Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 307/2421/16-ц

провадження № 61-37914св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Нересницьке споживче товариство,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області, у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., від 23 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Нересницького споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області, у складі судді Гримут В. І., від 04 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований по АДРЕСА_1 У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оскарженим судовим рішенням вирішено питання про його права, обов'язки або інтереси, оскільки будівля магазину розташована за межами земельної ділянки, яка була відведена заявнику. Відмова органу місцевого самоврядування у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва гаража у зв'язку з тим, що на зазначеній земельні ділянці знаходиться будівля спірного магазину, не є підтвердженням порушення оскарженим рішенням суду першої інстанції прав заявника.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що рішенням Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 16 серпня

2017 року ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража біля його будинку у зв'язку з тим, що на цій земельній ділянці знаходиться магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який належить позивачу на праві власності на підставі оскарженого судового рішення. Зазначений магазин ніколи не був нерухомим майном, а є тимчасовою спорудою, яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_4

Відзиву на касаційну скаргу не находило.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки Нересницького споживчого товариства Тячівської райспоживспілки

від 28 вересня 2016 року № 18 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 перебував на балансі Нересницького споживчого товариства до його продажу на користь ОСОБА_6 на підставі укладеного 01 серпня 1994 року у простій письмовій формі договору купівлі-продажу.

Згідно укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу від 01 серпня 1994 року Нересницьке споживче товариство передало у власність ОСОБА_6 будівлю магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 мала сплатити за придбане майно 1 857 300 карбованців.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

29 липня 2009 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3).

04 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але через відсутність у неї правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_6 на будівлю магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований по АДРЕСА_1

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку

від 21 травня 2009 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_2. З державного акту, плану меж земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо виготовлення вказаного державного акту вбачається, що ОСОБА_4 передана у власність земельна ділянка з чітко визначеними межами, у тому числі по межі від "Б" до "В" вона межує із земельною ділянкою ОСОБА_6

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_4, який не брав участі у справі, зазначав, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права та обов'язки, оскільки рішенням Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 16 серпня 2017 року № 4 йому відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0067 га для будівництва гаража біля власного будинку з посиланням на те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який зареєстрований за ОСОБА_3

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та не розглянувши його апеляційну скаргу по суті, не взяв до уваги, що рішенням органу місцевого самоврядування ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянкиу зв'язку з тим, що на цій земельній ділянці розміщено магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", право власності на який було визнано за позивачем оскарженим рішенням суду першої інстанції, яке перешкоджає ОСОБА_4 у реалізації права на земельну ділянку, а тому висновок апеляційного суду про те, що рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права та обов'язки ОСОБА_4 є помилковим.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд апеляційного суду.

У відповідності до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадку скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року скасувати.

Справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк