третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня

2018 року, у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю.,

Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 серпня 2006 року по 27 жовтня 2009 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з березня 2008 року проживає разом із позивачем та знаходиться на її повному матеріальному утриманні.

Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини ОСОБА_7, якого вона ніколи не бачила, рішення суду, яким з нього стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 400 грн щомісяця, не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 27 995,12 грн.

Крім цього, ОСОБА_4 вказувала, що 05 червня 2010 року між нею та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб, від якого вони мають дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вихованням дочки позивача від першого шлюбу - ОСОБА_7 фактично займається її нинішній чоловік, якого вона називає татом.

Посилаючись на наведені обставини, просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2018 року, у складі судді Суркової В. П., позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_7.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_5 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню малолітньої дочки ОСОБА_7, ніколи не приймав участі у її навчально-виховному процесі, не цікавився її досягненнями та станом її здоров'я. Суд погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року рішення місцевого суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю підстав для позбавлення батьківських прав відповідача, так як це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, оскільки останній від їх виконання не відмовляється, та не брав участі у вихованні своєї малолітньої дочки у зв'язку з чиненням йому перешкод з боку ОСОБА_4 Позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача та наявності підстав для застосування виняткового заходу впливу на ОСОБА_5 у вигляді позбавлення його батьківських прав.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги факти невиконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню дитини, які, зокрема, підтверджуються висновком, наданим органом опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, інформацією шкільного навчального закладу, в якому навчається ОСОБА_7. довідковою позашкільного навчального закладу, а також показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8,

ОСОБА_13, згідно яких відповідач вихованням своєї біологічної доньки не займається, її не відвідує та нею не цікавиться.

Касаційна скарга містить посилання на те, що апеляційним судом не враховано того факту, що батько умисно ухиляється від надання матеріальної допомоги дочці, що підтверджується тривалим невиконанням ним судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_7

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 як на підставу позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, посилалась на ухилення останнім від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої дитини ОСОБА_7

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

За положенням пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Із наведеного слідує, що суд може позбавити одного із батьків батьківських прав відносно дитини в разі, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та не суперечить інтересам дитини.

Суд може позбавити особу батьківських прав, що є крайнім заходом та тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, лише у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, вірно виходив з того, що для застосування такої підстави для позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, необхідним є встановлення винної поведінки матері (батька), свідомого нехтування нею (ним) своїми обов'язками. Водночас, існування вказаних обставин позивачем належними та допустимими доказами не доведено. Подані ОСОБА_4 докази, досліджені місцевим судом, не свідчать про небажання батька піклуватись про свою дочку.

Апеляційним судом установлено, що відповідач від виконання своїх батьківських обов'язків не відмовляється та робив спроби поспілкуватись і провести час разом із дочкою, проте зазнавав перешкод зі сторони позивача. Наявність заборгованості у відповідача зі сплати аліментів пояснюється його скрутним матеріальним становищем, яка була ним погашена, шляхом перерахування відповідних коштів на депозитний рахунок Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя.

Оскільки винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківських обов'язків не встановлено, суд апеляційної інстанції вірно вказав про передчасність висновку місцевого суду стосовно наявності підстав для застосування такого крайнього заходу впливу на батька, як позбавлення його батьківських прав, який судом першої інстанції обґрунтовано, зокрема, посиланням на висновок органу опіки і піклування, де вказано про доцільність такого позбавлення.

Посилання у касаційній скарзі на наявність заборгованості у відповідача по сплаті аліментів колегією суддів не приймається, оскільки вона сама по собі не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.