Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 384/105/17

провадження № 61-38404св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Кіселика С. А., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі -

ГУ Держгеокадастр у Кіровоградській області), ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі від 27 жовтня 2013 року поновленим, визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та визнання недійсним договору оренди землі від 06 липня 2015 року.

Позовна заява мотивована тим, що 27 жовтня 2003 року між ним та Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Вільшанська РДА Кіровоградської області) було укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 43,78 га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області. Договір було укладено строком на 5 років та зареєстровано 28 серпня 2008 року, тобто договір діяв до 28 серпня 2013 року. Відповідно до пункту 3.1.2. зазначеного договору оренди землі, після закінчення строку дії договору орендодавець зобов'язаний був за актом приймання-передачі прийняти ці земельні ділянки, що орендодавцем здійснено не було, однак йому станом на 01 січня 2017 року податковим органом нараховується до сплати сума орендної плати за користування вказаними земельними ділянками, яку він сплачує в повному обсязі відповідно до договору.

Зазначив, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року № 11-20/21-15-СГ між ГУ Держеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди

від 06 липня 2015 року, який порушує його переважне право на оренду вказаної земельної ділянки.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати поновленим договір оренди землі, укладений 27 жовтня 2003 року між ним та Вільшанською РДА Кіровоградської області, про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 43,78 га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області; визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року № 11-20/21-15-СГ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 35,0902 га, укладений між ГУ Держеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_2 06 липня 2015 року.

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, в обґрунтування якої зазначив, що поновлення договору оренди землі, укладеного 27 жовтня 2003 року між ним та Вільшанською РДА Кіровоградської області, про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 43,78 га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, має відбуватись на підставі частин першої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки він вчасно - 25 травня 2013 року звернувся до відповідача - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про бажання продовжити договірні відносини та очікує на підписання додаткової угоди з боку орендодавця. Направив відповідачеві примірники додаткової угоди. Між тим, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на вказане повідомлення протягом строку, встановленого законом, відповіді не надав.

Вказав, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 08 липня 2016 року було встановлено, що лист-відмова ГУ Держземагентства у Кіровоградській області не зареєстрована належним чином та не внесена до даних автоматичної системи діловодства ДокПроф 2.00, що свідчить про безпідставність посилань відповідача на лист від 10 вересня 2013 року, тоді як він не отримував вказаний лист і ГУ Держземагенства у Кіровоградській області не надав до суду доказів направлення цього листа на його адресу. Крім того, вказаний лист датовано вереснем 2013 року, тобто він підписаний поза межами строку для надання відповіді, встановленого законом; вказаний лист не було зареєстровано належним чином і тому він не може вважатися офіційним документом відповідної державної установи. Зазначив, що, оскільки строк дії договору оренди спірної земельної ділянки закінчився 28 серпня 2013 року, тому для поновлення дії договору оренди на підставі частин першої - п'ятої

статті 33 Закону України "Про оренду землі" цей лист правового значення не має. Також зазначив, що після закінчення строку договору він продовжив користуватися земельною ділянкою, сплачував орендну плату. Крім того, у вказаній заяві посилається на порушення процедури зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 35,0902 га, яка передана в оренду ОСОБА_2, оскільки наказом

ГУ Держземагентства у Кіровоградській області змінено цільове призначення цієї земельної ділянки без розроблення проекту відведення щодо зміни її цільового призначення, а також вона надана останньому без його згоди, що є підставою для визнання наказу незаконним, а договір оренди землі, укладений між ГУ Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_2, недійсним.

РішеннямГолованівського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Гарбуза О. С. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1, отримавши повідомлення про поновлення договору оренди землі, належним чином повідомив орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення, тому підстави для поновлення договору оренди землі відсутні. Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ОСОБА_1 посилався на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором оренди землі та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем, а саме - ОСОБА_2 Враховуючи відсутність підстав для поновлення договору оренди земельних ділянок, спірний наказ

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року

№ 11-20/21-15-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства

ОСОБА_2 та договір оренди землі, укладений між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_2 06 липня 2015 року про передачу в оренду земельну ділянку площею 35,0902 га, не порушують права

ОСОБА_1, оскільки останній не є стороною правочину, а тому позовні вимоги про визнання таких недійсними задоволенню не підлягають.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано поновленим договір оренди землі, укладений 27 жовтня 2003 року між

ОСОБА_1 та Вільшанською РДА Кіровоградської області, про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 43,78 га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року № 11-20/21-15-СГ. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 35,0902 га, укладений між ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, від 06 липня 2015 року, зареєстрований за реєстровим номером 10332211 від 07 липня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відмова

ГУ Держземагентства у Кіровоградській області ОСОБА_1 у поновленні договору оренди земельної ділянки загальною площею 43,78 га, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не була зареєстрована в установленому законом порядку, а тому докази того, що вона була направлена листом та отримана ОСОБА_1 відсутні. Проте, вказаний лист правового значення не має, оскільки його було датовано 10 вересням

2013 року, тобто після закінчення 28 серпня 2013 року строку дії спірного договору оренди землі. Ураховуючи вказане, є підстави для поновлення договору оренди земельних ділянок, укладеного між ОСОБА_1 та Вільшанською РДА Кіровоградської області, отже, спірний наказ

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року

11-20/21-15-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства

ОСОБА_2 є таким, що порушує права позивача ОСОБА_1, а тому його позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а оспорюваний наказ

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року - визнанню незаконним та скасуванню. Оскільки, незаконність оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року

№ 11-20/21-15-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства

ОСОБА_2 та його скасування, то договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06 липня 2015 року про передачу в оренду земельної ділянки площею 35,0902 га, також підлягає визнанню недійсним.

У касаційнійскарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо відсутності доказів направлення заперечень та їх отримання ОСОБА_1 не узгоджуються з поданими доказами, оскільки обставина про те, що останній отримав від ГУ Держземагентства у Кіровоградській області заперечення у поновленні договору оренди землі була встановлена рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2015 року. Вважає, що переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки

ОСОБА_1 не було порушено, а відтак підстав для його захисту відповідно до статті 3 ЦПК України у нього не було.

У касаційнійскарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою. Посилалося на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт набуття ОСОБА_1 права оренди (користування) спірними земельними ділянками у передбаченому законом порядку. Зазначило, що у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для оскарження наказу ГУ Держземагентства у Кіровоградській області, який є актом індивідуальної дії, а тому такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки тих суб'єктів, яким його адресовано, посилання ОСОБА_1 на порушення його прав є безпідставним, оскільки зазначений наказ не стосується його безпосередньо, а отже не дає йому права на оскарження наказу та оспорюваного договору, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи захист прав позивача ОСОБА_1, не з'ясував інші фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Безумовною та необхідною умовою для звернення землекористувача з позовом про захист прав на земельну ділянку є наявність права на користування відповідною земельною ділянкою. Натомість

ОСОБА_1 не набуто відповідно до вимог закону права оренди (користування) спірною земельною ділянкою, а, отже, передача земельної ділянки за оспорюваними документами в оренду іншій особі не порушує права оренди (користування) ОСОБА_1, яке в позивача відповідно до закону не виникло. ОСОБА_1 оспорює наказ ГУ Держкомзему у Кіровоградській області, який є правовим актом індивідуальної дії, а тому такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки тих суб'єктів, яким його адресовано. Посилання ОСОБА_1 на порушення його прав є безпідставним, оскільки зазначений наказ не стосується його безпосередньо. Наявність постанови Кіровоградського окружного суду від 08 липня 2016 року про дослідження певних доказів не дає ОСОБА_1 права на оскарження наказу та зазначеного договору, укладеного з ОСОБА_2

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційні скарги підлягають задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2003 року між Вільшанською РДА Кіровоградської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 28 серпня 2008 року у Вільшанському районному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК" за № 040836600305, за умовами якого, Вільшанська РДА Кіровоградської області передала орендарю в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 43,78 га, яка складається з двох ділянок площею 35,0902 га за кадастровим номером НОМЕР_1, та площею 8,6883 га за кадастровим номером НОМЕР_2, які знаходяться на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, на строк 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 120 грн в рік за один гектар земельної ділянки

(а.с. 5-19 т. 1).

У договорі оренди землі від 06 липня 2015 року, укладеного між відповідачами та зареєстрованого 07 липня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Вільшанського районного управління юстиції Кіровоградської області Марущак Л. М. за № 10332211, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, на підставі наказу від 25 травня 2015 року

№ 11-20/21-15-СГ, надало ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 35,0902 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, на строк 49 років зі сплатою орендної плати в розмірі 43113,35 грн, що складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Факт укладання зазначеного спірного договору оренди землі на підставі спірного наказу, відповідачами не заперечується, і навпаки, такий факт підтверджується в наданих ними запереченнях.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що по закінченню строку договору тимчасового користування при рівних умовах орендар, якщо належно виконував умови договору, має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання продовження договору на новий строк не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 25 травня 2013 року звернувся до

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 43,78 га.

10 вересня 2013 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на адресу ОСОБА_1, зазначену в договорі оренди землі по вулиці Гагаріна, 24

в смт Вільшанка Кіровоградської області направлено повідомлення про те, що управління заперечує у поновленні договору оренди землі загальною площею 43,78 га, розташованої на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (а.с. 45 т. 1).

Також встановлено, що спір про поновлення договору оренди землі, укладеного 27 жовтня 2003 року, щодо земельних ділянок загальною площею 43,78 га, з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які знаходяться на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, був предметом розгляду в цивільній справі

№ 384/333/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, відділу Держземагентства у Вільшанському районі Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору оренди землі поновленим.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору оренди землі укладеного ним 27 жовтня 2003 року з Вільшанською РДА Кіровоградської області щодо земельних ділянок загальною площею 43,78 га, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Суд мотивував таку відмову тим, що по закінченню дії вказаного договору

ГУ Держземагенства у Кіровоградській області, яке на той час було уповноважене приймати рішення щодо продовження дії договору, листом

від 10 вересня 2013 року відмовивши в поновлені договору оренди, таким чином виконало вимоги частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі"

(а.с. 12-17 т. 2).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 липня

2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що "згідно даних автоматизованої системи діловодства ДокПроф 2.00 земельна ділянка площею 8,6883 га з кадастровим номером НОМЕР_1, відмова ОСОБА_1 в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 8,6883 га не зареєстрована". Також суд зазначив, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 15 квітня 2016 року, земельна ділянка розміром 8,6883 га на території Дорожинської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області перебуває в оренді згідно договору оренди від 28 серпня 2008 року

у ОСОБА_1 Ділянка не вибула з його користування та використовується за призначенням зі сплатою відповідних платежів з орендної плати до Державного бюджету (а.с. 124-130 т. 1).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI (3038-17) , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України

від 25 лютого 2015 року № 6-219цс16 та від 23 березня 2016 року № 6-146цс16.

Зазначені вимоги законодавство апеляційним судом враховано не було.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для поновлення договору оренди землі, оскільки орендодавець, отримавши повідомлення про поновлення договору оренди землі належним чином повідомив орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення. Вказане уже було предметом розгляду в іншій цивільній справі в якій рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області

від 10 листопада 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору оренди землі укладеного ним 27 жовтня 2003 року з Вільшанською РДА Кіровоградської області щодо земельних ділянок загальною площею 43,78 га, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Суд мотивував таку відмову тим, що по закінченню дії вказаного договору

ГУ Держземагенства у Кіровоградській області, яке на той час було уповноважене приймати рішення щодо продовження дії договору, листом

від 10 вересня 2013 року відмовивши в поновлені договору оренди, таким чином виконало вимоги частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", отже вказані обставини не підлягають доказуванню.

Враховуючи те, що відсутні підстави для поновлення договору оренди земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-20/21-15-СГ

від 25 травня 2015 року про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 та договір оренди землі, укладений між відповідачами 06 липня 2015 року про передачу в оренду земельну ділянку площею 35,0902 га, не порушують права ОСОБА_1, оскільки, останній не є стороною правочину, а тому позовні вимоги про визнання їх недійсними задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, безпідставним є посилання апеляційного суду на те, що спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року № 11-20/21-15-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 є таким, що порушує права позивача ОСОБА_1 й про те, що

оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25 травня 2015 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню, та про необхідність

визнання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06 липня 2015 року про передачу в оренду земельної ділянки площею 35,0902 га визнанню недійсним.

Натомість суд першої інстанції, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору.

Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційніскарги ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року скасувати, рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області

від 13 лютого 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта ' 'br'