Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року у складі судді Врони А. О. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 16 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк", та ОСОБА_5 укладено договір про іпотечний кредит. Відповідно до вказаного договору банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 143 433 грн зі сплатою 10,7 % річних, строком погашення не пізніше 15 квітня 2038 року.

15 квітня 2009 року договором про внесення змін до вищевказаного кредитного договору банк та ОСОБА_5 збільшили розмір процентної ставки та встановили проценти за користуванням кредитом у розмірі 14 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 між банком та ОСОБА_4 16 квітня 2008 року укладено договір поруки. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_4 з метою забезпечення повного виконання зобов'язань за кредитним договором поручилась солідарно у повному обсязі перед банком за своєчасне виконання позичальником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникають на його підставі у майбутньому.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав ОСОБА_5 грошові кошти, а останній в свою чергу в порушення умов кредитного договору з 16 вересня 2015 року не здійснює погашення кредиту та не сплачує проценти.

Станом на 22 липня 2016 року у ОСОБА_5 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 152 734 грн 36 коп.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ "КБ "Актив-Банк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заборгованість за договором про іпотечний кредит від 16 квітня 2008 року у розмірі 152 734 грн 36 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 135 126 грн 42 коп.; заборгованості за процентами - 17 607 грн 94 коп.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2016 року закрито провадження у справі за позовом ПАТ "КБ "Актив-Банк" в частині вимог до ОСОБА_5, відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "КБ "Актив-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк у вересні 2015 року був належним чином повідомлений ОСОБА_4 про смерть позичальника - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до положень статті 1281 ЦК України, не пред'явив вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, а звертаючись до суду із позовом у серпні 2016 року про солідарне стягнення боргу з позичальника та поручителя, банк не врахував того, що порука ОСОБА_5 припинена, відповідно до частини третьої статті 559 ЦК України, оскільки після прийняття спадщини ОСОБА_5 відбулась заміна боржника.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Актив-Банк" відхилено.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року залишено без змін.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд зазначив, що банк 07 вересня 2015 року був повідомлений про смерть позичальника, до нотаріальної контори із вимогами до спадкоємців, які прийняли спадщину не звертався, в ході розгляду справи судом першої інстанції позовних вимог не уточнював, а тому, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову розглянувши його в межах заявлених банком вимог.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Актив-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк дізнався про смерть ОСОБА_5 лише з ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2016 року та направлено вимогу до Павлоградської державної нотаріальної контори 20 січня 2017 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України. Зазначає, що до банку надходило лише клопотання від ОСОБА_4 про зупинення нарахування процентів, яке не містило підпису заявника. Крім того, із вказаного клопотання не вбачалось коли саме помер позичальник, а копію свідоцтва про смерть виявлено не було. Таким чином, вважає, що судами було безпідставно відмовлено у задоволенні позову.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що вона відповідно до положень статті 1281 ЦК України належним чином повідомила банк про смерть позичальника. Зазначає, що вона є спадкоємцем позичальника, прийняла спадщину, а тому звернення банку до суду із позовом до неї, як до поручителя, є необгрунтованим, тому що порука є припиненою відповідно до частини третьої статті 559 ЦК України, оскільки новим боржником є спадкоємці позичальника.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено судом з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Положеннями статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Частиною третьою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Вищевикладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 17 квітня2013 року № 6-18цс13.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, виходив із того, що ОСОБА_4, як спадкоємець, приймаючи спадщину після смерті позичальника належним чином повідомила банк про смерть останнього, а тому звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості з неї, як поручителя, банк не врахував того, що порука є припиненою, відповідно до частини третьої статті 559 ЦК України, оскільки відбулась заміна боржника у зобов'язанні.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що банку стало відомо про смерть ОСОБА_5 після постановлення Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвали від 10 жовтня 2016 року, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 повідомила банк про смерть ОСОБА_5 листом від 03 вересня 2015 року, який отримано банком 07 вересня 2015 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже, підстав для застосування статті 1281 ЦК України немає.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.