розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року у складі судді Ониско Р. В. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Русинчука М. М.,

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні проїздом.

Позовна заява мотивована тим, що він проживає по АДРЕСА_1 та є власником вказаного житлового будинку. У сусідньому будинку, що знаходиться по

АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 На проїзній частині провулку загального користування за адресою: АДРЕСА_2, громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самовільно зайняли земельну ділянку орієнтовною

площею 0,02 га, на якій збудовано дерев'яний гараж та огорожу з металевої сітки, що перешкоджає проїзду (доступу) до будинку АДРЕСА_1, який йому належить.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди в користуванні проїздом до будинковолодінь по АДРЕСА_3 і зобов'язати

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привести за власний рахунок вказаний проїзд в попередній стан, шляхом демонтажу (знесення) дерев'яного гаражу та огорожі з металевої сітки.

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом по АДРЕСА_3 шляхом приведення вказаного проїзду в попередній стан через демонтаж (знесення) дерев'яного гаражу та огорожі з металевої сітки, що знаходяться на цьому проїзді.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 придбали будинковолодіння разом з самовільно побудованим попереднім власником ОСОБА_5 гаражем на спільному проїзді до будинковолодінь АДРЕСА_3. При цьому врахував висновок судової

будівельно-технічної експертизи від 10 січня 2017 року № О-154, проведеної Волинською торгово-промисловою палатою, про можливість проїзду до будинку ОСОБА_1 лише по наявному проїзду зі сторони вул. Слупачика

с. Прилісне Маневицього району Волинської області, тому встановлення на спільному проїзді гаража унеможливлює ОСОБА_1 належним чином користуватись своїм нерухомим майном.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що проїзд до будинковолодіння ОСОБА_1 фактично існує, що підтверджується зокрема, поясненнями осіб, які беруть участь у справі і викопіровкою з генерального плану забудови с. Прилісне Маневицького району Волинської області, проте ОСОБА_1 не має можливості ним користуватись у зв'язку із знаходженням на спірному проїзді гаража, побудованого ОСОБА_5, та який відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку належить відповідачам, а тому суд першої інстанції обґрунтовано захистив порушене право позивача у користуванні проїздом до належного йому на праві власності житлового будинку.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що

ОСОБА_1 користується земельною ділянкою без будь-яких документів, які б надавали йому право користування чи власності, межі його земельної ділянки не визначено в натурі. Генеральним планом забудови с. Прилісне Маневецького району Волинської області не передбачено проїзд зі сторони вул. Слупачика до будинковолодіння ОСОБА_1 поряд із земельною ділянкою відповідачів. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, зобов'язавши звільнити проїзд, якого відповідно до вказаного генерального плану не існує, та вирішив питання щодо майна, на яке є належні правовстановлюючі документи, зокрема рішення судів та договір

купівлі-продажу.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами установлено, що згідно свідоцтва про право власності від 17 липня 2002 року серії АБ № 23593, виданого на підставі рішення Прилісненської сільської ради Маневтцького району Волинської області, житловий будинок

АДРЕСА_1 в с. Прилісне Маневицького району Волинської області належить ОСОБА_1 Відповідно до відповіді управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Волинській області від 03 грудня

2015 року № 1003-1.14/2684-15, згідно плану та характеристики будинку, господарських будівель та споруд за АДРЕСА_2 КП "Волинське бюро технічної інвентаризації"

від 02 квітня 2006 року, спірний сарай - гараж (літ. В-1) було розміщено

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи

від 10 січня 2017 року № О-154, проведеної Волинською торгово-промисловою палатою, проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1 у с. Прилісне Маневицького району Волинської області не відповідає вимогам будівельних норм (ДБН 360-92) "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.", ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт.", ДБН В. 1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва." та пожежним вимогам (Правила пожежної безпеки в Україні НАПБ А.01.001-2004) по наявності на проїзді дерев'яного гаража відповідача, що унеможливлює проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1

у с. Прилісне Маневицького району Волинської області. Виходячи з розташування садиби АДРЕСА_1 в середині забудови між суміжними з усіх сторін садибами, проїзд до будинку ОСОБА_1 в

АДРЕСА_1 можливий лише по наявному проїзду зі сторони АДРЕСА_1

ОСОБА_1 на підставі рішення Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області від 15 серпня 1980 року видано свідоцтво на забудову садиби в сільському населеному пункті. Відповідно до свідоцтва про право власності ОСОБА_1 належить житловий будинок розташований в АДРЕСА_1. Згідно акту про відведення в натурі присадибної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на підставі рішення виконкому Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області від 17 січня 1967 року, № 2, встановлено в натурі межі присадибної земельної ділянки площею 1 100 кв. м, виділеної ОСОБА_5 Межі присадибної земельної ділянки граничать з північної сторони - садиба ОСОБА_6, з південної - ОСОБА_7

У сусідньому будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 проживають

ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які придбали його на підставі договору

купівлі-продажу від 20 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_8 (продавцем), яка набула право власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, та ОСОБА_3, ОСОБА_2 (покупцями).

Згідно акту від 12 жовтня 2015 року на проїзній частині провулку загального користування за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самовільно зайняли земельну ділянку орієнтовною площею 0,02 га, на якій збудовано дерев'яний гараж та огорожу з металевої сітки, що перешкоджає проїзду (доступу) до будинку АДРЕСА_1 Маневицького району Волинської області, який належить ОСОБА_1

Відповідно до частини першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали будинковолодіння разом з самовільно побудованим попереднім власником ОСОБА_5 гаражем на спільному проїзді до будинковолодінь АДРЕСА_3

в с. Прилісне Маневицького району Волинської області. Враховуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10 січня 2017 року № О-154, проведеної Волинською торгово-промисловою палатою, можливість проїзду до будинку ОСОБА_1 лише по наявному проїзду зі сторони АДРЕСА_1, тому встановлення на спільному проїзді гаража не дає можливості ОСОБА_1 належним чином користуватись своїм нерухомим майном.

Доводи касаційної скарги про те, що проїзд до будинковолодіння позивача ОСОБА_1 поряд або через земельну ділянку, яка перебуває у користуванні відповідачів є незаконним, оскільки не передбачений генеральним планом забудови села є необґрунтованими, ці доводи були предметом розгляду судом апеляційної інстанції і їм надана належна правова оцінка. Зокрема, відповідно до висновку № О-154 судової будівельно - технічної експертизи від 10 січня 2017 року проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1 зі сторони

вул. Слупачика розташований вздовж земельної ділянки будинковолодіння

№ 31 по вул. Слупачика, яке належить ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та будинковолодіння АДРЕСА_1. Цей проїзд запроектований згідно будівельного паспорту на будинковолодіння по АДРЕСА_1 проїзду до житлового будинку

АДРЕСА_1 становить

4,10 - 4,68 м (а.с. 70).

Посилання у касаційній скарзі на те, що судова будівельно-технічна експертизи була проведена на підставі неналежних документів є необґрунтованими, оскільки вказаний висновок експертизи не спростований та досліджений судами як належний доказ, а доводи про те, що генеральний план забудови с. Прилісне Маневицького району Волинської області містить незаконні дані є голослівними, а тому такі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Таким чином, судові рішення першої та апеляційної інстанцій, які просить скасувати ОСОБА_2, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.