розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Богун О. О. від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В. від 25 жовтня 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11261943000, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою 12,40 процентів річних, з кінцевим строком повернення до 04 грудня 2018 року. Кредитні зобов'язання позичальника були забезпечені порукою ОСОБА_8

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 12 травня 2015 року виникла заборгованість по кредиту та процентам у розмірі 25 871,91 доларів США та пені у розмірі 23 452 грн 05 коп., банк просив задовольнити позов та стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом про захист порушеного права споживача, визнання кредитного договору від 05 грудня 2007 року та додатків до нього недійсними, укладеними під впливом обману, посилаючись на те, що вони укладені з використанням елементів нечесної підприємницької діяльності та з грубим порушенням вимог Законів України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , "Про іпотеку" (898-15) , "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) та відповідних нормативно - правових актів Національного банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для такого виду договорів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 22 лютого 2016 року, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором №11261943000 від 05 грудня 2007 року, яка виникла станом на 12 травня 2015 року та складається з наступного: 22 816,14 доларів США - заборгованість за кредитом; 3 055,77 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 13 506 грн 94 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 9 945 грн 11 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками, а всього 25 871,91 доларів США та 23 452 грн 05 коп. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ПАТ "УкрСиббанк", виходив з того, щоОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з неї та поручителя ОСОБА_8 у солідарному порядку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суд виходив з того, що оспорюваний договір з додатками відповідає вимогам чинного законодавства, укладений у письмовій формі, підписаний повноважними особами, містить всі суттєві умови. передбачені законом для договорів, які мають істотне значення та були погоджені сторонами, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання спірного кредитного договору з додатками недійсним, а тому, враховуючи наявну заборгованість за цим договором, дійшов висновку про її стягнення з відповідачів у солідарному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_6 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №199/3841/15-ц з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2019 року справу за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, призначено до розгляду.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки ПАТ "УкрСиббанк" порушено вимоги Законів України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , а спірний кредитний договір був укладений нею під впливом обману. При цьому судом безпідставно не враховано висновок судово-економічної експертизи № 6/11.3/1498 від 18 листопада 2016 року.

У серпні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги ОСОБА_6, у яких остання, зокрема, посилається на пропуск банком строку для звернення до суду з позовом до поручителя у зв'язку із припиненням поруки.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що 05 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11261943000, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою 12,40 процентів річних, з кінцевим строком повернення до 04 грудня 2018 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному договору між банком та відповідачем ОСОБА_8 було укладено договір поруки №11261943000/П від 05 грудня 2007 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.

05 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 було додатково укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11261943000 від 05 грудня 2007 року, яким в договір внесені зміни та до нього додано додаток № 1 з графіком платежів, визначення сукупної вартості кредиту, додано додаток № 2 з тарифами банку та ін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, виходячи з наступного.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Умови кредитного договору та додатків до нього викладені чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування. У договорі вказана сума кредиту, строк дії договору, річна відсоткова ставка, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків. Позивач за зустрічним позовом погодилася з умовами кредитування, підписала кредитний договір. На момент укладення оспорюваного договору вона не заявляла додаткових вимог щодо його умов та частково їх виконувала.

Ураховуючи наведене, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Крім того, обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_6 посилалася на те, що в момент укладення між сторонами кредитного договору, вона була фактично введена відповідачем в оману з використанням елементів нечесної підприємницької практики.

Відповідно до вимог частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З огляду на вказане та враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту оману її банком при укладенні договору, в той час як наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом оману, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до вимог статті 230 ЦК України.

При цьому апеляційним судом враховано висновок експерта Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_11 №6/11.3/1498 від 18 листопада 2016 року та надано йому відповідну оцінку.

Разом з тим колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення первинного позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості.

Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент звернення банку з позовом) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зроблено висновок, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 3.1 договору поруки) про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.

Як вбачається з поданого банком розрахунку заборгованості, позичальник почав допускати прострочення сплати чергових платежів з червня 2014 року, з вимогою до відповідачів банк звернувся у березні 2015 року, а до суду з цим позовом - у травні 2015 року.

Проте апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на ці обставини справи уваги не звернув та, відповідно, не встановив початку виникнення простроченої заборгованості, періоду такої заборгованості.

Встановлення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення заявлених вимог до поручителя, оскільки з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд не надав оцінки усім встановленим обставинам, зокрема, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань щомісяця, рівними частинами (шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком), а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, та не з'ясував, за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє, чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним місячним платежем.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи сторін, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що рішенням апеляційного суду обов'язок щодо сплати заборгованості у повному обсязі покладено на боржника та поручителя у солідарному порядку, проте фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення первинного позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_6 та ОСОБА_8. про стягнення заборгованості не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_6 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року в частині вирішення первинного позову публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним залишити без змін.

Головуючий	М. Є. Червинська

Судді:	Н. О. Антоненко
	В. І. Журавель
	В. М. Коротун
	В. І. Крат