У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно як на частку у спільній сумісній власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона з червня 2009 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_9 як чоловік та жінка без укладання шлюбу, а саме: з червня 2009 року по серпень 2010 року вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1, а після придбання власної квартири, з серпня 2010 року до моменту його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) - за адресою: АДРЕСА_3. У вказаній квартирі позивач продовжує проживати й на теперішній час. Спільне їх проживання було пов'язано спільним побутом, взаємними правами та обов'язками, вони мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, разом відпочивали. За життя ОСОБА_9 працював старшим помічником капітана, тому за родом своєї діяльності по чотири-п'ять місяців був відсутній в місці постійного проживання. В цей час позивач продовжувала мешкати у вказаній квартирі та зробила там ремонт. Зазначає, що за час спільного проживання сумісно ними набуто майно, а саме: квартира

АДРЕСА_3, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року, вартістю

185 415,00 грн та автомобіль КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний 20 листопада 2014 року, вартістю 336 600,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер і нею було повністю оплачено його похорони та супровідні заходи. Вказувала, що відповідачі у справі ОСОБА_5, ОСОБА_7 (його доньки), ОСОБА_8 (його мати) є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9

У зв'язку з викладеним просила суд встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2009 року до часу смерті ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1); визнати квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, майном, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та

1/2 частину автомобіля КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, а за ОСОБА_9 визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та 1/2 частину автомобіля КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_9 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2009 року до часу смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Поділено квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, як об'єкти права спільної сумісної власності.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та визначено, що за життя частка

ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві власності на квартиру

АДРЕСА_3 дорівнювала 1/2 частині.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, та визначено, що за життя частка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві власності на автомобіль КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер

НОМЕР_1, дорівнювала 1/2 частині.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт її проживання з ОСОБА_9 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з червня 2009 року до часу смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому майно (квартира та автомобіль), що було придбано під час проживання їх однією сім'єю, відповідно до частини першої статті 74 СК України є майном, що набуте на праві спільної сумісної власності подружжя, і кожен із подружжя має право на 1/2 частину у цьому майні, та їх частки є рівними.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині: визнання квартири АДРЕСА_3 та автомобіля КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_4 та

ОСОБА_9; поділу квартири АДРЕСА_3 та автомобіля КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер

НОМЕР_1, як об'єктів права спільної сумісної власності; визнання за

ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та визначення, що за життя частка ОСОБА_9 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 дорівнювала 1/2 частині; визнання за ОСОБА_4 права власності на

1/2 частину автомобіля КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1, та визначення, що за життя частка ОСОБА_9 у праві власності на автомобіль КІА Sportage 1.7 D LX2 WD5dr 6M/T, реєстраційний номер

НОМЕР_1, дорівнювала 1/2 частині, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У порядку повороту виконання рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 04 березня 2016 року у цій справі скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 14181226 від 11 квітня 2016 року, здійснений державним реєстратором - приватним нотаріусом Алейніковою Н. О., Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька область) ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 903052523101).

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_9 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2009 року до часу смерті ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1) є правильним. Рішення суду першої інстанції в частині визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ є неправильним, оскільки позивач не довела належними і допустимими доказами того факту, що спірне нерухоме майно було придбано нею та ОСОБА_9 за спільні сумісні кошти або їх спільною працею, та не спростувала доводи відповідача ОСОБА_8 (матері ОСОБА_9) стосовно того, що спірне нерухоме та рухоме майно були придбані її сином за особисті кошти, тому вказане майно не може бути об'єктом спільної сумісної власності. Встановлення факту проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у період з червня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не презюмує виникнення у них права спільної сумісної власності на спірне майно, набуте у вказаний період. Та обставина, що позивач після смерті ОСОБА_9 залишилася проживати у спірній квартирі, не має правового значення для вирішення даного спору.

12 січня 2017 року ОСОБА_4подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що судом першої інстанції досліджувався факт набуття спірного майна за спільні кошти, оскільки позивач ще до знайомства з ОСОБА_9 мала намір придбати у власність квартиру, для чого заощаджувала грошові кошти. У спірній квартирі постійно проживали вона та ОСОБА_9, оскільки вона була придбана ними для їх спільного проживання. Той факт, що в ній вони не були зареєстровані, не вказує на те, що вони там не проживали. Також зазначає, що в цій квартирі вона залишилася проживати й після смерті

ОСОБА_9 Крім того, в суді першої інстанції факт придбання спірної квартири і машини за спільні кошти підтвердили свідки, які були допитані в судовому засіданні. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано поновив ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який було пропущено без поважних причин. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги лише ту обставину, що на відкритий у ОСОБА_9 рахунок в банку з

2003 року, почали надходити грошові кошти з квітня 2009 року, однак не перевірив, чи знімав ОСОБА_9 у день придбання спірної квартири грошові кошти чи ні. Також зазначала про те, що вона сама здійснила всі огранізаційні процедури щодо поховання ОСОБА_9 та понесла всі витрати, пов'язані з цим, а його мати їй не допомогла.

13 травня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло три заперечення від ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є аналогічними за змістом та зі змісту яких вбачається, що відповідачі вважають рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, оскільки саме суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_4 не було надано жодного належного доказу стосовно того, що вона вкладала грошові кошти на придбання спірного нерухомого та рухомого майна, тому дійшов правильного висновку, що встановлення факту проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у період з червня 2009 року до

ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без шлюбу, не презюмує виникнення у них права спільної сумісної власності на спірне майно, яке набуте у цей період. Також зазначили, що доводи касаційної скарги, що ОСОБА_8 пропустила строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин, є необґрунтованими та зводяться до її незгоди з рішенням апеляційного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 (а. с. 9

З червня 2009 року ОСОБА_4 проживала однією сім'єю з ОСОБА_9 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а саме з червня 2009 року по серпень 2010 року проживали за адресою: АДРЕСА_1, а після придбання спірної квартири, з серпня 2010 року до моменту його смерті проживали за адресою: АДРЕСА_3.

З копії довідки МКП "Основаніє" № 3201 від 05 листопада 2015 року

ОСОБА_9 був зареєстрований та постійно мешкав за адресою:

АДРЕСА_2, з 29 серпня 2002 року до часу його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, сумісно з ним були зареєстровані за місцем проживання: ОСОБА_8 - мати, ОСОБА_11 - брат (а. с. 5 том 1).

ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 13 травня 2004 року, її родина складається з однієї особи, що підтверджується копією довідки Центру обслуговування абонентів Єдиної абонентської служби Запорізької міської ради № 17981 від 05 листопада

2015 року, копією паспорта громадянина України НОМЕР_4 (а. с. 4, 5 том 1).

Відповідно копії довідки Центру обслуговування абонентів Єдиної абонентської служби Запорізької міської ради № 962/1 від 05 листопада 2015 року за адресою: АДРЕСА_3, відсутні зареєстровані особи (а. с. 6 том 1).

З копії акту про фактичне проживання громадян, які мешкають у житлових приміщеннях, що є об'єктами їх права власності, від 05 листопада 2015 року, який складений працівниками Центру обслуговування абонентів Єдиної абонентської служби Запорізької міської ради, вбачається, що зі слів сусідів з серпня 2010 року за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживали разом власник квартири ОСОБА_9 з громадянською дружиною ОСОБА_4 В квартирі ніхто не зареєстрований. ОСОБА_9 не мешкає у зв'язку зі смертю, а ОСОБА_4 мешкає до теперішнього часу (а. с. 7 том 1).

Шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (який був зареєстрований 24 лютого 2006 року Запорізьким міським Відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис № 108) було розірвано на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від

15 липня 2008 року, яке набрало законної сили 29 липня 2008 року (а. с. 16, 62 том 1). ОСОБА_9 та ОСОБА_6 мають малолітню доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 211 том 1).

Шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 17 жовтня 2001 року зроблено запис № 39 (а. с. 17 том 1).

У судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтвердили факт спільного проживання

ОСОБА_9 та ОСОБА_4 з червня 2009 року до жовтня 2015 року.

На підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_9 позивачем були надані докази, а саме: оригінали квитанції по сплату комунальних послуг, копії з яких долучені до матеріалів справи; договір № 010 на виготовлення корпусних меблів від 01 жовтня 2011 року, № 0909 від

09 вересня 2011 року - замовник ОСОБА_4; договір постачання № 2/9/14/1 від 29 серпня 2014 року, укладений з ОСОБА_4; фотокартки за період з

21 червня 2009 року; виписки з банківських операцій.

ОСОБА_9 під час проживання з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу придбав у власність рухоме та нерухоме майно, яке є спірним:

- квартиру АДРЕСА_3, вартістю

185 415,00 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я. С., зареєстрованого в реєстрі за № 957 (а. с. 18-20, 128, 172 том 1).

- автомобіль КІА Sportage 1.7D LX 2 WD 5dr 6M/T, реєстраційнийномер

НОМЕР_1, 2014 року випуску, який придбаний 20 листопада 2014 року, вартістю 336 600,00 грн, що вбачається з акту № 89 передачі-прийняття автомобіля від 20 листопада 2014 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а. с. 21, 22 том 1).

Вказане нерухоме та рухоме майно зареєстровано за ОСОБА_9

З копії договору купівлі-продажу від 03 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Корнієнко Я. С., зареєстровано вреєстрі за № 957, ОСОБА_18, діюча від імені ОСОБА_19 (продавець) та ОСОБА_9 (покупець) уклали цей договір про таке: продавець продала, а покупець купив належну ОСОБА_19 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 172 том 1).

З листа виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлоу Навігейшн Україна" (яка не є судновласником, здійснює посередницькі послуги по працевлаштуванням моряків) № 1/83 від 30 серпня 2016 року на запит адвоката, при посередництві компанії ТОВ "Марлоу Навігейшн Україна" ОСОБА_9 у період з червня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 був працевлаштований на посаду старшого помічника капітана на наступні судна іноземних судновласників:

з 23 листопада 2010 року до 18 квітня 2011 року на т/х SUN EXPRESS,

з 08 грудня 2011 року до 10 грудня 20011 року на т/х PICTOR J,

з 16 квітня 2012 року до 23 серпня 2012 року на т/х SUN EXPRESS,

з 11 грудня 2012 року до 17 квітня 2013 року на т/х SUN EXPRESS,

з 16 вересня 2013 року до 09 січня 2014 року на т/х SUN EXPRESS,

з 01 червня 2014 року до 23 жовтня 2014 року на т/х SUN EXPRESS,

з 24 лютого 2015 року до 12 червня 2015 року на т/х SUN EXPRESS.

Базова ставка старшого помічника капітана на судах іноземних судновласників Компанії "Марлоу Навігейшн" (Кипр) складала: в 2010 році - 3 250,00 доларів США у місяць, з липня 2011 року - 3 450,00 доларів США у місяць, з 01 січня

2015 року - 3 680,00 доларів США у місяць (а. с. 9 том 2).

З копії довідки ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в

м. Запоріжжя від 27 жовтня 2016 року № 075-12/2007, на рахунок № 0271000103 (код валюти 840 - долари США), який був відкритий ОСОБА_9 28 жовтня 2003 року та закритий 02 липня 2015 року, у період з 01 квітня 2009 року до

30 жовтня 2014 року було перераховано: 01 квітня 2009 року - 23 000,00 доларів США; 11 травня 2010 року - 3 000,00 доларів США; 16 червня 2010 року - 11 000,00 доларів США, 17 червня 2010 року - 12 307,65 доларів США; 28 грудня 2010 року - 5 064,50 доларів США; 28 січня 2011 року - 5 064,50 доларів США;

25 лютого 2011 року - 5 064,50 доларів США, 30 березня 2011 року - 5 064,50 доларів США; 20 квітня 2011 року - 6 305,15 доларів США, 30 травня 2012 року - 5 000,00 доларів США, 02 липня 2012 року - 5 000,00 доларів США; 27 липня

2012 року - 5 000,00 доларів США, 28 серпня 2012 року - 10 274,24 доларів США; 27 грудня 2012 року - 1 500,00 доларів США, 01 лютого 2013 року - 5 000,00 доларів США; 28 лютого 2013 року - 5 000,00 доларів США; 27 березня 2013 року - 5 000,00 доларів США; 19 квітня 2013 року - 9 449,42 доларів США, 29 жовтня 2013 року - 4 000,00 доларів США; 27 листопада 2013 року - 4 000,00 доларів США; 23 грудня 2013 року - 4 000,00 доларів США, 11 січня 2014 року - 11 359,70 доларів США; 30 липня 2014 року - 4 100,00 доларів США; 28 серпня 2014 року - 4 100,00 доларів США, 29 вересня 2014 року - 4 100,00 доларів США, 30 жовтня 2014 року - 10 635,71 доларів США (а. с. 28-30 том 2).

Інститут спільного проживання однією сім'єю без шлюбу та майнові відносини між сторонами регулюються СК України (2947-14) , який набрав чинності з 01 січня

За положеннями статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до пункту п'ятого частини статті 256 ЦПК України 2004 року факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2009 року до часу смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, не врахував, що відповідно до частини другої статті 74 СК України на майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу поширюються положення глави 8 СК України (2947-14) про право спільної сумісної власності подружжя.

Спростувати цю презумпцію спільної сумісної власності мала б інша сторона, надавши належні та допустимі докази протилежного (стаття 58, 59 ЦПК (1618-15) України 2004 року), і це було її процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України

Отже, апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання спірного нерухомого і рухомого майна спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та визнання за кожним з них права власності на 1/2 частини цього майна, дійшов неправильного висновку стосовно того, що позивач має доводити свої позовні вимоги в частині належності цього майна до спільної сумісної власності осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, оскільки спростовувати презумпцію спільної сумісної власності належними і допустимими доказами має інша сторона, яка заперечує цей факт.

За викладених обставин, висновок суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні квартири та автомобіля спільною сумісною власністю, без спростування презумпції набуття такого майна у спільну сумісну власність, не може вважатися обґрунтованим.

Оскільки апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання квартири та автомобіля спільною сумісною власністю та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, неправильно застосував норму матеріального права, не з'ясував належним чином обставини справи, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та надавати оцінку доказам, то відповідно до статті 411 ЦПК України справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року у частині вирішення позовних вимог про визнання квартири та автомобіля об'єктами спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_9, поділу та визнання права на 1/2 частину цього майна скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_9 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2009 року до часу смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду касаційної інстанції не оскаржувалися, тому в цій частині касаційному перегляду не підлягають.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року у частині вирішення позовних вимог про визнання квартири та автомобіля об'єктами спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_9, поділу та визнання права на 1/2 частину цього майна скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції