треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Простор", Кам'янсько-Дніпровська міська рада Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області у складі судді

Комишньої Н. І. від 12 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Дашковської А. В.,

Маловічко С. В., Подліянової Г. С., від 13 грудня 2016 року,

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство "МетаБанк" (далі -

ПАТ "МетаБанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Простор" (далі - ТОВ "Агрофірма "Простор"), Кам'янсько-Дніпровська міська рада Запорізької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2011 року між банком та ТОВ "Агрофірма "Простор" укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 1 850 000 грн у вигляді відновлювальної кредитної лінії зі сплатою 19 % річних, з кінцевим строком повернення - 25 вересня 2012 року включно. На забезпечення виконання

ТОВ "Агрофірма "Простор" зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, 31 березня 2011 року між банком та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, предметом якого є належна відповідачу на праві власності будівля гастроному (літ. А) загальною площею 637,5 кв. м, що знаходиться по

У зв'язку з тим, що позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, станом на 21 лютого 2013 року у нього перед банком виникла заборгованість у сумі 2 363 698,78 грн, у рахунок погашення якої позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного нерухомого майна у примусовому порядку органами державної виконавчої служби на публічних торгах за ціною, що буде визначена експертною організацією під час виконавчого провадження.

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року позов ПАТ "МетаБанк" задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 363 698,78 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачу на праві власності будівлю гастроному (літ. А) загальною площею 637,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного нерухомого майна у примусовому порядку органами державної виконавчої служби на публічних торгах за ціною, що буде визначена експертною організацією під час виконавчого провадження.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, допустив заборгованість за кредитом, а тому є всі передбачені законом та договором підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням позичальником обов'язків за кредитним договором.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із вирішенням питання по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у суді апеляційної інстанції відповідач вказував на той факт, що на момент укладення договору іпотеки з боку колишньої дружини ОСОБА_4, як співвласника майна, на яке звернуто стягнення, не було одержано нотаріально посвідченої заяви про її згоду на укладення цього договору, на який суд уваги не звернув, та який є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 31 березня 2011 року між

ПАТ "МетаБанк" та ТОВ "Агрофірма "Простор" укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 1 850 000 грн у вигляді відновлювальної кредитної лінії зі сплатою

19 % річних, з кінцевим строком повернення - 25 вересня 2012 року включно.

На забезпечення виконання ТОВ "Агрофірма "Простор" зобов'язань щодо повернення кредитних коштів 31 березня 2011 року між ПАТ "МетаБанк" та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, предметом якого є належна відповідачу на праві власності будівля гастроному (літ. А) загальною площею 637,5 кв. м, яка розташована на земельній ділянці площею

694 кв. м та знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 2.2 договору іпотеки банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині.

У зв'язку з тим, що позичальник ТОВ "Агрофірма "Простор" своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, то станом на 21 лютого 2013 року у нього перед банком виникла заборгованість у розмірі 2 363 698,78 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 849 946,93 грн, заборгованості за відсотками -

373 904,18 грн, заборгованості за комісією - 300,71 грн, пені за несвоєчасне погашення кредиту - 115 276,25 грн, пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом - 24 270,32 грн, пені за несвоєчасне погашення комісії за перерахування кредиту - 18,74 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договоромбанк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши неналежне виконання позичальником ТОВ "Агрофірма "Простор" умов кредитного договору від 31 березня 2011 року, внаслідок чого у нього перед банком виникла заборгованість, яка становить 2 363 698,78 грн, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_4 будівлю гастроному (літ. А) загальною площею 637,5 кв. м, яка розташована на земельній ділянці площею 694 кв. м та знаходиться по

АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного нерухомого майна у примусовому порядку органами державної виконавчої служби на публічних торгах за ціною, що буде визначена експертною організацією під час виконавчого провадження.

ВеликаПалата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11цс18) дійшла висновку про те, що незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що його колишня дружина, як співвласник спірного майна не надавала згоди на передачу його в іпотеку банку, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки презумпцію правомірності договору іпотеки у розумінні

статті 204 ЦК України спростовано не було і його дружина цей договір не оспорювала.

Крім того, за змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність рішення щодо осіб, які скаргу на таке рішення не подавали. Це відповідає основоположним принципам цивільного процесуального права - диспозитивності й змагальності процесу, тому особи, які беруть участь у справі, самі визначають свою процесуальну поведінку.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 грудня 2016 року - без змін.