третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2017 року у складі судді Нестеренко О. М. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"), третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 22 травня 1995 року до 25 червня 2015 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах.

Унаслідок роботи в шкідливих умовах праці, вона отримала професійні захворювання, у зв'язку із чим висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 30 березня 2016 року їй вперше встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 40 % та третю групу інвалідності. При повторному огляді висновком МСЕК від 16 березня 2017 року підтверджено відсоток втрати профпрацездатності та третю групу інвалідності на строк до 01 квітня 2019 року.

Вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, їй спричинено моральну шкоду.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь із ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись вимогами статей 153, частини першої статі 237-1 КЗпП України (322-08) , виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь ОСОБА_1 спричинену їй моральну шкоду у зв'язку з професійними захворюваннями, отриманими нею на виробництві.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, а апеляційну скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відхилено. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2017 року в частині визначеного розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, змінено та збільшено цей розмір з 25 000 грн до 30 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову є таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, з урахуванням характеру та тривалості фізичних і моральних страждань позивача, істотності вимушених змін у її життєвих стосунках, унаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці в умовах перевищення гранично допустимого рівня шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на підприємстві відповідача, відсутності сприятливих прогнозів щодо можливості відновлення попереднього стану здоров`я, вважав такою, що відповідає засадам виваженості та справедливості, суму відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час вирішення вказаного спору, судами попередніх інстанцій не враховано тривалу роботу позивача в умовах впливу шкідливих факторів на різних підприємствах, що вказує на відсутність причинного зв'язку між працею ОСОБА_1 на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та отриманням нею ушкодження здоров'я.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що умови праці у ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вплинули на втрату працездатності ОСОБА_1

Крім того, судами не враховано, що незважаючи на отримання ОСОБА_1 права на пенсію на пільгових умовах у 2011 році та встановлення ОСОБА_1 у 2013 році діагнозу "Хронічне обструктивне захворювання легень" та часткову втрату працездатності, вона продовжувала працювати та звільнилась із ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" лише у 2015 році.

Таким чином, саме тривалий стаж роботи позивача став причиною виникнення у неї профзахворювання, що виключає вину відповідача у цьому випадку.

Змінюючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд не дослідив вимушені зміни у життєвих і виробничих стосунках позивача.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1, до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працювала у ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з 22 травня 1995 року до 25 червня 2015 року на дробильній фабриці в управлінні дробильно-транспортного комплексу машиністом крану 5-го, 6-го розряду. 25 червня 2015 року звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України (а. с. 5-7).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 15 січня 2016 року, протокол № 074, у позивача встановлені професійні захворювання з діагнозами: 1) вібраційна хвороба другої стадії від загальної вібрації: синдроми церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією, та полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному і поперековому рівнях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (порушення функцій суглобів другого ступеня), деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом, ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень другої стадії), група "В", легенева недостатність першого-другого ступеня (а. с. 28-29).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 лютого 2016 року причиною зазначених професійних захворювань є тривала робота в умовах впливу пилу та вібрації, рівень яких перевищував гранично допустимий рівень (а. с. 8-10).

Висновком МСЕК від 30 березня 2016 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату профпрацездатності в загальному розмірі 40 %, з них: 35 % - по вібраційній хворобі та 5 % - по хронічному обструктивному захворюванню легень до 01 квітня 2017 року, а також третю групу інвалідності (а. с. 11-12).

При повторному переогляді висновком МСЕК від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 підтверджено відсоток втрати профпрацездатності та третю групу інвалідності на строк до 01 квітня 2019 року (а. с. 13).

Як вбачається з акта розслідування причин виникнення професійного захворювання від 16 лютого 2016 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня пилу та вібрації, які виникли в результаті порушення керівництвом відповідача ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" статті 153 КЗпП України, статті 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Право на працю згідно з положеннями статті 43 Конституції України включає також право на належні, безпечні та здорові умови праці. Це право визначено також у статтях 22, 24 Загальної декларації прав людини та випливає з вимог статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП Українипередбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновками МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суди попередніх інстанцій правильного застосували до спірних правовідносин положення статті 237-1 КЗпП України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд апеляційної інстанції, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань ОСОБА_1, яких вона зазнала та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення їй втрати професійної працездатності у розмірі 40 % та третьої групи інвалідності, характеру ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн і цей розмір вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілої.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про недоведеність позивачем вини відповідача, недослідження судами вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, а також про те, що визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, безпідставні та необґрунтовані, не відповідають вимогам розумності та справедливості, спростовуються встановленими судами обставинами.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (v001p710-04) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Аргументи заявника про добровільне виконання робіт у шкідливих умовах праці ОСОБА_1 та тривалий стаж її роботи, що стало причиною виникнення у неї профзахворювання, не виключають вину відповідача та не спростовують висновків судів про наявність у відповідача обов'язку виконати вимоги частини другої статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання приписів законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо звільнення позивача з роботи у 2015 році, тоді як право на отримання пенсії на пільгових умовах у ОСОБА_1 виникло у 2011 році, а часткову втрату працездатності встановлено їй у 2013 році.

Законодавством України не передбачено обмежень чи заборони щодо реалізації права на працю особами, які мають право на трудову пенсію.

Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Водночас наявність цього права не встановлює для потерпілого строку для його реалізації та не вказує на обов'язок особи звертатись до відповідних органів, а лише вказує на можливість його реалізації з моменту виникнення.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2017 року у незміненій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.