розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року у складі судді Рибака М. А та рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Котули Л. Г., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

У червні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом виселення, вселення законних власників та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті його матері ОСОБА_11 відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі спірне домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті він та його сестра ОСОБА_6 прийняли спадщину.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня

2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від

31 жовтня 2012 року, позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про поділ будинку, стягнення компенсації, зобов'язання вчинити дії та зустрічний позов

ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про виділ частки з житлового будинку в натурі та стягнення грошової компенсації задоволено частково, виділено кожному їхню частку спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ними право власності наступним чином:

за ОСОБА_10 - на 72/100 частки спірного домоволодіння, а саме: сіни площею 3,0 кв. м, зазначені індексом 1-1; кладову площею 0,5 кв. м, зазначену індексом 1-2; вбиральню площею 1,4 кв. м зазначену індексом 1-3; кухню площею 14,7 кв. м, зазначену індексом 1-4; коридор площею 4,5 кв. м, зазначену індексом 1-5; житлову кімнату площею 9,3 кв. м, зазначену індексом 1-6; житлову кімнату площею 16,4 кв. м, зазначену індексом 1-7; житлову кімнату площею 14,1 кв. м, зазначену індексом 2-5; житлову кімнату площею 15,7 кв. м, зазначену індексом 2-10; житлову кімнату площею 13,1 кв. м, зазначену індексом 2-11; кладову площею 3,7 кв. м, зазначену індексом 2-12; приміщення (І) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м; приміщення (II) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м; ґанок до прибудови "а2" площею 3,0 кв. м; гараж, позначений літерою "Г" з оглядовою ямою; сарай, позначений літерою "Б"; сарай, позначений літерою "В"; гараж, позначений літерою "Е"; 1/2 частину огородження та мощення.

за ОСОБА_6 - на 28/100 часток вказаного домоволодіння, а саме: сіни площею 6,5 кв. м, зазначені індексом 2-1; передню площею 5,6 кв. м, зазначену індексом 2-2; кухню площею 6,2 кв. м, зазначену індексом 2-3; житлову кімнату площею 17,3 кв. м, зазначену індексом 2-4; вбиральню площею 2,8 кв. м, зазначену індексом 2-12; сходову клітину площею 2,1 кв. м, зазначену індексом 2-6; передню площею 3,9 кв. м, зазначену індексом 2-7; ванну кімнату площею 4,1 кв. м, зазначену індексом 2-8; кухню площею 4,9 кв. м, зазначену індексом 2-9; підвал під прибудовою "а", 1/2 частина огородження та мощення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 грошову компенсацію у розмірі 14 600,00 грн у зв'язку з тим, що присуджена їй частка домоволодіння перевищує розмір її ідеальної частки.

Між сторонами постійно виникають суперечки стосовно користування і володіння зазначеним нерухомим майном, в позасудовому порядку домовитися про спосіб розпорядження та користування ним не можуть.

У зв'язку з викладеним просив усунути перешкоди в користуванні його власністю, а саме: житловою кімнатою площею 14.1 кв. м, індекс 2-5, житловою кімнатою площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою площею 13.1 кв. м, індекс 2-11, кладовою площею 3,7 кв. м, індекс 2-12; приміщенням І підвалу під будинком "А" площею 13.1 кв. м в домоволодінні на АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_6 та всіх мешканців, які разом з нею проживають; вселити його з родиною в належні на праві власності приміщення; встановити порядок користування земельною ділянкою розміром

541,14 кв. м у відповідності до ідеальних часток, а саме: ОСОБА_10 виділити в користування земельну ділянку площею 450,95 кв. м, а

ОСОБА_6 - 90,19 кв. м.

05 серпня 2014 року ОСОБА_10 подарував свою частину спірного домоволодіння своїм синам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

У зв'язку з чим, у ході розгляду справи було здійснено заміну первісного позивача на правонаступників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_9 та малолітню ОСОБА_8, в інтересах якої виступала ОСОБА_12, Службу у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради в особі Київської міської державної адміністрації.

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду першої інстанції змінену позовну заяву, мотивовану тим, що вони 05 серпня 2014 року прийняли в дар від батька ОСОБА_10 належну йому частину домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1 та яке він отримав у спадщину від своєї матері ОСОБА_11 Вказано, що ОСОБА_6 чинить їм перешкоди у користуванні власністю, оскільки вона та члени її сім'ї, які не є співвласниками, окрім визначеної рішенням суду частини будинку займають ще інші приміщення, а саме житлову кімнату площею 14,1 кв. м, індекс 2-5; житлову кімнату площею 15, 7 кв. м, індекс 2-10; житлову кімнату площею 13,1 кв. м, індекс 2-11; кладову площею 3, 7 кв. м, індекс 2-12; приміщення (І) підвалу під будинком "А" площею 13, 1 кв. м, які їм не належать.

Вказують, що рішення суду першої інстанції про виплату грошової компенсації за присуджену ОСОБА_6 частку домоволодіння, що перевищує розмір її ідеальної частки до цього часу не виконано, жодних дій, направлених на його виконання, відповідач не вчинила та не зареєструвала право власності на належну їй 1/6 частину домоволодіння, що становить 29,3 кв. м. Вказують, що між ними та відповідачем постійно виникають суперечки з приводу користування й володіння житловим будинком, господарськими будівлями та прилеглої до нього земельною ділянкою. Зазначають, що відповідач перешкоджає їм зробити ремонт в належній їм частині будинку для нормального комфортного проживання та вселення їх зі своїми родинами в належну їм на праві власності частину будинку. Всі спроби належно вести господарство закінчуються сварками та викликами правоохоронних органів. Також вказують, що в основному перешкоди чинить дочка відповідача ОСОБА_7, яка незаконно проживає в будинку, до якого ні відповідач,ні її донька не мають жодного відношення.

У зв'язку з викладеним та з урахуванням змінених позовних вимог позивачі просили усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 власністю, а саме: житловою кімнатою площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житловою кімнатою площею 15, 7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А" площею 13.1 кв. м в домоволодінні на АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_6 та всіх мешканців, які разом з нею проживають: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8;

примусово виселити ОСОБА_6 та всіх мешканців, які разом з нею проживають, а саме: доньку ОСОБА_7, сина - ОСОБА_9, онуку - ОСОБА_8 із приміщень, які вони незаконно займають, а саме: житлової кімнати площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житлової кімнати площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житлової кімнати площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладову площею

3,7 кв. м індекс 2-12, приміщення (І) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м; вселити ОСОБА_4 з його родиною, а саме: дружиною ОСОБА_13, донькою -ОСОБА_14, донькою - ОСОБА_15 в належну йому житлову кімнату площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житлову кімнату площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житлову кімнату площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладову площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщення (І) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м;

зобов'язати ОСОБА_6 та членів її сім'ї, з якими вона проживає, а саме: доньку ОСОБА_7, сина - ОСОБА_9, онуку - ОСОБА_8 не чинити перешкод у здійсненні права власності, не чинити перешкод в доступі до газової мережі, в тому числі, які розташовані на території відповідача, не чинити перешкод у виконанні ремонтних, відновлювальних робіт, в тому числі перепланування будинку в разі необхідності;

зобов'язати ОСОБА_6 та членів її сім'ї, з якими вона проживає, не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

встановити порядок користування земельною ділянкою розміром 541,14 кв. м у відповідності до ідеальних часток, а саме: ОСОБА_4 72/200 частки та

ОСОБА_5 72/200 частки разом 72/100 - відповідно 390 кв. м, а

ОСОБА_6 28/100 частки - відповідно 151 кв. м згідно варіанту зазначеного в додатку № 2 варіант 1 висновку експерта.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в користуванні власністю, а саме: житловою кімнатою площею 14,1 кв. м., індекс 2-5, житловою кімнатою площею 15, 7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою площею 13,1 кв. м,

індекс 2-11, кладовою площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А" площею 13.1 кв. м в домоволодінні на АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_16 та всіх мешканців, які разом з нею проживають: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8

Вселено ОСОБА_4 з його родиною, а саме: дружиною ОСОБА_13, дочкою - ОСОБА_14, дочкою - ОСОБА_15 у належну йому житлову кімнату площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житлову кімнату площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житлову кімнату площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладову площею 3,7 кв. м,

індекс 2-12, приміщення (І) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 розміром 541,14 кв. м відповідно до варіанту

№ 1 висновку експерта, а саме: виділено співвласникам домоволодіння:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у спільне користування земельну ділянку площею 0,0136 га (136 кв. м) відповідно до часток:

- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - 72/100 - 0,0098 га (98 кв. м);

- ОСОБА_6 - 28/100 - 0,0038 га (38 кв. м).

Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку виділено співвласникам:

- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0292 га (292 кв. м) (0,0390 га - 0,0098 га = 0,0292 га), яка складається з двох частин (0,0120 га +0,0172 га);

- ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0113 га (113 кв. м) (0,0151 га - 0,0038 га = 0,0113 га).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач займає частину домоволодіння, яке на праві приватної власності належить позивачам, без законних підстав, чим чинить їм перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, їх позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом виселення особи, яка безпідставно вселилась і проживає на належній їм площі, вселення законних власників ґрунтуються на чинному законодавстві, є доведеними та підлягають задоволенню.Позовні вимоги про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою також підлягають задоволенню, оскільки у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на спірну земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року в частині усунення перешкод в користуванні ОСОБА_5 та

ОСОБА_4 власністю, а саме: житловою кімнатою площею 14,1 кв. м.,

індекс 2-5, житловою кімнатою площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житловою кімнатою площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою площею 3,7 кв. м,

індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А" площею 13.1 кв. м в домоволодінні на АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 власністю, а саме: житловою кімнатою площею 14,1 кв. м., індекс 2-5, житловою кімнатою площею 15, 7 кв. м,

індекс 2-10, житловою кімнатою площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою площею 3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А" площею 13.1 кв. м в домоволодінні на АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8

Рішення суду в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою розміром 541,14 кв. м в АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №1 висновку експертизи змінено, доповнено його наступним змістом:

Земельна ділянка площею 0,0120 га, яка обмежена лініями розподілу:

від точки "38" лінія розподілу проходить у вигляді ламаної по АДРЕСА_1 через точки "13", "14", "15", "35" в точку "1";

від точки "1", яка розташована в лівому куті ділянки лінія розподілу проходить через точку "2" в точку "З";

від точки "З" лінія розподілу проходить довжиною 6,30 м в точку "4";

від точки "4" лінія розподілу проходить довжиною 3,80 м в точку "34";

від точки "34" лінія розподілу проходить в точку "26, яка розташована на куті житлового будинку";

від точки "26" лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки " 27", "28", "29", "30", "31", "32", "16", "17", "18" в точку "19", яка розташована від стіни житлового будинку на відстані 1,00 м;

від точки "19" лінія розподілу довжиною 8,21 м проходить паралельно стіні житлового будинку в точку "38", яка розташована по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 0,0172 га, яка обмежена лініями розподілу:

від точки "10" лінія розподілу проходить на АДРЕСА_1 через точку "11" в точку "37"4

від точки "37", яка розташована на АДРЕСА_1 лінія розподілу проходить довжиною 19,01 м паралельно стіні житлового будинку в точку 36";

від точки "36" лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки через точку "7" в точку "8";

від точки "8" лінія розподілу проходить через точку "9" по правій межі ділянки в точку "10", яка розташована в правому куті ділянки.

Земельна ділянка площею 0,0292 га (292 кв. м), яка пропонується співвласникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що складається з двох частин

0120 га + 0,0172 га), зображена в додатку № 2 до висновку жовтим кольором.

Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку ОСОБА_6 пропонується земельна ділянка площею 0,0113 га (113 кв. м) (0,0151 га - 0,0038 га = 0,0113 га), яка обмежена лініями розподілу:

від точки "37", лінія розподілу проходить на АДРЕСА_1 через точку "12", в точку "38";

від точки "38" лінія розподілу проходить довжиною 8,21 м в точку "39";

від точки "39" лінія розподілу довжиною 1,00 м проходить перпендикулярно стіні житлового будинку в точку "18";

від точки "18" лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки "19", "20", "21", "22", "23", "24", "25" в точку "26";

від точки "26" лінія розподілу проходить в точку "34", яка розташована на тильній межі ділянки;

від точки "34" лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки через - точки "5", "6" в точку "36", яка розташована на тильній межі ділянки;

від точки "36" лінія розподілу довжиною 19,01 м проходить в точку "37", яка розташована на АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 0,0113 га (113 кв. м), яка пропонується ОСОБА_6 зображена в додатку №2 до висновку блакитним кольором.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 в дохід держави судового збору в розмірі 243,60 грн скасовано.

В іншій частині заочне рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції встановивши, що відповідач без законних на те підстав займає частину домоволодіння, яке на праві приватної власності належить позивачам, чим чинить їм перешкоди в користуванні 72/100 частинами будинку АДРЕСА_1, дійшов правильного висновку щодо усунення перешкод в користуванні належною позивачам частиною будинку та відповідними житловими приміщенням шляхом виселення ОСОБА_6 з цих приміщень, проте в частині виселення ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 дійшов неправильного висновку, оскільки зазначені особи не були відповідачами в справі, а лише третіми особами, тому відносно них суд не мав права ухвалювати рішення. Заочне рішення в частині вселення ОСОБА_4 з його родиною в належну йому на підставі договору дарування частину домоволодіння є правильним, оскільки цим самим суд поновив порушені права власника щодо користування, володіння належним йому майном. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, встановивши порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту, визначеного висновком судової земельно-технічної експертизи від

08 травня 2015 року № 1045/15-41, але не зазначив при цьому лінії розподілу кожної земельної ділянки, тому заочне рішення необхідно змінити в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою розміром 541,14 кв. м в АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №1 висновку експертизи, доповнивши його вказівкою про лінії розподілу земельних ділянок. Заочне рішення в частині стягнення судового збору з ОСОБА_6 в дохід держави підлягає скасуванню, оскільки вона звільнена від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи.

16 січня 2017 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 власністю, шляхом виселення ОСОБА_6; вселення ОСОБА_4 з його родиною в спірне домоволодіння та визначення порядку користування спірною земельною ділянкою та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що їй та її братові ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, однак її брат без її згоди подарував належну йому на праві власності частину спірного домоволодіння своїм синам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах, тому на час розгляду справи співвласниками спірного нерухомого майна є ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції розглядаючи вказану справу не взяли до уваги ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що співласники спірного домоволодіння дійшли згоди стосовно того, що житлова кімната площею 14,1 кв. м, індекс 2-5, житлова кімната площею 15,7 кв. м, індекс 2-10, житлова кімната площею 13,1 кв. м, індекс 2-11, кладовою площею

3,7 кв. м, індекс 2-12, приміщенням (І) підвалу під будинком "А" площею

13.1 кв. м будуть перебувати у володінні та користуванні ОСОБА_4 Також вказує на те, що оскаржуваними судовими рішення вирішенні права та інтереси осіб, які не є ні сторонами, ні третіми особами у цій справі, оскільки до суду з позовними вимогами про вселення ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 не зверталися. Зазначає що суди першої та апеляційної інстанцій, вселяючи ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в приміщення (І) підвалу під будинку "А" площею 13.1 кв. м, не звернули уваги, що згідно договору дарування вказане приміщення перейшло у володіння та користування ОСОБА_5, а не ОСОБА_4, тому вказаним вселенням порушені права володіння і користування власника цього приміщення.

01 березня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_5, ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_6, у якій вони зазначають, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Зазначають, що відповідач свідомо порушує їх права щодо володіння та користування належними їм на праві власності приміщеннями, оскільки протягом тривалого часу не звільняє їх. Вказують, що дружина та дві малолітні доньки позивача ОСОБА_4 мають право бути вселеними в належні останньому на праві власності житлові приміщення. Також зазначають, що в оскаржуваних судових рішеннях було допущено описку стосовно вселення ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в приміщення (І) підвалу під будинку "А" площею 13.1 кв. м та до суду першої інстанції з цього питання 17 лютого 2017 року було подано заяву про виправлення описки (вхідний № 13329), оскільки ОСОБА_4 на праві власності належить приміщення (ІІ) підвалу площею 13.1 кв. м. Зазначена описка не може бути підставою для скасування законних судових рішень.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, спірний будинок є двоквартирним, загальною площею 176.00 кв. м та складається з приміщення (І) підвалу під будинком 13,1 кв. м; приміщення (II) підвалу під будинком 13,1 кв. м; квартири № 1 перший поверх -сіни 3,0 кв. м; кладової 0,5 кв. м; вбиральні 1,4 кв. м; кухні 14,7 кв. м; коридору 4,5 кв. м; житлової кімнати 9,3 кв. м; житлової кімнати 16,4 кв. м; квартири № 2 перший поверх - сіни 6,5 кв. м; передня 5,6 кв. м; кухні 6,2 кв. м; житлової кімнати 17,3 кв. м; житлової кімнати 14,1 кв. м; вбиральні 2,8 кв. м; другий поверх - сходової клітини 2,1 кв. м; ванної кімнати 4,1 кв. м; мансарди на основною частиною будинку - передня 3,9 кв. м; кухні 4,9 кв. м; житлової кімнати 15,7 кв. м; житлової кімнати 13,1 кв. м.; кладової 3,7 кв. м (а. с. 6-12

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня

2012 року, первісний позов ОСОБА_10 та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_10 право власності на 72/100 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сіни площею 3,0 кв. м, зазначені індексом 1-1; кладову площею 0,5 кв. м, зазначену індексом 1-2; вбиральню площею 1,4 кв. м, зазначену індексом 1-3; кухню площею 14,7 кв. м, зазначену індексом 1-4; коридор площею 4,5 кв. м, зазначений індексом 1-5; житлову кімнату площею 9,3 кв. м, зазначену індексом 1-6; житлову кімнату площею 16,4 кв. м, зазначену індексом 1-7; житлову кімнату площею 14,1 кв. м, зазначену індексом 2-5; житлову кімнату площею 15,7 кв. м, зазначену індексом 2-10; житлову кімнату площею 13,1 кв. м, зазначену індексом 2-11; кладову площею 3,7 кв. м, зазначену індексом 2-12; приміщення (І) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м; приміщення (II) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м; ґанок до прибудови "а2"площею 3,0 кв. м; гараж, позначений літерою "Г" з оглядовою ямою; сарай, позначений літерою "Б"; сарай, позначений літерою "В"; гараж, позначений літерою "Е"; 1/2 частину огородження та мощення.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 28/100 частки цього домоволодіння, а саме: сіни площею 6,5 кв. м, зазначені індексом 2-1; передню площею 5,6 кв. м, зазначену індексом 2-2; кухню площею 6,2 кв. м, зазначену індексом 2-3; житлову кімнату площею 17,3 кв. м, зазначену індексом 2-4; вбиральню площею 2,8 кв. м, зазначену індексом 2-12; сходову клітину площею 2,1 кв. м, зазначену індексом 2-6; передню площею 3,9 кв. м, зазначену індексом 2-7, ванну кімнату площею 4,1 кв. м, зазначену індексом 2-8, кухню площею 4,9 кв. м, зазначену індексом 2-9; підвал під прибудовою "а", 1/2 частина огородження та мощення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 компенсацію у розмірі 14 600,00 грн.

У задоволенні іншої частини первісного та зустрічного позовів відмовлено

(а. с. 243-249 том 1).

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

05 серпня 2014 року ОСОБА_10 подарував ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а вони прийняли в дар в рівних частинах кожний належні йому на праві власності 72/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 538,59 кв. м (а. с. 46 том 1).

У володіння та користування ОСОБА_5 перейшли: сіни, позначені на плані 1-1, площею 3.0 кв. м; кладова, позначена на плані 1-2, площею 0,5 кв. м; вбиральня, позначена на плані 1-3, площею 1,4 кв. м; кухня, позначена на плані 1-4, площею 14, 7 кв. м; коридор, позначений на плані 1-5, площею 4,5 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 1-6, площею 9,3 кв. м; житлова кімната, позначена на плані

1-7, площею 16,4 кв. м; приміщення (І) підвалу під будинком "А" площею

13,1 кв. м, ганок до прибудови "а2" площею 3.0 кв. м; гараж з оглядовою ямою, позначений на плані літерою "Г"; сарай, позначений на плані літерою "В"

(а. с. 46-48 том 1).

У володіння та користування ОСОБА_4 перейшли: житлова кімната, позначена на плані 2-5, площею 14,1 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 2-10, площею 15,7 кв. м; житлова кімната, позначена на плані 2-11, площею

13,1 кв. м; кладова, позначена на плані 2-12, площею 3,7 кв. м; приміщення (ІІ) підвалу під будинком "А" площею 13,1 кв. м; сарай, позначений літерою "Б"; гараж, позначений на плані літерою "Е"; 1/2 частина огородження та мощення є місцями загального користування (а. с. 49-51 том 1).

З витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 серпня 2014 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками домоволодіння на підставі вищезазначеного договору дарування (а. с. 48, 51

Згідно довідки форми № 3, виданої ТОВ "Київжитлосвіт" від 28 травня 2014 року № 1192, в спірному домоволодінні зареєстровані: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 61 том 1).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням виконкому Подільської районної Ради депутатів трудящих м. Києва від 10 жовтня 1952 року ОСОБА_17 було виділено земельну ділянку для індивідуального будівництва на АДРЕСА_2 площею до 600,00 кв. м (а. с. 57 том 2)

У грудні 1952 року Житлове управління виконкому міської Ради депутатів трудящих уклало з ОСОБА_17 на підставі рішення виконкому Подільської районної Ради депутатів трудящих м. Києва від 10 жовтня 1952 року № 761 договір про відведення земельної ділянки для будівництва жилого будинку, згідно якого Житлове управління відводить забудовнику ділянку комунальної землі площею 545 кв. м під індивідуальне будівництво жилого будинку на

АДРЕСА_2 . До цього договору додається план відведення під будівництво ділянки і рішення виконкому, як його невід'ємна частина (а. с. 53-59а том 2).

Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У статті 13 Конституції Українизазначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачі у справі є власниками належних їм часток (разом 72/100 частини) на підставі договору дарування від 05 серпня 2014 року, згідно якого до кожного з них перейшло право власності на 72/200 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_6 є власником 28/100 частин спірного домоволодіння (на підставі рішення суду).

Судами було встановлено, що відповідач зі своїми членами сім'ї: ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживає в спірному домоволодінні, не лише в належній їй частині, а й в частинах домоволодіння, які перебувають у власності позивачів, чим чинить їм перешкоди у користуванні майном.

Таким чином, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стосовно усунення перешкод у користуванні належними їм на праві власності частинами спірного домоволодіння шляхом виселення ОСОБА_6 з цих приміщень є законними та обґрунтованими

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 стосовно того, що вона як співвласник спірного домоволодіння не надавала своєї згоди на те, щоб її брат ОСОБА_10 подарував своїм синам належну йому на праві власності частку (72/100 частки) в цьому нерухомому майні не ґрунтуються на законі.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Таким чином, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині вселення ОСОБА_4 в належну йому частину спірного домоволодіння є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 стосовно того, що ОСОБА_4 разом з його сім'єю вселено в приміщення (І) підвалу під будинку "А" площею 13,1 кв. м, яке на праві власності йому не належить, не є підставою для скасування судових рішень в цій частині з огляду на таке.

У наданих до суду касаційної інстанції запереченнях ОСОБА_4 вказує, що судами було допущено описку, оскільки йому на праві власності належить приміщення (ІІ) підвалу під будинку "А" площею 13,1 кв. м, а його братові ОСОБА_5 приміщення (І) підвалу під будинку "А" площею 13,1 кв. м, тому ним 17 лютого 2017 року за вхідним № 13329 було подано до суду першої інстанції заяву про виправлення цієї описки.

Отже, відповідно до вимог статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитись із оскаржуваними судовими рішеннями в частині вселення в належну на праві власності

ОСОБА_4 частину спірного домоволодіння членів його сім'ї, а саме: дружини ОСОБА_13 та малолітніх дочок ОСОБА_14, ОСОБА_15 з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частини третьої статті 10 та статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_4 про вселення ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в належну йому на праві власності частину спірного домоволодіння, вирішив питання про їх права та обов'язки, не залучивши їх до участі у розгляді справи.

Отже доводи касаційної скарги ОСОБА_6 в частині вселення

ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в належну ОСОБА_4 на праві власності частину домоволодіння дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору в частині вселення ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ухвалені судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з'ясованих обставин справи.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 рокув частині вселення ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.