розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_5 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Горегляд О. І. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_6 про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку або іншого доходу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позов обґрунтовано тим, що син сторін навчається в університеті у м. Києві, тому потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати, оскільки має постійне місце роботи та регулярний дохід. Позивач утримує двох малолітніх дітей від другого шлюбу.

Рішенням Кузнецовського міського суду від 30 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/5 частини заробітку або іншого доходу відповідача, щомісячно, починаючи з 30 травня 2017 року до 30 червня 2020 року. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах місячного платежу допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки ОСОБА_5 матеріальної допомоги на утримання сина, який продовжує навчання, не надає. З урахуванням матеріальної можливості відповідача, він має регулярний і стабільний дохід, тому на користь сина підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, починаючи з 30 травня 2017 року до припинення навчання - 30 червня 2020 року.

У січні 2018 року ОСОБА_5звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, яким встановити розмір стягуваних з нього аліментів у вигляді 1/6 частини заробітку або іншого доходу щомісячно з 30 травня 2017 року по 30 червня 2020 року.

11 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5

У травні2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у разі зміни матеріального стану сина зміниться шляхом припинення виплати його стипендії, він має право звернутися до суду з позовом про збільшення аліментів.

Суд першої інстанції без призначення судово-медичної експертизи встановив факт необхідності систематичного лікування ОСОБА_6, на яке необхідно сплачувати аліменти.

Суд першої інстанції належним чином не дослідив, що у двох малолітніх дітей позивача є батько, який згідно з положеннями статті 180 СК України зобов'язаний їх утримувати.

Стягнувши з відповідача 1/6 частину від усіх видів заробітку та врахувавши отримувану сином стипендію, грошова сума вдвічі перевищує прожитковий мінімум.

Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином фактичні обставини справи та оцінили докази з порушенням норм процесуального права.

Відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5 мотивовано тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків батька дитини та навмисно затягує розгляд справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення між сторонами подружніх відносин син проживає з матір'ю, а його утримання до досягнення повноліття відповідач здійснював на підставі рішення суду у примусовому порядку.

Згідно з свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1, що видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області 24 вересня 2015 року, актовий запис № 17 від 24 вересня 2015 року, ОСОБА_7 змінив ім'я на ОСОБА_6 (а.с. 9).

ОСОБА_6 є студентом першого курсу групи ЕД-61 факультету електроенерготехніки та автоматики Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського" денної форми навчання, навчається за державним замовленням та закінчує університет 30 червня 2020 року, що підтверджено довідкою університету від 06 серпня 2016 року вих. № 2623-с (а.с. 3).

Згідно з довідкою Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені ІгоряСікорського" з травня 2017 року до вересня 2017 року включно дохід ОСОБА_6 складає 4 200,00 грн та складається із щомісячного доходу (стипендії) протягом липня-вересня 2017 року в сумі 1 400,00 грн. Вказаний щомісячний дохід ОСОБА_6 у виді стипендії є нерегулярним.

Протоколом обстеження ОСОБА_7 Рівненської обласної дитячої лікарні 29 серпня 2008 року зафіксовано функціональний систолічний шум, фізіологічну трикуспідальну регургітацію, фізіологічну регургітацію на клапан легеневої артерії, аномальну хорду лівого шлуночка.

Згідно з медичною карткою ОСОБА_7, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, заведеної за місцем його проживання у Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина № 3 МОЗ України", серед останніх записів діагнозів ОСОБА_6 станом на 16 лютого 2016 року значиться: двобічна плоскоступість І ст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв'язку з навчанням на денній формі навчання у Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського", тимчасовим проживанням за місцем навчання у м. Києві та за станом свого здоров'я ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області № 23069276 від 21 серпня 2017 року, підприємницька діяльність ОСОБА_4 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям припинена 12 січня 2017 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з посвідченням серії БС № 088768, виданим Виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради Рівненської області 17 лютого 2016 року, крім ОСОБА_6, на утриманні позивача перебувають малолітні діти: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, тому з огляду на матеріальне становище і наявність інших двох утриманців, позивач неспроможна надавати належну матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину - ОСОБА_6 у зв'язку з його навчанням у Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського" на денній формі та самостійно його утримувати без участі батька - відповідача ОСОБА_5

Згідно з довідкою Відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 3853 від 27 вересня 2017 року ОСОБА_5 працює на підприємстві в НТЦ на посаді інструктора навчально-тренувального центру атомної електростанції ІІ категорії.

Сукупний заробіток відповідача за березень-серпень 2017 року складає 88 808,67 грн (з урахуванням утримань за виконавчими написами, податків і зборів), а середньомісячний заробіток - 14 801,45 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період часу з 30 травня 2017 року до теперішнього часу ОСОБА_5 не надавав матеріальної допомоги своєму повнолітньому сину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи, оцінювати докази та перевіряє судові рішення у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 стосуються визначення розміру стягуваних з нього аліментів.

Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу в межах доводів, дійшов висновку, що визначаючи розмір стягуваних з ОСОБА_5 аліментів судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, враховано положення статей 182, 200 СК України з урахуванням встановлених обставин.

Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визначено розмір аліментів у 1/5 частину усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до закінчення навчання сина.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_5 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.