розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області, у складі судді Яценко Г. М., від 06 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., від 05 вересня 2018 року,

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лисянського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія" Лисянської районної ради Черкаської області

(далі - Лисянський НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія") про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 вересня 2012 року він був призначений на посаду електрика Лисянського НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія". 01 листопада 2013 року він був переведений на посаду електромонтера. На підставі наказу № 140

від 26 грудня 2017 року за неякісне виконання завдання з монтажу електропроводки у вестибюлі школи та на головному вході школи позивачу оголошено догану, позбавлено його всіх видів заохочувальних виплат і премій до 26 грудня 2018 року. Наказом від 26 грудня 2017 року № 141 його звільнено від виконання обов'язків електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування за систематичне невиконання трудових обов'язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.Запис у трудовій книжці про звільнення з посади зроблений на підставі наказу

№ 52-к від 26 грудня 2017 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не зажадав від нього письмових пояснень. Також зазначав, що відповідач проігнорував норми Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до яких, за одне й те саме правопорушення заборонено двічі притягувати до відповідальності одного й того самого виду. Відповідно до частини другої статті 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив визнати незаконним його звільнення з посади електромонтера Лисянського НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія", поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 16 200 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 7 тис. грн.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 06 червня

2018 рокуу задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач систематично порушував трудову дисципліну, за що до нього протягом року були застосовані дисциплінарні стягнення, отже звільнення позивача відбулось у порядку та на підставі, передбачених нормами чинного трудового законодавства України. Ураховуючи те, що судом не встановлено підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив із безпідставності інших позовних вимог, які є похідними від вище вказаних.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що звільнення позивача із займаної посади проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки до позивача протягом року, що передує звільненню, застосовувались заходи дисциплінарного стягнення (догани) за невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків, що визначено пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України як підстава для звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме частину першу статті 78, частину восьму статті 83 ЦПК України та прийнято до розгляду відзив відповідача і докази на підтвердження його позиції з порушенням строків, встановлених судом для подачі заперечень. 06 червня 2018 року суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. Апеляційний суд проігнорував клопотання позивача про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, оскільки 03 вересня 2018 року останній припинив свою діяльність. Приймаючи накази №№ 140, 141 від 26 грудня 2017 року відповідач не зажадав від позивача пояснень відповідно до статті 149 КЗпП України. Крім того, роботодавцем за одне й те саме порушення трудової дисципліни застосовано до позивача два види дисциплінарного стягнення: догану та звільнення. Позивач не був ознайомлений з наказом № 52-к від 26 грудня 2017 року, на підставі якого зроблений запис у трудовій книжці.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що 11 вересня 2012 року ОСОБА_2 був призначений техпрацівником Лисянського НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія" із виконанням обов'язків електрика. 01 листопада 2013 року його переведено на посаду електромонтера.

Протягом 2017 року позивачем було вчинено ряд порушень трудової дисципліни, за які до нього було застосовано дисциплінарні стягнення.

Згідно акта від 04 травня 2017 № 6 позивач не виконав завдання керівника з монтажу електропроводки у спортивній залі школи і залишив робоче місце раніше закінчення робочого часу. За дане порушення ОСОБА_2 наказом Лисянського НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія" від 05 травня 2017 року № 40 оголошено догану.

Наказом № 37 від 11 вересня 2017 року було зобов'язано працівників школи, у тому числі позивача, пройти медичний огляд та пред'явити санітарну книжку. За невиконання цього наказу наказом Лисянського НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія" від 22 вересня 2017 року № 98 ОСОБА_2 оголошено догану.

15 грудня 2017 року позивач не виконав розпорядження посадових осіб школи по монтажу електропроводки, вступив у конфлікт з керівником установи, що стало причиною звернення до органів поліції. За вказане порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 наказом від 26 грудня 2017 року № 140 оголошено догану.

26 грудня 2017 року позивач відмовився виконувати розпорядження керівника установи переробити раніше змонтовану електропроводку та відмовився від перевірки знань з охорони праці, правил роботи з електрообладнанням, про що складено акт № 9.

Наказом від 26 грудня 2017 року № 135 позивача відсторонено від виконання робіт.

Наказом від 26 грудня 2017 року № 141 за систематичне порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни його було звільнено з посади на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України. Підставою для його звільнення стало неодноразове порушення ОСОБА_2 трудових обов'язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, правил безпеки учасників освітнього процесу, що з урахуванням наявності попередніх чинних трьох доган, які були винесені позивачу потягом року, свідчить про систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Судами встановлено, що позивач тричі протягом 2017 року притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Накази роботодавця

від 05 травня 2017 року № 40, від 11 вересня 2017 року № 37 та від 26 грудня 2017 року № 140 про оголошення догани ОСОБА_2 не оскаржував. Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про систематичність невиконання або неналежне виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків є обґрунтованим.

Наказом від 26 грудня 2017 року № 141, враховуючи порушення трудової дисципліни, які були допущені ОСОБА_2 26 грудня 2017 року, а також систематичні порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, які мали місце до цього, його було звільнено з посади на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України.

Висновок судів про відповідність вказаного наказу вимогам КЗпП України (322-08) є правильним.

Наявність у трудовій книжці позивача запису про звільнення з роботи на підставі наказу від 26 грудня 2017 року № 52-к не впливає на правомірність наказу Лисянського НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 - гімназія" від 26 грудня 2017 року № 141. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.