розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку"ПриватБанк" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Польської М. В. від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Соколовського В. М., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., від 05 липня 2016 року,

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, який складається з анкети-заяви клієнта, Умов надання споживчого кредиту та Тарифів банку, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 12 410,17 грн з оплатою 12 % річних і кінцевим терміном повернення грошових коштів - 05 березня 2010 року.

Умовами надання споживчого кредиту передбачено відповідальність сторін, в тому числі штрафні санкції.

ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 12 лютого 2016 року відповідач має заборгованість у розмірі 15 517,55 грн, з яких: 567,87 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 13 734,56 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 500 грн - штраф (фіксована частина), 715,12 грн - штраф (процентна складова).

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 517,55 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Позовна заява подана позивачем до суду лише 09 березня 2016 року, тобто за межами строку позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що останнє погашення заборгованості за кредитним договором відбулось 25 квітня 2012 року, тому позов подано поза межами позовної давності.

У листопаді 2017 рокуПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

При цьому суди не врахували, що згідно з пунктом 3.2.5 Умов надання споживчого кредиту списання грошових коштівз картки відповідача були здійснені у період з 09 березня 2011 року до 18 липня 2013 року, що згідно з частиною першою статті 264 ЦК України є перериванням позовної давності. ОСОБА_2 жодного разу не звертався до банку з письмовими заявами щодо незгоди зі списанням коштів, що свідчить про згоду зі списанням та визнанням боргу за кредитом. З позовом до суду про визнання списання грошових коштів незаконним відповідач також не звертався.

Оскільки останній платіж за кредитом був 18 липня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся 09 березня 2016 року, то позивачем не пропущено строк позовної давності.

Крім того, згідно з пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) зазначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 червня 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 05 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, який складається з анкети-заяви клієнта, Умов надання споживчого кредиту та Тарифів банку, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 12 410,17 грн з оплатою 12 % річних і кінцевим терміном повернення грошових коштів - 05 березня 2010 року.

Умовами надання споживчого кредиту передбачено відповідальність сторін, в тому числі штрафні санкції.

Згідно з розрахунком за кредитним договором станом на 12 лютого 2016 року відповідач має заборгованість у розмірі 15 517,55 грн, а саме: 567,87 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом, 13 734,56 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 500 грн - штраф (фіксована частина), 715,12 грн - штраф (процентна складова).

Також судом установлено, що ОСОБА_2 погасив заборгованість по тілу кредиту ще 10 грудня 2009 року, а термін дії договору сплив 05 березня 2010 року. Також відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем здійснювалися погашення заборгованості за комісією до 25 квітня 2012 року.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб'єктивного права позовна давність застосовуватись не може.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, застосувавши позовну давність, не вказали, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача.

Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника з волевиявлення останнього, або з його схвалення.

Згідно з пунктом 3.2.5 Умов надання споживчого кредиту позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими Умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

Відповідно до частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Судом установлено, що останній платіж за кредитом був здійснений 18 липня 2013 року, а позов пред'явлено 09 березня 2016 року.

Крім того, суди не звернули уваги, що відповідно до пункту 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років, не навели з цього приводу відповідних висновків та мотивів.

Також при новому розгляді суду необхідно перевірити, чи містять вказані умови підпис позичальника.

Таким чином, у порушення статей 212- 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суди: не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.