ГУ ПФУ в Харківській області з пенсії відраховуються аліменти на утримання неповнолітнього сина.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 березня 2018 року у складі судді Майстренко О. М. у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця були вчинені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та в межах повноважень, при цьому права чи свободи сторін виконавчого провадження не були порушені.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем на підставі виконавчого листа, виданого 19 жовтня 2017 року Московським районним судом міста Харкова, та який відповідає вимогам закону, підстав для повернення вказаного виконавчого документу не було, тому виконавче провадження відкрито відповідно до вимог закону.

У касаційній скарзі, Московський ВДВС м. Харкова ГТУЮ в Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову та задовольнити скаргу. Крім того просив постановити окрему ухвалу щодо судді першої інстанції, який розглянув скаргу на дії державного виконавця з порушенням встановленого строку розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, оскільки у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, так як з 14 червня 2013 року аліменти в добровільному порядку систематично відраховуються з пенсії заявника на утримання неповнолітнього сина.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У якості правових підстав для скасування постанови державного виконавця Московського ВДВС м. Харків ГУ ТУЮ у Харківській області Довгаля Д. О., заявник посилався на те, що аліменти на протязі 2013-2017 років систематично сплачуються ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі ј частини пенсії, тому державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження про стягнення з нього аліментів в примусовому порядку.

Статтею 18 ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 12 ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

За змістом статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно виходили з того, що прийнявши для примусового виконання за заявою стягувача виконавчий документ, яким передбачено стягнення періодичних платежів у справі про стягнення аліментів та зазначено період, на який присуджено платежі до 24 липня 2025 року, державний виконавець, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та на виконання покладених цим законом повноважень відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого листа, не порушивши при цьому прав чи свобод сторін виконавчого провадження.

При цьому, перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про систематичне перерахування коштів по аліментах та спростовуючи їх, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 15 січня 2014 року ОСОБА_4 до начальника ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просив стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина в розмірі ј частини пенсії. Разом з тим, листом ГУ ПФУ в Харківській області від 23 січня 2014 року заявнику повідомлено, що відрахування аліментів з його пенсії на утримання неповнолітнього сина буде здійснюватися з 01 лютого 2014 року у розмірі 50% пенсії до повного погашення заборгованості, яка виникла з 17 червня 2013 року по 31 січня 2014 року, а після погашення заборгованості по аліментам, утримання будуть проводитись у розмірі ј частини пенсії і до досягнення дитиною повноліття.

Доводи касаційної скарги про безпідставність відкриття державним виконавцем виконавчого провадження в силу здійснення оплати аліментів, шляхом їх відрахування з пенсії, спростовуються встановленими під час розгляду скарги обставинами та змістом наведених вище норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , в тому числі щодо можливості пред'явлення стягувачем виконавчого документу про стягнення аліментів протягом усього періоду, на який вони присуджені, а також щодо покладеного на державного виконавця цим Законом обов'язку здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам, вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 є аналогічними аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, які перевірені судом під час апеляційного перегляду справи та, обґрунтовані висновки щодо спростування яких містяться у мотивувальній частині прийнятої апеляційним судом постанови.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності встановлення обставин, зокрема щодо навмисних дій стягувача, направлених на неотримання аліментів, та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Посилання заявника на необхідність постановлення окремої ухвали не спростовують правильність висновків судів та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення. При цьому, визначених цивільним процесуальним законом підстав для постановлення окремої ухвали під час розгляду справи не було встановлено.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.