Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 466/1666/15-ц

провадження № 61-19715св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія",

третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",

провівши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі - ПрАТ "СТ "Гарантія"), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), про стягнення страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 13 серпня 2008 року на виконання умов кредитного договору № 204/МБ-45, укладеного між ним та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та договору застави транспортного засобу, укладеного 13 серпня 2008 року між тими самими сторонами, ним як страхувальником та відповідачем як страховиком було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-1589/08.10 (далі - Договір страхування) на строк до 13 серпня 2009 року. Предметом Договору страхування був автомобіль марки BMW, модель Х5, держаний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 Вигодонабувачем за договором було ПАТ "КБ "Надра". 30 липня 2009 року в період з 14 години 30 хвилин до 15 години 30 хвилин по вулиці Мазепи, 13-а в місті Львові невстановленою особою було викрадено застрахований автомобіль. 22 серпня 2009 року слідчим слідчого відділу Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області (далі - СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України) за вказаним фактом було порушено кримінальну справу. Після вказаної події він звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку і надав повний перелік документів, передбачених Договором страхування та вимогами чинного законодавства України. 28 травня 2010 року відповідач листом № 679 відмовив йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки ним не було надано комплекту ключів для замка запалювання, багажника, дверей, ключів від механічних пристроїв, пультів управління тривожною сигналізацією. Однак 07 травня 2010 року на запит страхової компанії слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України була надана довідка про те, що оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та комплект оригінальних ключів до автомобіля долучені до матеріалів кримінальної справи. Також підставою для відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування стало те, що автомобіль не був обладнаний системою охоронної сигналізації. Зазначена підстава є необґрунтованою, оскільки автомобіль було обладнано такою системою, рівень якої достатній для забезпечення охорони автомобіля в межах умов укладеного між сторонами договору. Крім того, автомобіль оглядався страховиком, про що було складено відповідний акт. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 216 920 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 19 вересня 2016 року у складі судді Кавацюка В. І. позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "СТ "Гарантія" на користь ОСОБА_1 216 920 грн страхового відшкодування відповідно до умов Договору страхування. Стягнуто з ПрАТ "СТ "Гарантія" судовий збір в дохід держави в розмірі 2 169 грн 20 коп.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 виконав умови Договору страхування, повідомив страховика про настання страхового випадку, надав відповідні документи, тому відмова у визнанні події страховим випадком є необґрунтованою.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "СТ "Гарантія" задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 19 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СТ "Гарантія" 2 386 грн 12 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПАТ "КБ "Надра", на користь якого укладено Договір страхування, не скористався своїм правом на отримання страхової виплати, однак не відмовився від цього права в судах першої та апеляційної інстанцій. Страхувальник не вправі вимагати від страховика виконання договору на свою користь до повного погашення кредитної заборгованості перед банком.

У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги і дав оцінку умовам Договору страхування в частині права на отримання страхового відшкодування ПАТ "КБ "Надра", а не позивача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 11 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У липні 2017 року ПрАТ "СТ "Гарантія" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що внаслідок дослідження всіх обставин справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно з умовами Договору страхування страхувальник уповноважив на отримання страхового відшкодування вигодонабувача, тому за умови наявності претензії самого вигодонабувача на отримання страхового відшкодування таке право у страхувальника відсутнє.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 квітня 2018 року справу № 466/1666/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що 13 серпня 2008 року між ВАТ "СТ "Гарантія" (страховик), правонаступником якого є ПрАТ "СТ "Гарантія", ОСОБА_1 (страхувальник) та ПАТ "КБ "Надра" (вигодонабувач) було укладено Договір страхування, за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1, 2003 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1, на строк до 13 серпня 2009 року.

Згідно з пунктами 14, 15 Договору страхування страхувальник зобов'язався сплатити страховику страховий платіж в розмірі 15 312 грн одноразово у повному обсязі до 14 серпня 2008 року, а страховик - здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Страховим ризиком визначалася передбачувана подія, на випадок настання якої укладено Договір страхування. Перелік застрахованих випадків визначався за згодою сторін і наведений у пункті 9 договору (пункт 19.1 Договору страхування).

Згідно з пунктом 9 Договору страхування страховими випадком є, зокрема незаконне заволодіння транспортним засобом, у разі якого безумовна франшиза становить 15 % від страхової суми.

30 липня 2009 року в період з 14 години 25 хвилин до 15 години 30 хвилин застрахований транспортний засіб було викрадено невстановленою особою, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся із заявою до Шевченківського РВ ГУ МВС України про вчинення кримінального правопорушення.

01 серпня 2009 року ОСОБА_1 подав до ВАТ "СТ "Гарантія" заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

22 серпня 2009 року слідчим СВ Шевченківського РВ ГУ МВС України ОСОБА_3 було винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння автомобілем марки BMW Х5 ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом).

Розслідування у кримінальній справі зупинено на підставі пункту третього статті 206 Кримінально-процесуального кодексу України в редакції, чинній на час прийняття постанови, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин.

07 травня 2010 року на запит ВАТ "СТ "Гарантія" слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України було надано довідку № 16/13-4159, в якій повідомлено страховика про те, що один оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, комплект оригінальних ключів до автомобіля в кількості двох штук долучені до матеріалів кримінальної справи.

Листом від 28 травня 2010 року № 679 ВАТ "СТ "Гарантія" відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, оскільки в порушення пункту 22 Договору страхування страхувальник не надав повного комплекту ключів (для замка запалювання, дверей та багажника, усіх ключів від механічних пристроїв проти викрадення та пультів управління тривожною сигналізацією) від застрахованого транспортного засобу.

Судом першої інстанції з пояснень представника відповідача встановлено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стало також те, що застрахований транспортний засіб не було обладнано системою охоронної сигналізації, у зв'язку з чим Договір страхування в частині ризику "незаконне заволодіння" не набрав чинності.

Пунктом 20.3.9 Договору страхування передбачено, що страхувальник зобов'язаний обладнати (у разі відсутності) транспортний засіб електронними Immobilaiser (тривожна сигналізація) або механічними (замок на КПП типу Mul-t-Lock) засобами проти викрадення (при страхуванні ризиків "протиправні дії", "незаконне заволодіння") протягом десяти календарних днів з моменту підписання договору сторонами і надати транспортний засіб для огляду страховика та складання акта огляду транспортного засобу, підписати цей акт. Договір страхування вступає в силу за ризиком "незаконне заволодіння" тільки з моменту обладнання (у разі відсутності) транспортного засобу електронними та (або) механічними засобами проти викрадення та підписання сторонами акта огляду транспортного засобу.

При цьому згідно з пунктом 13 Додатку до Договору страхування спірний автомобіль обладнаний засобами проти викрадення: іммобілайзером, заводською сигналізацією.

Факт оснащення автомобіля марки BMW Х5 номер шасі VIN НОМЕР_2 заводською сигналізацією опції S302A підтверджується також довідкою Приватної фірми "Христина", яка є офіційним дилером марки BMW у місті Львові та Львівській області.

Доводи ПрАТ "СТ "Гарантія" про те, що наявність заводської сигналізації не підтверджує факт перебування її у працездатному стані та її здатність виконувати охоронні функції, не заслуговують на увагу та спростовуються Актом огляду транспортного засобу від 13 серпня 2008 року, підписаним представником страховика, в якому відсутні будь-які застереження щодо електронних або механічних засобів проти угону в застрахованому автомобілі, а також - заявою страхувальника від 13 серпня 2008 року, в якій зазначено, що автомобіль був обладнаний засобами проти викрадення. Доказів того, що представник страховика не мав об'єктивної можливості перевірити працездатність протиугонних засобів, суду не надано.

Крім того, пункт 20.3.9 Договору страхування зобов'язує страхувальника надати транспортний засіб для огляду страховика та складання акта огляду протягом десяти днів з моменту підписання договору тільки у разі відсутності в автомобілі електронних або механічних засобів проти викрадення. Оскільки застрахований автомобіль було обладнано електронною протиугонною системою та сигналізацією, щодо яких страховиком не висловлено ніяких застережень, то надання автомобіля для повторного огляду та складання відповідного акта не вимагалося.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 4 Договору страхування визначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим у ньому.

За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з пунктом 3 Договору страхування вигодонабувачем за цим договором є ВАТ КБ "Надра".

Пунктом 21 Договору страхування передбачено, що при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний негайно повідомити про те, що сталося, відповідні державні органи (органи внутрішніх справ, медичні установи, орган пожежної безпеки). Негайно, але не пізніше ніж протягом наступних двох робочих днів, повідомити про те, що сталося, страховика.

Виплати страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з умовами Договору страхування на підставі письмової заяви страхувальника (або правонаступника або вигодонабувача) про виплату страхового відшкодування і страхового акта (аварійного сертифіката). Виплата страхових відшкодувань здійснюється протягом 15 робочих днів після одержання страховиком всіх необхідних документів. Виплата страхового відшкодування по ризику "незаконне заволодіння" здійснюється наступним чином: 40 % страхової суми - протягом 20 днів з моменту надання підтверджувальних документів про порушення кримінальної справи; 60 % страхової суми за вирахуванням безумовної франшизи - протягом 30 календарних днів з моменту надання підтверджувальних документів про закінчення чи призупинення провадження по кримінальній справі або закінчення шестимісячного терміну з дня відкриття кримінальної справи. У випадку, коли транспортний засіб передано під заставу банківській установі як вигодонабувачу в забезпечення виконання страхувальником своїх зобов'язань перед банківською установою за кредитним договором, то в разі виплати страхового відшкодування вигодонабувачу в період дії кредитного договору, сума заборгованості страхувальника за кредитним договором зменшується на суму виплаченого вигодонабувачу страхового відшкодування. При умові погашення страхувальником заборгованості за кредитним договором до закінчення терміну дії Договору страхування страхове відшкодування сплачується в разі настання страхового випадку безпосередньо страхувальнику (пункт 23 Договору страхування).

ПАТ КБ "Надра" як вигодонабувач не зверталося до страхувальника із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Можливість укладення страхових договорів на користь третіх осіб передбачена статтею 985 ЦК України, згідно з якою страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Аналогічне положення закріплене у статті 3 Закону України "Про страхування".

Особливість правового стану вигодонабувача (третьої особи, на користь якої укладено договір страхування) полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання обов'язків за укладеним договором.

За змістом частин третьої та четвертої статті 636 ЦК України, якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може вимагати виконання договору на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом, або може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 14 червня 2017 року у справі № 6-2112цс16.

Оскільки ПАТ "КБ "Надра", яке є третьою особою у цій справі, не звернулося до страховика з вимогою про стягнення страхового відшкодування, то з огляду на специфіку та правову природу договірних зв'язків між учасниками кредитних правовідносин (враховуючи, що надання кредиту позичальнику обумовлено банком обов'язковим укладенням Договору страхування) викладене свідчить про те, що вигодонабувач (банк) фактично відмовився від реалізації належного йому права.

Вказаний висновок підтверджується також листом третьої особи ПАТ КБ "Надра" Шевченківському районному суду міста Львова від 29 березня 2016 року № 49/7-0089, в якому банк зазначив про те, що при винесенні судом рішення він покладається на розсуд суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових

виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового

випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої

укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного

законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного

злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Встановивши, що Договір страхування є чинним і не визнаний судом недійсним, позивач у визначені цим договором (пункт 21.1.4) строки повідомив страховика про настання страхового випадку і надав перелік документів, визначений умовами договору, а вигодонабувач не скористався наданим йому умовами Договору страхування та нормами чинного законодавства правом на звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вправі вимагати від страховика виплати такого відшкодування. Відмова у такій виплаті порушує умови Договору страхування та права позивача.

Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд всупереч вимогам процесуального права залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування зроблених ним висновків.

Рішення апеляційного суду ґрунтується на неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України (1618-15) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 2 603,04 грн. Тому ці грошові кошти слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2017 року скасувати, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 19 вересня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 2 603 (дві тисячі шістсот три) грн 04 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.