Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 372/2383/16-ц

провадження № 61-20920св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Щербанівська сільська рада Обухівського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Джулай Григорій Валентинович, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року у складі судді: Кравченка М. В., та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2015 року її мати ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належні їй на праві приватної власності житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина. Спадкоємцями за заповітом є син - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_1

У листопаді 2015 року та у лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Української міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, у зв'язку із чим 27 лютого 2016 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1.

Після звернення ОСОБА_1 до Української міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, з листа цієї нотаріальної контори від 03 серпня 2016 року їй стало відомо про пропуск нею шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 пропустила з поважних причин, оскільки у період з 15 серпня 2015 року по 04 квітня 2016 року доглядала тітку ОСОБА_5, яка мала незадовільний стан здоров'я, потребувала стороннього догляду та проживала у с. Рогозів Бориспільського району Київськоїобласті. 17 липня 2016 року ОСОБА_1 потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої отримала травми та тривалий час перебувала на лікуванні.

На підставі викладеного, позивач просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 подала достатньо доказів того, що шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено нею з поважних причин. Надання можливості позивачу скористатись правом на отримання у спадщину нерухомого майна, яке належало її матері, відповідає волі заповідача (спадкодавця) та ґрунтується на законі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що причини пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, про які у позовній заяві зазначала позивач, є поважними та такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, апеляційний суд визнав такими, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Джулай Г. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що основною принципу правової визначеності є ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишилися передбачуваними. Оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням вказаного вище принципу та не відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15 та від 14 вересня 2016 року № 6?1215цс16. Суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий, доречний і вирішальний аргумент сторони. Замовчування, ігнорування таких аргументів, відсутність відповіді на них може мати ознаки свавільного судового рішення, оскільки в очах такої сторони суд діє упереджено та намагається уникнути аргументів, які можуть спростувати висновки суду. Зважаючи на викладене, і аргументи які наводились в апеляційній скарзі та поясненнях, оскаржувані судові рішення є свавільними. Позивач не мала об'єктивних непереборних труднощів, які не дозволяли б їй подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Догляд за хворою тіткою не може бути поважною причино пропуску такого строку. Тяжкий психологічний стан позивача після смерті матері не підтверджено належними доказами, оскільки покази свідків про наявність такого стану у особи підтвердити не можуть.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області. Зупинено виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року до закінчення касаційного провадження.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року є законними та обґрунтованими. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суди правомірно визнали причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними та обґрунтовано задовольнили позов.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла належний їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина. Спадкоємцями за заповітом є син ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_1

У листопаді 2015 року та у лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Української міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, у зв'язку із чим 27 лютого 2016 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1.

Після звернення ОСОБА_1 до Української міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, з листа цієї нотаріальної контори від 03 серпня 2016 року їй стало відомо про пропуск нею шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1727 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що позивачем надано належні та допустимі докази пропущення строку прийняття спадщини після матері з поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Джулай Григорій Валентинович, залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю. В. Черняк