У липні 2017 року перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокдастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокдастру у Харківській області, ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ПрАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів") про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень зазначає, що наказ ГУ Держземагенства у Харківській області про передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області видано з порушенням вимог земельного законодавства, у зв'язку з чим надання в орендне користування ОСОБА_5, а в подальшому в суборенду ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" спірних земельних ділянок відбулося незаконно, у зв'язку із чим просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Харківський області "Про передачу в оренду земельних ділянок" від 12 листопада 2014 року № 3038-СГ; визнати недійсними укладені 12 грудня 2014 року між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_5 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14 від 15 грудня 2014 року та за № № НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, 18045246, НОМЕР_18, НОМЕР_19 від 16 грудня 2014 року; визнати недійсними укладені 03 березня 2015 року між ОСОБА_5 та ПАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38 від 28 березня 2015 року та за № НОМЕР_39 від 08 липня 2015 року; зобов'язати ОСОБА_5 та ПАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" повернути у власність держави 20 земельних ділянок загальною площею 524,0240 га (кадастрові номери: НОМЕР_40 - 12, 2492 га, НОМЕР_41 - 7,6822 га, НОМЕР_42 - 50,8377 га, НОМЕР_43 - 17,0636 га, НОМЕР_44 - 65,3559 га, НОМЕР_45 - 7,1788 га, НОМЕР_46 - 6,0675 га, НОМЕР_50 - 6,3591. НОМЕР_49 - 8,3644 га, НОМЕР_48 - 9,6048 га, НОМЕР_47 - 5,0371 га, НОМЕР_55 - 53,9184 га, НОМЕР_51 - 37,6478 га, НОМЕР_52 - 65,4008 га, НОМЕР_53 - 52,6895 га, НОМЕР_54 - 51,8794 га, НОМЕР_56 - 42,2551 га, НОМЕР_57 - 7,8761 га, НОМЕР_59 - 4,2704 га, НОМЕР_58 - 12,2862 га;

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагенства у Харківській області "Про передачу в оренду земельних ділянок" від 12 листопада 2014 року № 3038-СГ. Визнано недійсними укладені 12 грудня 2014 року між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_5 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасуваши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14 від 15 грудня 2014 року та за № № НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, 18045246, НОМЕР_18, НОМЕР_19 від 15 грудня 2014 року. Визнано недійсними укладені 03 березня 2015 року між ОСОБА_5 та ПАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 524,0240 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, 20350352, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38 від 28 березня 2015 року та за № НОМЕР_39 від 08 липня 2015 року. Зобов'язано ОСОБА_5 та ПАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" повернути у власність держави 20 земельних ділянок загальною площею 524,0240 га (кадастрові номери: НОМЕР_40 - 12, 2492 га, НОМЕР_41 - 7,6822 га, НОМЕР_42 - 50,8377 га, НОМЕР_43 - 17,0636 га, НОМЕР_44 - 65,3559 га НОМЕР_45 - 7,1788 га, НОМЕР_46 - 6,0675 га, НОМЕР_50 - 6,3591 га, НОМЕР_45 - 8,3644 га, НОМЕР_48 - 9,6048 га, НОМЕР_47 - 5,0371 га, НОМЕР_60 - 53,9184 - 53,9184 га, НОМЕР_51 - 37,6478 га, НОМЕР_52 - 65,4008 га, НОМЕР_53 - 52,6895 га, НОМЕР_54 - 51,8794 га, НОМЕР_56 - 42,2551 га, НОМЕР_57 - 7,8761 га, НОМЕР_59 - 4,2704 га, НОМЕР_58 - 12,2862 га). Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 не мав наміру займатися фермерським господарством.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" задоволено. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Лозівської місцевої прокуратури Харківської області.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність Формальних порушень Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) не може бути підставою для скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області "Про передачу в оренду земельних ділянок" та визнання недійсними договорів оренди та суборенди.

У травні 2018 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду на відсутність порушень законодавства, а саме статей 1, 3, 7 Закону України "Про фермерське господарство" при наданні земельних ділянок ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки він своєчасно фермерське господарство не створив, намірів самостійно займатись фермерським господарством у нього не було та через три місяці після укладення первинних договорів оренди вищевказаних земель із ГУ Держземагенства ОСОБА_5 передав останні в суборенду ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів". ОСОБА_5 при зверненні з заявами про надання в оренду цих земельних ділянок не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо). Більше того, ОСОБА_5 до заяви не додано відомостей, щодо наявної у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільськогосподарському господарстві.

У липні 2018 року ГУ Дергеокадастру у Харківській області подало до Верховного Суду відзив на вищевказану касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги заступника прокурора Харківської області, та залишити в силі постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року. Зазначає, що висновки апеляційного суду про відмову в позові є правильними, оскільки відсутність у власності сільськогосподарської техніки для обробітку зазначених площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Спірні земельні ділянки обробляються та використовуються за цільовим призначенням, сплачується відповідна орендна плата. Доказів нецільового використання земельної ділянки або несплати орендної плати прокуратурою до матеріалів справи не додано.

У серпні 2018 року ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" подало до Верховного Суду відзив на зазначену вище касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року залишити без змін. Посилається на те, що апеляційний суд приймаючи оскаржувану постанову по справі, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку в силу вимог статті 81 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з '' питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ''". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

' 'p' Цивільний процесуальний кодекс (1618-15) (далі - ЦПК (1618-15) ) України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК (1798-12) ) України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанцій, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

Тобто, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до предметного та суб'єктного критеріїв. Крім спорів, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними публічно-владних управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" у вказаній редакції земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Суд установив, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявами про надання в оренду строком на 49 років земельних ділянок, загальною площею 524,0240 га, для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Асіївської сільської ради з межами населених пунктів Балаклійського району Харківської області з доданням певних документів.

За результатами розгляду заяв ГУ Держземагенства у Харківській області видано наказ "Про передачу в оренду земельних ділянок" від 12 листопада 2014 року № 3038-СГ.

ГУ Держземагенства у Харківській області у межах наданої йому компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства за згодою сторін та згідно наказу № 3038-СГ від 12 листопада 2014 року укладено договори оренди земельних ділнок із ОСОБА_5

Відповідно до положень пункту 30 договорів оренди землі від 12 грудня 2014 року, укладених між ГУ Держземагенства у Харківській області і ОСОБА_5, та на підставі пункту 6 статті 93 ЗК УКраїни, орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни її призначення, за погодженням з орендодавцем.

26 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до ГУ Держземагенства у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду вищевказаних земельних ділянок.

02 березня 2015 року ГУ Держземагенства у Харківській області надано погодження за № 19-20-14-4961/0/9-15 на передачу цих земельних ділянок в суборенду.

На підставі наданого погодження, 03 березня 2015 року між ОСОБА_5 та ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" укладено договори суборенди вищевказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № № НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, 20350352, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38 від 28 березня 2015 року та за № НОМЕР_39 від 08 липня 2015 року.

Після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана, зокрема, з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) , відбувається фактична заміна орендаря, й обов'язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Проте питання про юрисдикцію спору вирішується на момент відкриття провадження у справі.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на момент відкриття провадження у цій справі).

Для правильного визначення питання юрисдикційності, необхідно було встановити чи відбулася державна реєстрація фермерського господарства на час відкриття провадження у справі (див. пункти 41-42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц).

Суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції).

Вказаний припис може бути застосований тоді, якщо під час розгляду за правилами цивільного судочинства справи щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд встановить, що на момент відкриття провадження у цій справі фермерське господарство вже було зареєстрованим (див. пункти 43-44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Суд першої інстанції не встановив, а апеляційний суд не перевірив, на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі, чи було створено фермерське господарство, що має значення для визначення юрисдикції даного спору. Матеріали справи не містять відповідних доказів з цього питання.

Разом із тим, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Захист інтересів держави покладено безпосередньо на відповідних суб'єктів владних повноважень. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, не перевірили чи відповідає поданий прокурором позов положенням статті 23 Закону України "Про Прокуратуру", оскільки, у поданій позовній заяві перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та який суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб'єкт владних повноважень відсутній.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. І. Крат
	В. М. Коротун
	В. П. Курило