Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 728/2878/16-ц

провадження № 61-26995св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмацька ЖЕК",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року у складі судді Приліпка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" (далі - ПАТ "Чернігівобленерго", Товариство)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмацька ЖЕК" (далі - ТОВ "Бахмацька ЖЕК"), про відшкодування збитків, завданих безобліковим споживанням електроенергії, посилаючись на те, що ОСОБА_1, який проживає у квартирі АДРЕСА_1, є споживачем електричної енергії, яку постачає Товариство. 26 травня 2016 року під час перевірки стану електричних приладів обліку та електроустановок було виявлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) (далі - Правила), а саме споживання електричної енергії шляхом самовільного підключення електропроводки та струмоприймачів до мереж енергопостачальника поза межами приладу обліку прихованим способом. За вказаним фактом було складено акт про порушення від 25 травня 2016 року № 150109, на підставі якого комісією постачальника розрахована вартість електричної енергії, яка не облікована, в сумі 15 267 грн 08 коп. Виходячи з викладеного, ПАТ "Чернігівобленерго" просило стягнути з відповідача на свою користь збитки у вказаному розмірі.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Чернігівобленерго" 15 267 грн 08 коп. завданих збитків за безоблікове споживання електроенергії. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що факт порушення відповідачем Правил, а саме безоблікове споживання електричної енергії шляхом самовільного підключення електропроводки до мереж енергопостачальника прихованим способом підтверджується наданими позивачем доказами та показаннями свідків. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 ПАТ "Чернігівобленерго" завдано збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повідомив лише його представника ОСОБА_3 про дату та час розгляду справи, направивши їй телефонограму менш ніж за три дні до судового засідання. Судова повістка була вручена йому на наступний день після постановлення оскаржуваної ухвали. Він не порушував Правил, оскільки не здійснював самовільного підключення до струмоприймачів, отвору у стіні не робив, схему в електрощиті не змінював. Відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок. Тому він не повинен нести відповідальність за збереження приладу обліку, який знаходиться на сходовій клітці будинку, що перебуває на балансі ТОВ "Бахмацька ЖЕК". Із щомісячних розрахунків за спожиту електроенергію вбачається, що кількість спожитої ним електроенергії до моменту відключення окремої мережі значно більша, ніж та, що спожита після відключення, що свідчить про відсутність безоблікового споживання ним електроенергії окремою електромережею.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

У листопаді 2017 року ПАТ "Чернігівобленерго" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що в акті про порушення Правил зазначено про самовільне підключення споживачем електропроводки до мереж енергопостачальника, а не про втручання у роботу приладів обліку чи пошкодження пломб. Відповідач зробив отвір у стіні і протягнув дріт у свою квартиру від комутаційного апарату, в результаті чого безобліково споживав електричну енергію.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 травня 2018 року справу № 728/2878/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частин третьої-шостої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

При повідомленні або виклику до суду телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку необхідною умовою є забезпечення фіксації такого повідомлення або виклику. Вважається недостатнім наявність у справі лише довідки секретаря судового засідання (чи іншої уповноваженої особи) про повідомлення особи, яка бере участь у справі, зокрема телефонограмою, оскільки слід забезпечити фіксацію такого повідомлення та його отримання. Підтвердженням цьому може бути наявність у справі відповідної телефонограми, яка за змістом відповідала б вимогам статті 75 ЦПК України 2004 року (зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд). Крім того, повинні міститися дані про особу, яка надіслала телефонограму, і детальні дані про особу, яка її прийняла, та за яким телефоном. Зазначена телефонограма має бути зареєстрована в суді, а у справі має бути відповідний витяг із журналу телефонограм.

За змістом частини першої статті 169, частини першої статті 305 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2017 року справу призначено до розгляду на 24 травня 2017 року з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до суду лише 25 травня 2017 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини п'ятої статті 76 ЦПК України 2004 року вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Телефонограмою було викликано представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судове засідання, призначене на 24 травня 2017 року. Проте згідно із журналом реєстрації телефонограм такий виклик було здійснено 22 травня 2017 року, тобто пізніше, ніж за три дні до судового засідання, що є порушенням вимог частини третьої статті 74 ЦПК України 2004 року.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про розгляд справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 6 ЦПК України 2004 року), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня2017 року).

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_1, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, про що останній зазначає у касаційній скарзі.

Враховуючи викладене, ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.