розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2017 року у складі судді Дубини Л. А. та рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року, у складі суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, прокуратури Запорізької області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 січня 2011 року він був затриманий працівниками міліції на вул. Верхній у м. Запоріжжі, після чого доставлений до ЗМУ МВС України у Запорізькій області у зв'язку з обвинуваченням за частиною другою статті 296 КК України. 13 січня 2011 року на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах СІЗО № 10 м. Запоріжжя. 10 березня 2011 року на підставі вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя його було засуджено за частиною другою статті 296 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки і на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. 31 липня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянув кримінальну справу за касаційною скаргою прокуратури Запорізької області та скасував вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року, а справу направив на нове розслідування. 23 грудня 2014 року прокуратурою Жовтневого району м. Запоріжжя кримінальне провадження закрито за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Зазначав, що незаконні дії органу досудового розслідування і незаконне засудження призвели до значної особистiсної дезорiєнтації, порушення i втрати нормальних життєвих зв'язкiв. Внаслiдок безпiдставних звинувачень у хулiганствi, демонстративно проведених обшукiв, арештiв, конфiскацiї майна, тримання пiд вартою протягом тривалого строку його авторитет, дiлова репутацiя iпрестиж були втраченi. Проведенi процесуальнi заходи призвели до порушення нормального iснування у суспiльствi, вимагали вiд нього надзвичайних зусиль для реорганiзацiї життєвих планiв, він пережив сильнiдушевні страждання, заподiянiвнаслiдок згубного фiзичного та психiчного впливу. Протиправнi заходи призвели до погiршення i позбавлення можливостей реалiзацiї власних звичок i бажань, в нього погiршилися вiдносини з оточуючими людьми (колегами, друзями, сусiдами).

Таким чином, у період з 06 травня 2010 року по 23 грудня 2013 року (1692 днів) він перебував під слідством і судом, тому на його думку мінімальний розмір заподіяної йому моральної шкоди становить 180 480 грн (56,4 місяців * 3200 грн - мінімальний розмір заробітної плати у 2017 році). Між тим, він оцінює заподіяну протиправними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду моральну шкоду в 1 млн грн.

Крім того, він втратив роботу, недоотримана заробітна плата становить 7400 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 97 920 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 був підданий незаконному кримінальному переслідуванню та засудженню, проведенiпроцесуальнi заходи призвели до порушення нормального iснування позивача у суспiльствi, вимагали вiд нього зусиль для органiзацiї свого життя та реалізації життєвих планiв, він пережив моральні страждання. Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 3 200 грн; загальний строк перебування позивача пiд судом та слiдством становить 30 мiсяцiв 18 днiв, тому розмір відшкодування моральної шкоди становить 97 920 грн (30 місяців х 3 200 грн = 96 тис. грн; 18 днів х 3 200 грн /30 днів у місяці = 1 920 грн). Щодо позовних вимог про вiдшкодування майнової шкоди у виглядi недоотриманого заробiтку у розмiрi 7 400 грн, то судом не встановлено, що позивач звертався до органу, який провадив слідчі дії, із заявою про визначення розміру відшкодування завданої майнової шкоди, та прийняття зазначеним органом відповідного рішення (постанови) за наслідками розгляду такої заяви.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2017 року змінено в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зменшено розмір із 97 920 грн до 49 960 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, з наведенням відповідних доказів і мотивів обґрунтовано прийшов до висновку, що вимоги позивача про вiдшкодування майнової шкоди у виглядi недоотриманого заробiтку у розмiрi 7 400 грн є недоведеними і необґрунтованими, правильно зазначив, що позивачу завдано моральної шкоди, однак не застосував закон, який підлягає застосуванню, що є підставою для зміни рішення. Суд не застосував Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року (1774-19) , який набрав чинності з 01 січня 2017 року. Так, згідно із пунктами 1,3,9 цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. До приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. З урахуванням зазначеного, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 49 960 грн (30 місяців х 1600 грн=48 тис. грн; 18 днів х 1 600 грн/30днів у місяці=960 грн).

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає обсягу його душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку із незаконним засудженням. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. За таких обставин апеляційний суд безпідставно застосував в розрахунках 1 600 грн замість 3 200 грн. Крім того, йому не відшкодовано втрачений заробіток, гарантований статтею 3 Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин завдання йому моральної шкоди. Крім того, у вироку зазначалося, що він визнав свою вину у скоєнні злочину.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 прокуратура Запорізької області зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано застосував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року (1774-19) , який набрав чинності з 01 січня 2017 року. Так, згідно із пунктами 1,3,9 цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Суди установили, що постановами слiдчого Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорiзькiй областi вiд 19 травня 2010 року порушено кримiнальну справу №4481003 вiдносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України та обрано запобiжний захiд у виглядi пiдписки про невиїзд.

10 січня 2011 року ОСОБА_1 затримано у порядку статті 115 КПК України та пред'явлено обвинувачення за частиною другою статті 296 КК України.

На пiдставi постанови Жовтневого районного суду м. Запорiжжя вiд 13 січня 2011 року продовжено строк тримання пiд вартою останнього до 20 січня 2011 року.

20 січня 2011 року на пiдставi постанови Жовтневого районного суду м. Запорiжжя ОСОБА_1 обрано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою.

28 січня 2011 року ОСОБА_1 повiдомлено про закiнчення досудового слiдства.

04 лютого 2011 року заступником прокурора Жовтневого району м. Запорiжжя затверджено обвинувальний акт вiдносно ОСОБА_1 та справу направлено до суду.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вiд 10 березня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненнi злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК України та призначено покарання у виглядi 2 pоків позбавлення волi. На пiдставi статті 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звiльнено вiд вiдбування покарання з iспитовим строком на 2 роки. Запобiжний захiд змiнено на пiдписку про невиїзд.

Ухвалою Ленiнського районного суду м. Запорiжжя вiд 26 березня 2013 року задоволено подання КВІ Ленiнського району м. Запорiжжя про звiльнення ОСОБА_1 вiд покарання у зв'язку iз закiнченням iспитового строку.

Ухвалою Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ вiд 31 липня 2014 року частково задоволено касацiйну скаргу заступника прокурора Запорізької області та вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вiд 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано через неповноту досудового слiдства, яка не може бути усунута в судовому засiданнi, справу направлено на нове досудове розслідування.

Постановою прокурора Жовтневого району м. Запорiжжя вiд 23 грудня 2014 року кримiнальне провадження закрито у зв'язку iз відсутністю у діях позивачаскладу злочину.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (тут і далі в редакції, чинній на момент закриття кримінального провадження - 23 грудня 2014 року) відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року.

01 січня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII (1774-19) , пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якоговстановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Разом з тим, за змістом положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у тому числі у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, право на звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним засудженням, незаконним взяттям і триманням під вартою, виникає у зв'язку з настанням певної події: закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Кримiнальне провадження щодо позивача закрито у зв'язку iз відсутністю у його діях складу злочину постановою прокурора Жовтневого району м. Запорiжжя вiд 23 грудня 2014 року, тобто події, які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, відбулися до 01 січня 2017 року - набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII (1774-19) , а тому питання щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди має вирішуватися виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Крім того, згідно пояснювальної записки до законопроекту № 1774-VIII прийняття вказаного акта спрямовано на вдосконалення законодавства щодо підвищення мінімальних розмірів оплати праці та страхових виплат, економного та раціонального використання державних коштів та приведення у відповідність до фінансових можливостей положень окремих законів України. Сферою правового регулювання Закону є правовідносини щодо оплати праці, соціального страхування, легалізації відносин у сфері зайнятості та оплати праці, пенсійного забезпечення на 2017 рік, виплати стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, сплати єдиного внеску платниками єдиного податку, плати за надання адміністративних послуг, сплати судового збору та державного мита.

Таким чином, на правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIIIне поширюється.

Апеляційний суд вирішив спір з урахуванням дії наведеного Закону внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, скасував ухвалене згідно закону в цій частині рішення суду першої інстанції, а тому в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції за статтею 413 ЦПК України.

Щодо вирішення позову про відшкодування втраченого заробітку, необхідно зазначити таке.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2089цс15 від 24 лютого 2016 року.

Отже, враховуючи те, що встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, віднесено до компетенції цих органів, а не суду, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 255, статті 414 ЦПК України провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Керуючись статтями 413, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року скасувати у частині вирішення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. У цій частині вирішення позову залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2017 року.

У частині вирішення позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди (втраченого заробітку) рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, прокуратури Запорізької області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, закрити.

Головуючий	В. С. Висоцька
Судді:	А. О. Лесько
	С. Ю. Мартєв
	В. М. Сімоненко
	С. П. Штелик