розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року у складі судді Румілової Н. М. та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2017 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Львовазвернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 06 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень дійсним, визнання права власності на нежитлові приміщення.

Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 06 вересня 2009 рокупозов ОСОБА_4 задоволено, визнано дійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу приміщення від 14 квітня 2003 року та визнано право власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення півпідвалу площею 380,1 кв. м, а саме: під номером 27 площею 24,5 кв. м, під номером 28 площею 9,7 кв. м, під номером 29 площею 85,5 кв. м, під номером 30 площею 5,1 кв. м, під номером 31 площею 32,5 кв. м, під номером 32 площею 22,0 кв. м, під номером 33 площею 20,3 кв. м, під номером 34 площею 2,0 кв. м, під номером 35 площею 12,7 кв. м, під номером 36 площею 1,5 кв. м, під номером 37 площею 1,4 кв. м, під номером 38 площею 27,4 кв. м, під номером 39 площею 29,0 кв. м, під номером 40 площею 26,1 кв. м, під номером 41 площею 10,2. кв. м, під номером 42 площею 3,4 кв. м, під номером 43 площею 3,3 кв. м, під номером 44 площею 10,0 кв. м, під номером 45 площею 16,6 кв. м, під номером 46 площею 21,1 кв. м, під номером 47 площею 15,8 кв. м, та нежитлові приміщення підвалу площею 128,8 кв. м, а саме: під номером IV площею 15,8 кв. м та під номером V площею 113,0 кв. м, а всього загальною площею 508,9 кв. м, які розміщені у нежитловій будівлі літера "а-2" по АДРЕСА_1.

Зазначав, що третейський суд вирішив питання про права і обов'язки квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, який не брав участь у вказаній справі, так як спірним рішенням третейського суду вирішено питання щодо військового майна, яке належить до державної власності в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. Про існування такого рішення відділ дізнався лише 19 жовтня 2017 року у зв'язку з ліквідацією підрозділів відділу будинкоуправлінь м. Львова.

На підставі вищевказаного рішення третейського суду 17 грудня 2010 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про належність на праві приватної власності ОСОБА_4 спірних нежитлових приміщень по АДРЕСА_1. 14 червня 2012 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ОСОБА_6, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 109,1 кв. м, що становили 21/100 частки, належних продавцю приміщень по АДРЕСА_2. 17 грудня 2014 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ОСОБА_7, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень півпідвалу площею 380,1 кв. м та підвалу площею 128,8 кв. м, що становили 79/100 частки, належних продавцю приміщень розташованих за вищевказаною адресою. 02 квітня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір про поділ нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності, за умовами якого сторонами визнано право приватної власності на нерухоме майно, набуте згідно з попередніми договорами купівлі-продажу, укладеними зі ОСОБА_4, припинено право спільної часткової власності та досягнуто згоди на подальше самостійне користування і розпорядження майном сторонами кожною окремо.

З урахуванням викладеного квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова просив суд рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 06 вересня 2009 року у вищевказаній справі скасувати.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року заяву квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2009 року у зазначеній вище справі залишено без розгляду.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставина вибуття спірного майна з володіння квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова у 2009 році на підставі рішення третейського суду з подальшим його відчуженням іншим особам, володіння та розпорядження цими особами нежитловими приміщеннями на власний розсуд, свідчить про те, що заявнику було відомо про вказане рішення третейського суду. Отже, заявником без поважних причин пропущено встановлений законодавством тримісячний строк звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишено без задоволення, судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявником пропущено встановлений частиною третьою статті 389-1 ЦПК України 2004 року тримісячний строк на звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду. Заявнику було відомо про існування цього рішення третейського суду, оскільки ОСОБА_4 та інші особи тривалий час користуються, володіють та розпоряджуються спірними нежитловими приміщеннями на власний розсуд, про що не міг не знати квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.

У касаційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділу м. Львова просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 06 вересня 2009 року ОСОБА_4 набув право власності на будівля по АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. Тобто вищевказаним рішенням третейського суду, про існування якого відділ дізнався лише 19 жовтня 2017 року, про що надано докази на підтвердження цих обставин, вирішено питання про права та обов'язки відділу, а суди, залишаючи його заяву без розгляду, створюють перешкоди у доступі до правосуддя.

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова знав про існування спірного рішення третейського суду до 19 жовтня 2017 року, оскільки ОСОБА_4 та інші особи тривалий час користувались спірним нежитловим приміщення погоджували з квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова відповідні питання щодо цього приміщення. Таким чином, заявник звернувся з заявою про скасування рішення третейського суду з пропуском встановленого законодавством тримісячного строку.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 06 вересня 2009 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень дійсним, визнання права власності на нежитлові приміщення задоволено. Визнано дійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу приміщення від 14 квітня 2003 року та визнано право власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення півпідвалу площею 380,1 кв. м, а саме: під номером 27 площею 24,5 кв. м, під номером 28 площею 9,7 кв. м, під номером 29 площею 85,5 кв. м, під номером 30 площею 5,1 кв. м, під номером 31 площею 32,5 кв. м, під номером 32 площею 22,0 кв. м, під номером 33 площею 20,3 кв. м, під номером 34 площею 2,0 кв. м, під номером 35 площею 12,7 кв. м, під номером 36 площею 1,5 кв. м, під номером 37 площею 1,4 кв. м, під номером 38 площею 27,4 кв. м, під номером 39 площею 29,0 кв. м, під номером 40 площею 26,1 кв. м, під номером 41 площею 10,2. кв. м, під номером 42 площею 3,4 кв. м, під номером 43 площею 3,3 кв. м, під номером 44 площею 10,0 кв. м, під номером 45 площею 16,6 кв. м, під номером 46 площею 21,1 кв. м, під номером 47 площею 15,8 кв. м, та нежитлові приміщення підвалу площею 128,8 кв. м, а саме: під номером IV площею 15,8 кв. м та під номером V площею 113,0 кв. м, а всього загальною площею 508,9 кв. м, які розміщені у нежитловій будівлі літера "а-2" по АДРЕСА_1.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львовавказував про те, що третейський суд вирішив питання про права і обов'язки відділу, який не брав участь у вказаній справі, так як спірним рішенням третейського суду вирішено питання щодо військового майна, яке належить до державної власності в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, про існування такого рішення відділ дізнався лише 19 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 389-1 ЦПК України 2004 року, який був чинним на час подачі до суду заяви, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина друга статті 389-1 ЦПК України 2004 року).

Суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули уваги на доводи заявника про те, що 07 червня 2010 року у зв'язку з ліквідацією у 2009-2011 роках підпорядкованих квартирно-експлуатаційному відділу м. Львовабудинкоуправлінь на підставі директиви Міністерства оборони України від 29 листопада 2008 року № Д-322/1/015 начальником відділу видано наказ № 86а "Про передачу будівлі по АДРЕСА_1 з балансу будинкоуправління № 1 на баланс квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова". Вказана будівля перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України та відноситься до 209 військового містечка. Таким чином, приміщення нежитлової будівлі, розташоване за вищевказаною адресою, перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. Проте спірним рішенням третейського суду від 06 вересня 2009 року вирішено питання щодо вказаного нерухомого майна, що впливає на права та обов'язки заявника.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог процесуального закону, залишаючи заяву квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про скасування рішення третейського суду від 06 вересня 2009 року без розгляду, не звернули уваги на доводи заявника про те, що він участі при розгляді третейським судом вищевказаної справи не брав, до участі у справі залучений не був, а дізнався про існування спірного рішення лише 19 жовтня 2017 року.

Таким чином, суди з формальних процесуальних підстав дійшли висновку про залишення без розгляду заявиквартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про скасування рішення третейського суду.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова,підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до правосуддя.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.