розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2017 року у складі судді Кравець С. В. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Абрамова П. С., Хіль Л. М.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа - Машівська державна нотаріальна контора Полтавської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина його брата ОСОБА_6 - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_9 - ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його брат - ОСОБА_6 Після смерті дружини брата - ОСОБА_9, залишилася спадщина, а саме земельна ділянка, площею 4,47 га, а після смерті ОСОБА_10 - земельна ділянка площею 4,33 га, розташовані на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області. ОСОБА_10 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь його брата - ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_9 її чоловік - ОСОБА_6 фактично вступив у спадщину, але не встиг її оформити.

Після смерті брата у березні 2008 року він не подавав заяви про прийняття спадщини, оскільки у покійного брата був син - ОСОБА_11, який у 1990 році виїхав до Російської Федерації і він не міг знати, чи оформив той спадщину. Про те, що ОСОБА_11 не прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_6, він дізнався у 2016 році. При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата він отримав відмову в оформленні свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Також зазначав, що його брат - ОСОБА_6 проживав із ОСОБА_10 однією сім'єю більше п'яти років, а тому є її спадкоємцем.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд встановити факт проживання однією сім'єю понад п'ять років його брата ОСОБА_6 із ОСОБА_10 при житті у с. Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його брата - ОСОБА_6, оскільки спадкоємців першої черги немає.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2017 року позов ОСОБА_4задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 із ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини у с. Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, що його брат - ОСОБА_6 проживав однією сім'єю з матір'ю його покійної дружини - ОСОБА_10 з 1996 року, тобто не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. Разом з тим строк для прийняття спадщини позивачем пропущено без поважних причин, оскільки та обставина, що він не знав, про те, що син його покійного брата не прийняв спадщину, не є поважною причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо оформлення спадкових прав.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з часу смерті брата позивача пройшло більше 9 років, а позивачем не доведено факту пропуску ним строку для прийняття спадщини з поважних причин.

У вересні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визначення додаткового строку скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є спадкоємцем за законом лише другої черги, так як у його покійного брата - ОСОБА_6 був син - ОСОБА_11, який у 1990 році виїхав до Російської Федерації і є спадкоємцем першої черги за законом. У зв'язку з цим позивач взагалі не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так як був спадкоємець першої черги і не було відомо, чи він прийняв спадщину. Про те, що син ОСОБА_6 (брата позивача) - ОСОБА_11 не прийняв спадщину, позивач дізнався у 2016 році і лише у 2017 році йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 помер, а, відтак, позивач має право на спадщину, проте з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_6 був братом ОСОБА_4

ОСОБА_9, яка була дружиною ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 4,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, яка належала їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 07 грудня 2004 року.

ОСОБА_10, мати померлої ОСОБА_9, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 4,33 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області, яка належала їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 14 грудня 2004 року.

ОСОБА_6, брат позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Постановою державного нотаріуса Машівської державної нотаріальної контори Полтавської області від 22 грудня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_6 і померлого ОСОБА_11 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_4 в установлений законом строк не прийняв спадщину (а.с. 15).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області від 19 грудня 2016 року № 808 ОСОБА_11 народився і проживав у с. Кустолово-Суходілка з 1968 року до 21 липня 1986 року. Виписаний 01 грудня 1987 року у зв'язку з призовом до лав Радянської армії. У 1989 році прибув у с. Кустолово-Суходілка, в 1990 році знятий з реєстрації у зв'язку з вибуттям до м. Кірова (Російська Федерація) (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 помер (а.с. 61).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області від 21 лютого 2017 року № 147 згідно з погосподарською книгою № 4 по Кустолово-Суходільській сільській раді за 1996-2000 роки, об'єкт погосподарського обліку № 322, за однією адресою у с. Кустолово-Суходілка були зареєстровані та проживали сім'єю: ОСОБА_10, ОСОБА_6 ОСОБА_9 (а.с. 36).

Також згідно з довідкою Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області від 03 лютого 2016 року № 105 ОСОБА_10 була зареєстрована по АДРЕСА_1 до 28 грудня 2007 року спільно з зятем ОСОБА_6 (а.с. 76).

Згідно з копією погосподарської книги № 3 за 2006-2010 роки ОСОБА_10 вибула 28 грудня 2007 року у с. Горбанівка Полтавського району (а.с. 110-111), але довідкою Кустолово-Суходільської сільської ради від 14 червня 2017 року № 319 підтверджено, що ОСОБА_10 ніколи не вибувала і до дня смерті проживала без реєстрації з ОСОБА_6 (а.с. 114).

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відтак, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 сплив 14 вересня 2008 року.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю понад п'ять років його брата- ОСОБА_6 із ОСОБА_10, суди правильно виходили з того, що позивачем доведено вказані обставини. У цій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Разом з тим, вирішуючи спір в частині вирішення позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суди не врахували таке.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

Пред'являючи позов, позивач послався на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому вказував, що він не знав про наявність у нього права на спадщину, оскільки у його брата - ОСОБА_6, який мав право на спадщину, але не встиг її оформити, був син - ОСОБА_11, який вибув до Російської Федерації у 1990 році, на підтвердження чого надав довідку виконавчого комітету Кустолово-Суходільської сільської ради Машівського району Полтавської області від 19 грудня 2016 року № 808. Також позивач посилався на те, що саме через ці причини він не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а про смерть сина брата - ОСОБА_11, і, відповідно, про те, що він згідно з частиною другою статті 1258 ЦК України одержав право на спадкування, він дізнався тільки у 2017 році.

У порушення статей 212- 214, 315 ЦПК України 2004 року суди на зазначені вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернули, не врахували, чи були у позивача об'єктивні причини, у зв'язку з якими він у встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а подав таку заяву, коли дізнався про смерть сина ОСОБА_6 - ОСОБА_11, який спадщину після смерті його брата не прийняв.

При цьому суди, встановивши факт постійного проживання ОСОБА_6 із ОСОБА_10, не врахували, що саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є непотрібним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини.

Крім того, відповідач позов визнав, а відповідно до частини четвертої статті 174 ЦПК України 2004 року у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Разом з тим, відмовивши у позові, суд відповідних процесуальних дій щодо заяви відповідача про визнання позову не вчинив.

При цьому суди не вказали, якому закону суперечить визнання відповідачем позову та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може давати оцінку чи переоцінку наданим учасниками справи доказам, а тому не може ухвалити власне рішення, відтак, прохання касаційної скарги про ухвалення нового рішення не може бути задоволено.

За таких обставин судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визначення додаткового строку не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визначення додаткового строку скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.