розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Іскра" на постанову Апеляційного суду Сумської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Собини О. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Іскра" (далі -- ПАТ "Іскра"), яке на час розгляду справи судом касаційної інстанції змінило організаціно-правову форму на приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ), про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії щодо звільнення, зобов'язання змінити запис у трудовій книжці, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 червня 2016 року його було поновлено на роботі на посаді директора ПАТ "Іскра" та стягнуто на його користь 56 724,48 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте відповідачем умисно не виконувалось вказане рішення у частині негайного поновлення його на роботі, що має наслідком порушення стосовно нього законодавства про працю та трудових прав. 24 квітня 2017 року він написав заяву про звільнення з 28 квітня 2017 року на підставі частини першої статті 39 КЗпП України, яка відповідачем була зареєстрована наступного дня, проте, не розглянута.

Вказував, що з 26 квітня по 03 травня 2017 року він був тимчасово непрацездатним і за цей час наказом відповідача від 27 квітня 2017 року, отриманим ним 03 травня 2017 року поштою, його було поновлено на роботі. У перший же робочий день після лікарняного, тобто 04 травня 2017 року, відповідач звільнив його з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України за закінченням строку дії трудового договору.

Вважав, що мав бути звільнений згідно з поданою ним заявою, а не у зв'язку із закінченням 30 квітня 2017 року строкового трудового договору, що також дає йому право на вихідну допомогу при звільненні, передбачену положенням статті 44 КЗпП України.

Крім того, оскільки відповідач не провів йому вказаної виплати у день звільнення, то повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також завдану йому моральну шкоду.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд: стягнути з відповідача на свою користь 39 392 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21 січня по 03 квітня 2017 року; визнати незаконним та скасувати наказ товариства від 04 травня 2017 року № 35-К про припинення з ним трудового договору; зобов'язати відповідача звільнити його з роботи з 28 квітня 2017 року на підставі частини першої статті 39 КЗпП України та змінити запис у трудовій книжці щодо підстав звільнення з пункту 2 статті 36 на частину першу статті 39 КЗпП України; стягнути на його користь 49 633,92 грн вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України; стягнути на його користь середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 04 травня 2017 року та 100 000 грн моральної шкоди .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року у складі судді Степаненка О. А. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства при звільненні ОСОБА_4 з посади директора ПАТ "Іскра" на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, а підстав для звільнення позивача з посади за частиною першою статті 39 КЗпП України відповідач не мав. У зв'язку з викладеним і всі інші вимоги є безпідставними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року в частині вирішених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов'язання звільнити з 28 квітня 2017 року на підставі частини першої статті 39 КЗпП України, зміни запису у трудовій книжці, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та моральної шкоди скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині про їх часткове задоволення.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Іскра" від 04 травня 2017 року № 35-к про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_4 за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Зобов'язано ПАТ "Іскра" змінити запис у трудовій книжці ОСОБА_4 стосовно його звільнення, а саме: внести запис про звільнення ОСОБА_4 з 28 квітня 2017 року на підставі частини першої статті 39 КЗпП України.

Стягнуто з ПАТ "Іскра" на користь ОСОБА_4 44 906,88 грн вихідної допомоги при звільненні, 82 723,2 грн середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПАТ "Іскра" мало обов'язок звільнити позивача за частиною першою статті 39 КЗпП України 28 квітня 2017 року, тобто до дня припинення строку дії контракту (30 квітня 2017 року), як у випадку згоди з тим, що відносно працівника допущені порушення законодавства про працю, так і у випадку незгоди з цим, проте, права змінювати формулювання причин звільнення на пункт 2 статті 36 КЗпП України відповідач не мав. Поновивши позивача на роботі на посаді директора ПАТ "Іскра" з 28 квітня 2017 року, відповідач цього ж дня мав обов'язок задовольнити заяву ОСОБА_4 та прийняти рішення про його звільнення на підставі частини першої статті 39 КЗпП України, чого не зробив, чим порушив трудові права і гарантії позивача.

При цьому, позивач як звільнений за частиною першою статті 39 КЗпП України, має право на отримання вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 цього Кодексу. Оскільки така виплата не була здійснена товариством у зв'язку із зазначенням неправильних підстав для звільнення, то воно має сплатити позивачу й середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Також апеляційний суд вважав, що внаслідок порушення трудових прав і гарантій ОСОБА_4 завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, право на відшкодування якої передбачено статтею 237-1 КЗпП України, тому позовні вимоги про її відшкодування є обґрунтованими, але виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 1 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ПрАТ "Іскра", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судові рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не було з'ясовано меж позовних вимог ОСОБА_4, оскільки судом першої інстанції помилково було прийнято до розгляду його збільшені позовні вимоги, оскільки одночасно було змінено предмет та підстави позову, що заборонено нормами процесуального права. Вказує, що позивач фактично звернувся до товариства з новим позовом, а тому суди не повинні були брати змінені вимоги до уваги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Іскра", в якому вказує, що доводи скарги не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення апеляційного суду, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України. Доводів щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права не заявлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є правильним по суті, законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до статті 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Згідно з положенням статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36та пунктах 1, 2 і 6 статті 40цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

У статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. (стаття 237-1 КЗпП України).

Встановивши, що ПАТ "Іскра" було порушено законодавство про працю стосовно ОСОБА_4, що встановлено судовими рішеннями, та останній звернувся до відповідача з вимогою про звільнення його на підставі частини першої статті 39 КЗпП України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "Іскра" мало обов'язок звільнити позивача за вказаною нормою трудового законодавства 28 квітня 2017 року, тобто до дня припинення строку дії контракту (30 квітня 2017 року) як у випадку згоди з тим, що відносно працівника допущені порушення законодавства про працю, так і у випадку незгоди з цим, проте, права змінювати формулювання причин звільнення на пункт 2 статті 36 КЗпП України відповідач не мав. При цьому, суд правильно застосував норми статей 44, 117, 237-1 КЗпП України та стягнув відповідні суми на користь позивача.

Доводи касаційної скарги ПрАТ "Іскра" про порушення судами норм процесуального права, оскільки в ході розгляду справи позивач одночасно змінив предмет і підставу позову (частина друга статті 31 ЦПК України 2004 року), є безпідставними, так як позивачем у силу вимог ЦПК України (1618-15) лише збільшено позовні вимоги.

При цьому, доводів щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права касаційна скарга ПрАТ "Іскра" не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.