розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року у складі головуючого судді Каліберди В. А. та постанову апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року у складі суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.

В березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Краснокутськая РДА), ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, розпорядження, договору оренди землі та державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі державного акту на право постійного користування землею, серія Б, номер 074721 від 15 грудня 1992 року, він є постійним користувачем земельних ділянок на території Качалівської, Китченківської та Костантинівських сільських рад Краснокутського району Харківської області.

Частину загальної земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, було сформовано в окрему земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_1 й передано в оренду на 49 років ОСОБА_4 (далі - земельна ділянка НОМЕР_1).

Між тим його право постійного користування земельними ділянками, не припинялося, він не давав відповідної згоди на вилучення з його користування земельної ділянки та надання ОСОБА_4П дозволу. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або на передачу її в оренду.

Зважаючи на зазначене, просив суд визнати недійсними розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 17 серпня 2011 року № 243 в частині надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,4112 га на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області; наказ ГУ Держземагентства від 06 лютого 2015 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду" в частині надання в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 ОСОБА_4; договір оренди землі від 16 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ГУ Держземагентства; державну реєстрацію права оренди землі, зареєстрованого за ОСОБА_4 на підставі вказаного договору оренди землі від 16 березня 2015 року, номер запису про інше речове право 9052528, дата державної реєстрації 16 березня 2015 року.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент видачі спірного розпорядження Краснокутської РДА від 17 серпня 2011 року № 243 про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою земельна ділянка не була сформована та внесена до бази даних Державного земельного кадастру Національної Кадастрової Системи (НКС); відносилась до земель державного фонду та у встановленому законодавством порядку у користування позивача не надавалась.

Також, судом першої інстанції було зазначено, що чинне на момент видачі додатків до державного акта Б 074721 земельне законодавство не передбачало видачу додатків до державного акта, які надавали б право постійного користування земельною ділянкою, таке право виникало лише після отримання державного акта на постійне користування земельною ділянкою та встановлення меж земельної ділянки.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив з того, що рішення суду з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не врахували, що ОСОБА_4 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або на передачу її в оренду без його обов'язкової згоди, як користувача земельною ділянкою. Та без вилучення земельної ділянки з його, ОСОБА_3, користування, зазначав, що земельну ділянку НОМЕР_1 було сформовано за рахунок частини земельної ділянки, яка була надана йому у постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування землею від 15 грудня 1992 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано справу № 627/189/17 із Краснокутського районного суду Харківської області.

У жовтні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

30 жовтня 2018 року ГУ Держгеокадастру подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, вказуючи на те, що підстав для задоволення його скарги немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції, вивчивши доводи касаційної скарги, матеріали справи дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу відповідно до державного акта на право постійного користування землею Б № 074721, зареєстрованого 15 грудня 1992 року за номером № 29, на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (в межах населеного пункту). надано у постійне користування земельну ділянку площею 1, 56 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства

Рішення Краснокутської районної Ради народних депутатів Харківської області від 25 листопада 1993 року позивачу додатково було надано у постійне користування земельну ділянку площею 28,39 га, яка розташована на території Костянтинівської селищної ради (додаток № 2 до вказаного державного акта).

Іншим рішенням Краснокутської районної Ради народних депутатів Харківської області від 25 листопада 1993 року позивачу додатково було надано у постійне користування земельну ділянку площею 4,86 га, яка розташована на території Китченківської сільської ради (додаток № 3 до державного акту).

Також, судами встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_4, згідно розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 17 серпня 2011 року № 243, в редакції зі змінами, внесеними розпорядженням від 06 червня 2012 року № 192, ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою загальною площею 185,4426 га, в тому числі 152,9053 га ріллі за межами населених пунктів на території Костянтинівської селищної ради та 32,5373 га ріллі на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, та дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для подальшого надання земельних ділянок в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

В подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру (далі ГУ Держгеокадастру) від 06 лютого 2015 року № 235-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4, надано останньому в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, в тому числі 2,4112 га з кадастровим номером НОМЕР_1, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, яка є спірною.

16 березня 2015 року між ГУ Держгеокадастру (орендодавцем) та ОСОБА_4 (орендарем) укладений договір оренди землі, а саме земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,4112 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угіддя (рілля), на строк 49 років.

Судом також встановлено, що згідно листа відділу Держгеокадастру у Краснокутському районі Харківської області № с-51/0-36/6-16 від 11 березня 2016 року, земельна ділянка НОМЕР_1, площею 2,4112 га, що перебуває в оренді у ОСОБА_4, та знаходиться на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області є частиною земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_3 згідно додатку № 3 до державного акта на право користування землею Б № 074721.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного Кодексу України 1990 року, який діяв на час прийняття рішень уповноваженого органу про надання позивачу земельних ділянок право постійного користування земельною ділянкою, право власності на землю або право тимчасового користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частиною першою статті 23 цього ж Кодексу, передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Порядок передачі земельних ділянок у постійне користування визначався статтею 19 ЗК України, якою, зокрема передбачено було надання земельних ділянок за проектами відведення цих ділянок, розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснювали державні та інші землевпорядні організації. Громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, повинні були звернутись з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

До клопотання повинно було бути надано копію генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

У заяві громадянина про надання земельної ділянки мало бути вказано бажані її розмір і місце розташування, мета використання.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядала клопотання (заяву) у строк не більше місяця, надавала дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляла про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджувався з власником землі або землекористувачем та подавався до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядала його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймала рішення про надання земель.

Якщо надання земельної ділянки провадилось районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подавала до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

На виконання цих положень законодавства Державним комітетом України по земельних ресурсах наказом № 28 від 15 квітня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) пункт 1.3 якої передбачав якщо земельна ділянка, що передається у власність або надається у постійне користування, розташована на території кількох місцевих Рад народних депутатів, державні акти на право власності на землю і право постійного користування землею видаються окремо на території кожної Ради народних депутатів.

Отже, за положеннями діючого на час прийняття рішень про надання позивачу земельних ділянок, зазначених у державному акті №074721 від 15 грудня 1992 року та додатках до нього у постійне користування, з огляду на те, що, як встановлено судами, ці земельні ділянки знаходяться на території різних сільських Рад (Китченківської сільської ради та Костянтинівської селищної ради) на кожну земельну ділянку необхідно було отримати окремий державний акт у порядку передбаченому статтею 19 ЗК України.

Отже, суди відповідно до норм діючого на той час законодавства та на підставі наданих сторонами доказів дійшли до обґрунтованого висновку, що права позивача на користування земельними ділянками, які зазначені у додатках № 1 та № 2 до державного акту Б № 0747221, виданого 15 грудня 1992 року не виникли, у тому числі у зв'язку з тим, що рішення про надання цих земельних ділянок прийняті пізніше ніж видано зазначений державний акт.

Разом з тим, що стосується земельної ділянки у додатку № 3 до цього державного акту, слід зазначити наступне.

01 січня 2002 року набрав чинності Земельний Кодекс України (2768-14) від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ.

Відповідно до частини другої статті 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Згідно із частиною другою статті 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Саме у такому порядку повинен був отримати земельну ділянку відповідач.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 набув право користування земельною ділянкою площею 1, 56 га на території Качалівської сільської ради згідно державного акта. Б №0747221 При цьому також встановлено, що земельна ділянка площею 5 га, яка зазначена у додатку № 3 до державного акту Б №0747221 перебуває у складі земельної ділянки площею 7,2688 га, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до державного акту ЯК193364 від 30 жовтня 2012 року та знаходиться на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харьківської області за кадастровим номером 6323582200:02:001:0552.

Саме на території цієї сільської Ради знаходиться земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,4112 га, яка передана ОСОБА_4

Відмовляючи у позові ОСОБА_3 з підстав відсутності права на користування земельною ділянкою, суди на зазначені встановлені фактичні обставини уваги не звернули, та у порушення положень статті 263 ЦПК України доказам, наявним у справі на підтвердження цієї частини позовних вимог оцінки не надали та не встановили на підставі належних доказів (у тому числі шляхом призначення землевпорядної експертизи за клопотанням заінтересованих сторін у справі) чи перетинаються земельна ділянка площею 7,2688 га, яка зазначена у державному акті ЯК193364 від 30 жовтня 2012 року, виданому ОСОБА_3 за кадастровим номером 6323582200:02:001:0552. та земельна ділянка, надана ОСОБА_4 за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,4112 га; чи відповідає державний акт, виданий ОСОБА_3 змісту рішення про надання цієї земельної ділянки; чи була ця земельна ділянка вільна на час надання її ОСОБА_4 (у випадку перетину меж земельних ділянок або накладення земельних ділянок одна на одну).

Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи щодо наявності прав позивача та відповідача на користування земельними ділянками (т. 1, арк. 166, 175-179 тощо) та не встановлено належним чином на підставі наданих доказів а також, з огляду на зобов'язання сторін щодо доведення підстав позовних вимог та заперечень, не встановлено наявність або відсутність перетину земельних ділянок, судові рішення підлягають скасуванню с направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої Судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.