розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В., від 21 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним, зняття заборони на нерухоме майно і виключення запису про його обтяження.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 10 січня 2006 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (далі - ТОВ "Південенерго") укладено договір № 229 про часткову участь у будівництві з метою фінансування витрат на будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1. На підставі кредитного договору від 22 вересня 2006 року, укладеного із ПАТ "Укрсоцбанк", вона отримала кредит, для забезпечення виконання зобов'язань за яким між тими ж сторонами укладений договір іпотеки майнових прав від 22 вересня 2006 року. За умовами іпотечного договору в іпотеку передані майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позивач зазначала, що оскільки редакцією статті 5 Закону України "Про іпотеку", яка діяла на час укладання договору іпотеки від 22 вересня 2006 року, майнові права у незавершеному будівництві, яке не здане в експлуатацію, не визнавались предметом іпотеки, то вищевказаний договір іпотеки є таким, що укладений із порушенням вимог законодавства.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 22 вересня 2006 року, а також скасувати заборону на предмет іпотеки і виключити запис в реєстрі про його обтяження.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Рядчої Т. І., від 20 вересня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Визнано іпотечний договір № 02-23-Ф060824К-1654 від 22 вересня 2006 року з усіма додатковими договорами до нього, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Волкодав В. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 8933, - недійсним. Знято заборону відчуження на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Виключено записи про обтяження майнових прав на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, яка знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 170 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження № 3775192) та з державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження № 3775111). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час укладення спірного іпотечного договору стаття 5 Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки. Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки Законом України від 25 грудня 2008 року "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , що набрав чинності з 14 січня 2009 року, яким були внесені зміни до законодавчих актів України, в тому числі й до Закону України "Про іпотеку" (898-15) , а тому іпотечний договір суперечить статті 5 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2017 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач є іпотекодавцем, яка передала в іпотеку свої майнові права на квартиру, що будується та стане її власністю після завершення будівництва, оскільки на час укладення договору іпотеки вона здійснила стовідсоткову передоплату, сплативши повну вартість квартири за договором із забудовником, а такі її дії є достатньою підставою для переходу у майбутньому права власності на об'єкт будівництва. Апеляційний суд дійшов висновку, що майнові права могли бути предметом іпотеки на момент укладення спірного іпотечного договору.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2017 року і залишити в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи, при вирішенні спору по суті не враховано невідповідність договору іпотеки вимогам діючого на час його укладення законодавства. Стаття 5 Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на час укладення спірного іпотечного договору, не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

19 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним, зняття заборони на нерухоме майно і виключення запису про його обтяження, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 10 січня 2006 року між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 укладено договір № 229 про часткову участь у будівництві, за яким остання зобов'язалась надати забудовнику кошти в розмірі та на умовах, передбачених цим договором на будівництво квартири у шестиповерховому 50-тиквартирному житловому будинку АДРЕСА_1, а забудовник зобов'язався завершити будівництво вказаного будинку, ввести його в експлуатацію та передати учаснику у власність квартиру на умовах, визначених цим договором.

У пункті 2.2.1 договору № 229 про часткову участь у будівництві від 10 січня 2006 року сторони визначили вартість квартири - 390 150, 00 грн (2 295, 00 грн за один кв. м), що складає договірну ціну трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 170 кв. м.

Пунктом 2.2.2 договору № 229 про часткову участь у будівництві від 10 січня 2006 року встановлено строк внесення коштів учасником, а саме на розрахунковий рахунок забудовника має бути внесено 90 150, 00 грн до 20 вересня 2006 року, а сума у розмірі 300 000, 00 грн - до 22 вересня 2006 року.

Визначені договором № 229 про часткову участь у будівництві від 10 січня 2006 року кошти повністю внесені учасником: за прибутковим касовим ордером № 164 від 20 вересня 2006 року позивачем сплачено 90 150, 00 грн, а решта - 300 000, 00 грн сплачена за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_2 на підставі кредитного договору від 22 вересня 2006 року, укладеного нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (а.с. 136-138,142-147, 151-153).

За умовами вказаного кредитного договору кредит надано позичальнику на строк до 21 вересня 2021 року за погодженим сторонами графіком щомісячних платежів із сплатою 18 відсотків річних на умовах забезпеченості кредиту майновими правами на квартиру АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором 22 вересня 2006 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 02-23-Ф060824К-1654, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належні йому майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, яка будується, а саме: майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

У пункті 1.9 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно, предметом іпотеки буде квартира, майнові права на яку за цим договором виступають предметом іпотеки.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, судами вирішувався спір щодо недійсності іпотечного договору з тих підстав, що на момент укладення спірного договору майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 12 травня 2006 року, яка була чинною на час укладення спірного договору) був визначений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин щодо передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції Закону врегульовані не були.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року (800-17) , що набрав чинності 14 січня 2009 року, яким були внесені зміни і до Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 квітня 2013 року по справі 6-8цс13.

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Разом з тим, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 12 травня 2006 року) передбачали, що предметом іпотеки може виступати об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору.

Положеннями пункту 1.9 іпотечного договору від 22 вересня 2006 року, що був укладений між сторонами, передбачено, що після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію предмету іпотеки, а також після оформлення реєстрації, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки, а після набуття права власності сторони укладають додаткову угоду визнаючи, що предметом іпотеки стає відповідне нерухоме майно. Така угода повинна бути укладена протягом трьох робочих днів після реєстрації іпотекодавцем прав власності на квартиру.

Матеріалами справи, яка переглядається, підтверджено, що банк виконав свої грошові зобов'язання за кредитним договором, ОСОБА_2 повністю сплатила на користь забудовника вартість будівництва квартири, у тому числі і за рахунок кредитних коштів (виконала зобов'язання перед забудовником, що дозволило їй отримати збудовану квартиру у власність) позивач має перед банком кредитну заборгованість, яка визначена банком у розмірі 761 636, 07 грн (а.с. 115), предмет іпотеки введено в експлуатацію, додаткову угоду до іпотечного договору сторонами не укладено, право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 14), що свідчить про недобросовісне виконання позивачем умов кредитного та іпотечного договорів.

У процесуальних діях ОСОБА_2, які спрямовані на оспорювання договору іпотеки через десять років після його укладення з визначених позивачем підстав, наявні ознаки, які можуть свідчити про намір ухилитисьвід належного виконання взятих на себе зобов'язань перед банком за кредитним і іпотечним договорами.

Суд апеляційної інстанції обґрунтував рішення про відмову у задоволенні позову, правильно по суті вирішив спір.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Головуючий	Д. Д. Луспеник

Судді	О. В. Білоконь

	Б. І. Гулько

	Є. В. Синельников

	С. Ф. Хопта