треті особи: виконавчий комітет Харківської міської ради, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, служба у справах дітей Дзержинського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 15 серпня 2016 року у складі судді Руднєвої О. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2, треті особи: виконавчий комітет Харківської міської ради, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, служба у справах дітей Дзержинського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про встановлення часу спілкування батька з дитиною, покладення зобов'язання добросовісно виконувати батьківські обов'язки.

Позовна заява мотивована тим, що до грудня 2013 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та у них народилась дочка -

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка весь час проживає разом із нею.

Зазначала, що ОСОБА_2 з народження і до досягнення дитиною одного року практично не брав участі у житті їхньої родини і вихованні дитини, а у віці з одного року до майже двох років спілкувався з дочкою по одній годині на добу.

В останні декілька місяців відповідач виявляв бажання бачитися з дочкою кожного дня по три години, чому вона не перешкоджала до кінця травня

2015 року. Однак таке спілкування почало шкодити нормальному розвитку та здоров'ю дитини, грубо порушувати її батьківські права, а саме: ОСОБА_2 у присутності дитини дозволяв собі докори, принизливі та образливі вислови, необґрунтовану критику на її адресу, провокації скандалів та агресивну поведінку відносно неї, чим викликав у дитини неповагу до неї як матері, підривав її авторитет та перешкоджав розвитку у дочки правильних морально-етичних принципів, також маніпулював дитиною за допомогою придбання іграшок і одягу. Замість прогулянок на свіжому повітрі ОСОБА_2 водив дитину до лікарів та психолога, при цьому навмисно приховував від неї ці візити. Спочатку відповідач просив спілкуватись із дочкою кожного дня, а у подальшому почав ультимативно вимагати щоденного відвідування дитини, ігноруючи при цьому бажання та потребу дитини провести час із нею, її права як матері, режим дня дочки. Усі її спроби домовитися з відповідачем про коректну поведінку та взаємну повагу до прав дитини та її батьківських прав результатів не дали.

Наприкінці травня 2015 року вона була вимушена обмежити спілкування дитини із батьком до двох-трьох разів на тиждень, що одразу позитивним чином відобразилося на поведінці дочки, вона стала більш спокійною, слухняною, зникли нервозність та агресія.

01 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, яка за результатами розгляду його заяви 14 липня 2015 року прийняла незаконне і необґрунтоване рішення про визначення порядку спілкування відповідача з їхньою дочкою, оскільки воно, на її думку, суперечить інтересам дитини та порушує її права.

Також, вона вказувала на те, що 05 жовтня 2015 року ОСОБА_2 разом з невідомим чоловіком із застосуванням сили викрав дитину. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2015 року зобов'язано начальника слідчого відділу Ленінського районного відділу Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області внести в Єдиний реєстр досудових розслідувань її заяву про вчинення ОСОБА_2 та невідомою особою кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченими частиною другою статті 196, частиною другою статті 146 КК України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ОСОБА_2 добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов'язками з виховання та спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_7; встановити час та день для зустрічей ОСОБА_2 з малолітньою дочкою у її присутності наступним чином: кожний вівторок з 18-00 до 20-00 години, за винятком часу оздоровлюючого відпочинку та/або хвороби дитини, які припадають на вівторок цього періоду, а також свят, які припадають на вівторок.

У серпні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі у вихованні дитини.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з

2004 року перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1

у них народилась дочка ОСОБА_7 З квітня 2014 року відносини між ними припинилися, на теперішній час дитина проживає разом із матір'ю у квартирі

Зазначали, що батько ОСОБА_2 бере активну участь у вихованні дитини, належним чином добровільно сплачує аліменти на утримання дитини та особисто витрачає кошти на її поточні потреби.

Проте ОСОБА_1 постійно заважає вільному спілкуванню батька з дитиною, намагається створювати батьку перешкоди, а бабі та діду протягом останнього часу взагалі не показувала дитину. Також ОСОБА_1 ігнорує пропозиції та зауваження батька щодо необхідності дотримання режиму дня дитини та норм харчування.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 липня 2015 року № 427, з урахуванням висновку управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, було вирішено встановити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_7, та визначено час: щопонеділка та щочетверга по три години у першій половині дня; щовівторка, щосереди та щоп'ятниці по три години у другій половині дня; перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10-00 до 18-00 години. Місце, час та умови перебування дитини у батька, ОСОБА_2, - за узгодженням з матір'ю дитини.

Вказане рішення виконавчого комітету є чинним, однак ОСОБА_1 протягом місяця жодного разу його не виконала. При цьому остання на свій розсуд встановила власний, нічим необґрунтований графік: спілкування два рази на тиждень та лише за умови її присутності, що ніяким чином не відповідає ні інтересам дитини, ні законним правам батька. Крім того, відповідач налаштовує дитину проти батька та забороняє дитині відвідувати квартиру батька.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили суд заборонити ОСОБА_1 чинити їм перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною; зобов'язати ОСОБА_1 за проханням батька ОСОБА_2 повідомляти останньому в телефонному режимі або іншим засобом зв'язку інформацію про стан здоров'я дитини та місце знаходження дитини; обрати способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки побачення за графіком незалежно від місця перебування дитини: щопонеділка та щочетверга по три години в першій половині дня; щовівторка, щосереди по три години в другій половині дня; щотижнево безперервно з 18-00 години п'ятниці до

18-00 години суботи за місцем проживання батька; другу та четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години без обов'язкової присутності матері, з правом відвідування місця проживання батька, з правом відвідування дошкільних закладів, якщо на час спілкування припадає відвідування дитиною таких закладів, а також з правом батька відвідувати дитину без обмеження часу за місцем проживання або перебування дитини в разі хвороби дитини; забезпечити додатково побачення батька ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_7 у святкові та особливі сімейні дати: на Новий рік (у парні роки, починаючи з 2016 року), на Різдво

(у непарні роки, починаючи з 2017 року), на день народження дитини: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10-00 до 15-00 години, на день народження батька: ІНФОРМАЦІЯ_5 з 10-00 до

18-00 години, на день народження рідної сестри дитини - ОСОБА_8: 27 серпня з 10-00 до 18-00 години за місцем проживання батька, а також двічі на рік за попередньою домовленістю на час відпустки батька протягом 2 тижнів безперервно для виїзду в курортні зони для оздоровлення та відпочинку дитини; зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод та дозволяти вільно спілкуватись ОСОБА_2 з дитиною по телефону; встановити наступний порядок спілкування баби ОСОБА_4 та діда ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_7: у третю неділю місяця протягом дня з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання, а також у дні народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно з 10-00 до 18-00 години.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2015 року позовні заяви об'єднані в одне провадження.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено час спілкування батька - ОСОБА_2, в присутності матері -

ОСОБА_1, з малолітньою дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години, за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати

ІНФОРМАЦІЯ_4 (дня народження матері дитини - ОСОБА_1.), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця.

В частині покладення на батька - ОСОБА_2, обов'язків добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов'язками під час спілкування з неповнолітньою дитиною - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з малолітньою

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_2, дідом ОСОБА_3, бабою ОСОБА_4 як особисто, так і в телефонному режимі, та із застосуванням комп'ютерних технологій.

Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п'ятницю місяця з 14-00 години до 18-00 години незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 години включно, кожну третю неділю місяця з

10-00 години до 18-00 години за відсутності матері ОСОБА_1 незалежно від місця перебування дитини.

Обраноспособом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати ІНФОРМАЦІЯ_4 (дня народження матері дитини ОСОБА_1.), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця.

Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру, парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини.

Обраноспособом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10-00 години до 16-00 години в присутності матері, у непарні роки, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 години до 16-00 години за відсутності матері; 2) в дні народження батька

ІНФОРМАЦІЯ_5 кожного року з 10-00 години до 17-00 години без присутності матері;

3) на святкування Різдва Христова з 9-00 години до 15-00 години у парні роки

за присутності матері, з 12-00 години до 18-00 години у непарні роки за відсутності матері; 4) на Новий рік з 11-00 години до 16-00 години кожного року за присутності матері.

Обраноспособом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки.

Обрано способом участі діда ОСОБА_3 та баби ОСОБА_4 у вихованні внуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожну четверту неділю місяця з 10-00 години до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та баби ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року та ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 10-00 години до 16-00 години в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).

У задоволенні позовних вимог в частині спілкування з сестрою ОСОБА_8 в день її народження - 27 серпня кожного року, відмовлено, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що визначений спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення побачень з дочкою та проведення спільного часу буде позитивно впливати на психологічний стан і розвиток дитини та відповідати її інтересам.

При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на ОСОБА_2 обов'язку добросовісно та належним чином виконувати батьківські обов'язки, суд виходив з того, що поведінка батька щодо намірів забезпечити можливість його участі в вихованні дитини, особисті пояснення позивачки, що батько сплачує аліменти на утримання дівчинки добровільно та несе інші витрати, судовий процес та позовні вимоги саме стосовно можливості спілкуватися з дівчинкою та приймати участь у її вихованні свідчать про те, що з боку батька вбачаються чіткі моральні засади щодо виконання свого батьківського обов'язку. Доказів того, що батьківський обов'язок виконується ОСОБА_2 неналежним чином не надано, у зв'язку із чим в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо усунення перешкод у спілкуванні з онукою, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та прийнятті участі в її вихованні, з урахуванням статті 257 СК України, є законними та обґрунтованими, тому вони мають право приймати участь у вихованні внуки та спілкуватися з нею.

В частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до

ОСОБА_1 щодо спілкування малолітньої ОСОБА_7 з сестрою - ОСОБА_8 та відвідування її днів народження районний суд виходив із того, що старша сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_8, є повнолітньою та дієздатною і в її інтересах позивачі за зустрічним позовом мали б можливість звернутися тільки на підставі її особистого доручення про поновлення її права, передбаченого статтею 259 СК України, тому в цій частині суд визнав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Справа в апеляційному порядку розглядалась неодноразово.

Останньою постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено. У другому, сьомому та дев'ятому абзацах резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року виключено слова "у присутності матері ОСОБА_1.". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щорішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 липня 2015 року № 427 "Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини" не суперечить інтересам дитини, але є недостатньо обґрунтованим в частині зазначення, у який саме спосіб батько може узгодити з матір'ю місце, час та умови перебування дитини у батька. Ураховуючи вказане рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, а також те, що матір і батько дитини мають вищу освіту, є забезпеченими та самодостатніми людьми, мають рівні права та обов'язки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає слід виходити виключно з інтересів дитини, а не в інтересах батьків, які намагалася довести суду, хто краще піклується про інтереси дитини та краще її виховує. Підстав для обумовлення побачення батька з дитиною тільки в присутності іншої особи (матері, органу опіки та піклування) не встановлено, оскільки ОСОБА_2 працює, має житло, прибуток, позитивно характеризується, не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, засудженим не був.

Висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою є законними та обґрунтованими, оскільки з урахуванням статті 257 СК України дід та баба мають право приймати участь у вихованні внуки та спілкуватися з нею.

Рішення суду першої інстанції в частині встановлення права ОСОБА_2 на спілкування з дитиною у присутності матері підлягає зміні з виключенням з рішення суду посилання в цій частині на те, що такі спілкування повинні бути у присутності матері, оскільки ОСОБА_2, як батько, та ОСОБА_1, як мати, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, тому ОСОБА_2 має право спілкуватися із дитиною без присутності її матері.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволенні її позову та встановити час спілкування батька, ОСОБА_2, в її присутності з малолітньою дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижня по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години, за виключенням часу хвороби дитини або оздоровлюючого відпочинку, що припадає на вівторок цього періоду, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи. Посилалась на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не були застосовані принципи Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, вимоги статей 150, 159 СК України, статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", що закріплюють права дитини та їх пріоритетність над правами батьків та мали бути застосовані при розгляді вказаної справи. При перегляді цієї справи суд апеляційної інстанції мав врахувати вік та стать дитини, надати перевагу найважливішим правам та інтересам дитини, в тому числі: збереженню існуючого протягом трьох років режиму дня дитини та кола осіб, що її оточують. Суди також мали надати відповідну правову оцінку поведінці батька ОСОБА_2 щодо самочинної неузгодженої з матір'ю зміни місця проживання дитини, що спричинило значну шкоду здоров'ю дитини. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на медичну документацію, як доказ у вказаній справі, на факт самочинної зміни батьком місця проживання дочки, не надав належної правової оцінки виписці з історії хвороби дитини та висновку фахівця від 11 грудня

2017 року щодо дійсного психоемоційного стану дитини та її ставлення до батька, що призвело до безпідставного незастосування судами частини другої статті 159 СК України та надання ОСОБА_2 занадто частого та необґрунтовано тривалого спілкування з дитиною та проведення свят і відпусток за відсутності матері, що стане психотравмуючим фактором для дитини.

Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог; розлука дочки із нею на час проведення відпустки з батьком, а також спілкування із батьком протягом майже цілого дня за її відсутності є неприпустимими та такими, що порушують права дитини, мають негативні наслідки для психічного і психологічного здоров'я дитини; оскаржуваними судовими рішеннями її фактично позбавлено можливості рівної участі у проведенні свят в дні народження дитини та на святкування Різдва Христова разом із дочкою, що надавши пріоритет щорічного їх святкування саме батькові. Посилалась на те, що дід ОСОБА_3 та баба ОСОБА_4 є особами похилого віку та самі потребують додаткового догляду та піклування, участі у вихованні внуки ніколи не приймали та умови їх проживання не відповідають санітарним нормам.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив та додаткові пояснення до відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. ОСОБА_2 зазначав, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми статей 7, 141, 150, 159 СК України, статті 12 Закону України "Про охорону дитинства". Також вказаними рішення встановлено такий порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, який повною мірою відповідає принципу рівності прав батьків та принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судових рішень.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 та

ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_7, що підтверджується актовим записом про реєстрацію народження від 18 квітня 2013 року № 396. У графі "батько" актового запису вказано ОСОБА_2, в графі "матір" вказано ОСОБА_1 З моменту народження і по цей час дитина (за взаємною згодою батьків) постійно проживає з ОСОБА_1

Останні два роки вони проживають у чотирьохкімнатній ізольованій квартирі, загальною площею 130,8 кв. м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30 січня 2014 року. У квартирі є окрема кімната для дочки, яка обладнана меблями та обладнанням, необхідним для повноцінного розвитку дитини.

Відповідно до довідки про отриманий дохід від 22 липня 2015 року, виданої Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та її дохід від провадження господарської діяльності складає: за 2014 рік - 300 800 грн, за перше півріччя 2015 року - 121 750 грн, тобто є достатнім для забезпечення належних умов життя та всебічного розвитку дитини. ОСОБА_1 приділяє багато уваги духовному та фізичному розвитку дитини: з вересня 2013 року разом із дочкою два рази на тиждень відвідує дитячу секцію з плавання в ХПНВК "Авторська школа Бойка", що підтверджується довідкою від 27 травня 2015 року,

з листопада 2014 року три рази на тиждень дитина з ініціативи та у супроводі ОСОБА_1 відвідувала дитячий центр раннього розвитку "Школа радості", що підтверджується характеристикою від 26 травня 2015 року. З жовтня 2015 року дитина у супроводі ОСОБА_1 відвідує приватний дошкільний заклад в Центрі раннього розвитку "Школа радості". Витрати з відвідування дитиною дитячого садку, басейну, розвиваючих занять несе матір дитини.

Також встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 має власне житло - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, з обладнаною дитячою кімнатою, позитивно характеризується за місцем роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю "Золоті сторінки", директором та співзасновником якого він є, в періоди: червень 2014 року, травень - серпень 2015 року здійснював сплату аліментів на утримання дитини, що підтверджується копіями фіскальних чеків, суму яких відповідач визначав на власний розсуд.

ОСОБА_2 у період з січня по травень 2015 року включно щоденно спілкувався з дитиною протягом двох - трьох годин. При цьому, таке спілкування ніколи не тривало цілий день, дитина ніколи не залишалася у відповідача на ніч. В наступному, з ініціативи ОСОБА_1 такий порядок спілкування було скорочено до спілкування батька з дитиною 2-3 рази на тиждень задля забезпечення можливості спілкування позивачки з дитиною, з чим останній не погодився та звернувся до служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради із заявою про встановлення порядку участі у вихованні його дитини.

22 липня 2015 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 427 "Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини", яким вирішено встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши час: щопонеділка та щочетверга по три години у першій половині дня; щовівторка, щосереди та щоп'ятниці по три години у другій половині дня; перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10-00 до

18-00 години. Місце, час та умови перебування дитини у батька за узгодженням з матір'ю дитини, ОСОБА_1

При цьому виконавчим комітетом Харківської міської ради при прийнятті рішення від 22 липня 2015 року № 427 "Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини" не вказано, у який саме спосіб батько може узгодити з матір'ю місце, час та умови перебування дитини у батька.

Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 липня 2015 року

№ 427 "Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини" належним чином виконане не було, що підтверджується актами державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції, зверненнях до правоохоронних органів.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН

20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаютьсяпитаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Частиною другою статті 257 СК України передбачено, що батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Змінюючи рішення суду першої інстанцій в частині виключення слів

"у присутності матері ОСОБА_1." та в іншій частині залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив із того, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 липня 2015 року № 427 "Про встановлення фізичній особі порядку участі у вихованні малолітньої дитини" не суперечить інтересам дитини, але є недостатньо обґрунтованим в частині зазначення, у який саме спосіб батько може узгодити з матір'ю місце, час та умови перебування дитини у батька. Ураховуючи вказане рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, а також те, що матір і батько дитини мають вищу освіту, є забезпеченими та самодостатніми людьми, мають рівні права та обов'язки, дійшов обґрунтованого висновку, що при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає слід виходити виключно з інтересів дитини.

Підстав для обумовлення побачення батька з дитиною тільки в присутності іншої особи (матері, органу опіки та піклування) не встановлено, оскільки ОСОБА_2 працює, має житло, прибуток, позитивно характеризується, не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, засудженим не був.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи бажання батька та його можливість бачитись з дитиною як можна частіше, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову

ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою суди попередніх інстанцій з урахуванням статті 257 СК України виходили із того, що дід та баба мають право приймати участь у вихованні внуки та спілкуватися з нею.

Правильним є висновок про зміну рішення суду першої інстанції в частині встановлення права ОСОБА_2 на спілкування з дитиною у присутності матері з виключенням з рішення суду посилання в цій частині на те, що такі спілкування повинні бути у присутності матері, оскільки ОСОБА_2, як батько, та ОСОБА_1, як мати, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, тому ОСОБА_2 має право спілкуватися із дитиною без присутності її матері.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.