Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб - напівпричіп-платформа марки Tasker F6-64, 2000 року випуску, НОМЕР_1. У лютому 2008 року він уповноважив ОСОБА_5 на підставі довіреності розпоряджатися вказаним транспортним засобом. У червні 2008 року між ним та ОСОБА_5 укладена біржова угода, за умовами якої право власності на зазначений транспортний засіб набув ОСОБА_5 У подальшому напівпричіп відчужений на користь ОСОБА_6 За рішенням суду визнано недійсною біржову угоду, відповідно до якої право власності на транспортний засіб перейшло до ОСОБА_5, вилучено у ОСОБА_6 напівпричіп-платформу марки Tasker F6-64 на його користь. Під час виконання судового рішення в частині вилучення транспортного засобу його представником виявлено відсутність у транспортному засобі коліс та ступиць. Вважає, що відповідачі, розуміючи, що напівпричіп-платформу в них вилучать та передадуть законному власнику, навмисно розукомплектували спірний транспортний засіб, а саме: зняли колеса, ступиці з гальмівними барабанами, чим завдали йому майнової шкоди.

Посилаючись на викладене позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду в розмірі 399 531,48 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що рахунки-фактури, надані позивачем на підтвердження розміру заявлених позовних вимог, є неналежними доказами, оскільки ціни на автогуму, ступиці з гальмівними барабанами є вільними та визначаються за згодою суб'єктів господарювання. Крім того, відповідачем надані рахунки-фактури, видані тими ж самими суб'єктами господарювання, ціни в яких значно відрізняються від тих, на які посилається позивач.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 399 531,48 грн. Вирішено питання судових витрат.

Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що відповідачі зобов'язані відшкодувати шкоду завдану ОСОБА_4 розукомплектуванням трала належного позивачу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників.

У липні 2017 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що транспортний засіб розукомплектували протягом 5 років, після передачі його ОСОБА_4 Експерти КНДІСЕ прямо вказали, що вартість матеріального збитку, завданого власнику становить 144 491,48 грн. Апеляційним судом неправомірно, всупереч результатам експертизи, стягнуто з відповідачів 399 531,48 грн. При справедливому розрахунку суми задоволених позовних вимог суд мав би із загальної суми 144 491,18 грн вирахувати вартість запчастин та робіт з їх монтажу, які були присутні під час передачі транспортного засобу стороні позивача в 2011 році. Під час допиту свідків в судовому засіданні встановлено, що на момент вилучення проводились ремонтні роботи щодо транспортного засобу і тому на цей час відокремлено від нього колеса та ступиці. Проте вказані запчастини знаходились безпосередньо біля тралу на момент вилучення, їх просто не було вилучено і, відповідно, не внесено в опис вилученого з невідомих причин. ОСОБА_6 є неналежним відповідачем, оскільки транспортний засіб переданий йому формально.

У жовтні 2017 року від ОСОБА_4 на адресу суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими у випадку якщо відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які мають бути або вже проведені на час розгляду справи. Відновлення чи заміни запчастин напівпричепу-платформи не було. Доказів необхідності проведення відновлювального ремонту та понесених затрат (платіжних доручень, квитанцій) відповідачами не надано і цей факт ними придуманий. Та обставина, що трал відповідачами використовувався спільно, підтверджується належними доказами у справі.

Рух справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є власником напівпричепу-платформи марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 05 жовтня 2011 року.

04 лютого 2008 року вказаний транспортний засіб переданий у розпорядження ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вертебною Л. О., реєстровий № 472, згідно з якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися спірним транспортним засобом, у тому числі, продати, обміняти, здавати в оренду, зняти з обліку або поставити на облік в органах ДАІ, бути представником власника на підприємствах технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, тощо.

13 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого до відповідача перейшло право власності на спірний напівпричіп-платформу. У серпні 2009 року спірний транспортний засіб відчужений на користь ОСОБА_6 також на підставі біржової угоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року визнано недійсною біржову угоду від 13 червня 2008 року № 820537, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про продаж транспортного засобу напівпричепу-платформи марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску, оскільки ОСОБА_4 оспорювану угоду не укладав. Також за рішенням суду вилучено у ОСОБА_6 спірний транспортний засіб та передано ОСОБА_4

Відповідно до акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу, від 04 лютого 2011 року у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 вилучено напівпричіп-платформу марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску. При цьому, в акті зазначено, що на транспортному засобі відсутні колеса та ступиці. Спірне майно передано ОСОБА_5

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 жовтня 2013 року рішення місцевого та апеляційного судів скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року визнано недійсною біржову угоду від 13 червня 2008 року № 820537, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про продаж транспортного засобу напівпричепу-платформи марки Tasker, модель F6-64, 2000 року випуску. У задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання добросовісним набувачем та повернення транспортного засобу відмовлено.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідачів майнову шкоду, завдану їхніми умисними діями, які полягають у незаконному привласненні деталей та комплектуючих трала, що були виявлені під час його вилучення органами виконавчої служби.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої за матеріалами цивільної справи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з висновком експертів від 28 квітня 2017 року № 13262/16-54 вартість відновлювального ремонту напівпричепу-платформи "Tasker F6-64" станом на дату оцінки, на 23 листопада 2016 року відповідно до калькуляції становить 427 408,78 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті розукомплектування транспортного засобу напівпричепу-платформи "Tasker F6-64" (2000 року виготовлення), номер шасі А220036 становить: 144 491,18 грн.

Нормативно-правове обґрунтування.

З урахуванням того, що між сторонами у справі, відсутні договірні правовідносини (довіреність припинена 27 лютого 2009 року, а біржова угода визнана недійсною), до вимог позивача підлягає застосуванню інститут деліктного зобов'язання як різновид позадоговірних зобов'язань. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е").

У справі, яка переглядається, у висновку експертів зазначено про необхідність заміни окремих складників напівпричепу-платформи "Tasker F6-64", їх фарбування, відновлювального фарбування, придбання нових комплектуючих, а також указано величину втрати товарної вартості транспортного засобу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням напівпричепу-платформи "Tasker F6-64", суд апеляційної інстанції, з огляду на підстави та зміст позовних вимог, правильно застосував до спірних правовідносин положення Методики, та врахував принцип повного відшкодування шкоди власнику цього транспортного засобу та з'ясував фактичний розмір заподіяних позивачу збитків, а отже, доводи заявника про те, що суд повинен був стягнути 144 491, 48 грн, є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи не містять альтернативного висновку експертизи щодо розміру шкоди заподіяної позивачу, інших доказів, які б ставили під сумнів проведену у справі експертизу, з огляду на що твердження заявника ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_6 є неналежним відповідачем у справі, спростовуються доказами наданими позивачем, що були належним чином оцінені судом апеляційної інстанції, зокрема те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 утримували напівпричіп-платформу "Tasker F6-64", користувалися ним, а тому зобов'язані солідарно відшкодувати шкоду завдану позивачу.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.