Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-2683/11

провадження № 61-1639св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 13 липня 2017 року у складі судді: Майної Г. Є. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") про визнання недійсними та скасування наказів про зміну в організації виробництва та звільнення, визнання недійсною зміни істотних умов праці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними розрахунків, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення заробітної плати за час роботи в дні відпустки, визнання переліку змін до штатного розпису незаконним.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня

2014 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2014 року у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Укртелеком" про визнання недійсними та скасування наказів про зміну в організації виробництва та звільнення, визнання недійсною зміну істотних умов праці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди, визнання незаконними розрахунків, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення заробітної плати за час роботи в дні відпустки, визнання переліку змін до штатного розпису незаконним відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого

2014 року відмовлено.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що 26 грудня 2016 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) ОСОБА_4 знайшла ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2012 року, якою розглянуто позов до ПАТ "Укртелеком" та з якої вбачається, що відповідно до абзацу "ч" підпункту 3 пункту 3 "Умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 1948-р (1948-2010-р) "Про погодження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" покупець зобов'язаний забезпечити оплату праці у разі встановлення неповного часу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці у розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатної особи, що з квітня 2011 року становить 960 грн. А позивачу змінили її посадовий оклад у розмірі 2 552 грн на посадовий оклад - 511 грн.

Також, 26 грудня 2016 року в ЄДРСР позивач побачила ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 12 жовтня 2016 року, якою розглянуто справу за позовом до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та з якої вбачається, що обов'язок з оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, здійснюється за рахунок коштів роботодавця і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Разом з тим, 27 грудня 2016 року,

у Фонді соціального страхування в місті Дніпро позивачу повідомили, що ПАТ "Укртелеком" має розрахунково-платіжну відомість на видачу заробітної плати - особовий рахунок, строк зберігання якого 75 років.

28 грудня 2016 року телефонним зв'язком з ПАТ "Укртелеком" позивачу повідомили, що в штатному розписі ПАТ "Укртелеком" посада "інженер з ремонту" зазначена без категорії.

Посилаючись на данні обставини, як нововиявлені, ОСОБА_4 просила суд задовольнити заяву.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня

2017 року ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, чинні на момент звернення із заявою), тому підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення відсутні.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухали судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нову ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи, а тому судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому такі, що не відповідають закону та підлягають скасуванню.

У лютому 2018 року ПАТ "Укртелеком" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляду судового рішення Верховним судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК (у редакції, чинній на момент звернення із заявою), не є нововиявленими обставинами. Отже, судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

26 лютого 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

За загальним правилом як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суду, вірно встановив, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і які існували на час постановлення рішення, але про які не було відомо.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку,

що зазначені в заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими

у розумінні статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою), оскільки ґрунтуються на нових доказах, які не були предметом дослідження у справі, яка переглядається, а зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з тією їх оцінкою, що надав їм суд під час розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.